Ностальгія, Нью-Йорк, стара пожежна станція, сімейні цінності. Це мають бути основи пригод мисливців на привидів з родини Спенглерів. Вікенд подивився нову частину і розказує, чи цікаво вийшло.
Після подій «Мисливці на привидів: З того світу» в Оклахомі дія переноситься у Нью-Йорк, де сім`я Спенглерів (Керрі Кун в ролі мами, Фінн Вулфгард – старший син і Маккенна Ґрейс – молодша розумниця дочка) разом з колишнім вчителем дітей і бойфрендом/чоловіком мами (нам так і не пояснили його статус) Гері Груберсоном (Пол Радд) повертається до сімейного бізнесу по виловлюванню привидів.
Справи ідуть не дуже – стара техніка, переповнене сховище, мер, що постійно хоче закрити їх, молодша Фібі Спенглер переживає підліткову кризу і злиться, що їй не дозволяють брати участь в полюваннях. А тут ще й з`являється стародавній артефакт нечуваної сили – сфера Гарраки, на яку реагують всі навколишні привиди.
Перша частина перезапуску Мисливців за привидами порадувала тим, що виглядала окремою історією в улюбленому всесвіті. Спенглери, хоч і були родиною одного з учасників класичної команди, але діяли автономно від передісторії. Було багато ностальгічних моментів, навіть голограма героя Гарольда Реміса, щоб вижати пару сльозинок у глядача. Але ті моменти не відчувалися недоречними, а лише доповнювали цікавий сюжет.
«Мисливці за привидами: Крижана імперія» в цьому плані зробили крок назад. Відомі локації Нью-Йорку, стара пожежна станція, ті самі конфлікти з владою, а головне — надмірний фан сервіс, що не несе ніякого сюжетного навантаження.
«Крижана імперія», ніби Лизун з попередніх частин, намагалася втиснути у свій двогодинний хронометраж все можливе. І ми отримали забагато персонажів, сюжетних ліній і знакових образів. Стара команда мисливців (Білл Мюррей, Ерні Гадсон, Ден Ейкройд) виглядала відверто знудженою й втомленою. Нові ж герої не отримали жодного розвитку чи мотивації продовжувати справу.
Навіть комп’ютерні монстри виглядали занадто комп’ютерними. Льодяний демон з рогами мало відрізнявся від усіх інших монстрів франшизи. А армії дрібних зефірних чоловічків, що до болю нагадують міньйонів, по внутрішній логіці самого всесвіту взагалі не мало б існувати, бо їхній гігантський брат був лише проекцією фантазії одного з героїв, а не справжнім привидом. Навіть Лизун – талісман попередніх частин – з`явився просто для того, щоб герою Фінна Вулфгарда було чим зайнятися.
Перші фільми стали популярними не лише через привидів та екшн, а більше завдяки хімії між головними героями, їхнім зв’язку і підтримці, метаіронічним жартам Білла Мюррея про все на світі. Перезапуск, на жаль, не зробив стосунки сім`ї Спенглерів достатньо цікавими для аудиторії, тож наповнює фільм безліччю персонажів, жодному з яких не приділяє достатньо уваги.
Це все ще яскравий, захоплюючий, подекуди безглуздий дитячий екшен з перегонами за каналізаційними монстрами, кам’яними левами й кількома вдалими скрімерами. Але чи була необхідність розказати цю історію?
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Фільм «Уроки толерантності». П’ять порад глядачам комедії;
Театральні тренди: 5 вистав, які треба подивитися;
Боб Марлі: One love. Яким вийшов фільм;
