Затишні добротні фільми, де немає карколомного перевороту всесвіту та значущих інсайтів. Тут просто розчиняєшся в плинному сюжеті. Те, що треба, коли ми знервовані й тривожні. Письменниця Ольга Карі нагадує про культове класичне кіно, здатне принести розраду.
«За двома зайцями»
1961
Фільм режисера Віктора Іванова за п’єсою драматурга Михайла Старицького, написаної в 1883 році. Обов’язково подивіться його в недавно знайденому оригінальному українському озвучуванні. Це докорінно міняє акценти, нюанси, підтексти й сенси фільму. Бо суржиком тут розмовляють не Сірки та закохана Пронька, не «селюкуваті» друзі та родичі. Мова та навіть лайка цих персонажів щедра на справжні скарби: всі шикарні «шелехвісти», «бублейниці», «куріпочки», «не рвіть мого серця, мов пуклю», «ваша тітка-хамка припітюрилась».
Натомість Голохвастий з його шоблою виглядають жалюгідно з недолугим суржиком «чістава язіка». Україномовна кіноверсія півстоліття вважалась втраченою, але в липні 2013 року реставратори національного центру Олександра Довженка похвалилися дивовижною знахідкою — в Маріупольському кінофонді відшукали копію з оригінальною українською звуковою доріжкою. І тим безцінніша ця знахідка, доступна для безплатного перегляду на ютубі.
«Тіні забутих предків»
1964
Стрічку зняв Сергій Параджанов, це екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Історичний і політичний контекст довкола фільму, доля режисера, ув’язненого в таборах, доклалися до того, що фільм став не просто культовим для українського кіномистецтва, а цілою історичною віхою, відправною точкою багатьох процесів, що у висновку призвели до проголошення Акту Незалежності. Але разом із тим ця грандіозність трохи відсуває в тінь його суть і сюжет. А це красива, цільна кінооповідь, актуальна і цікава навіть для сучасних глядачів — трохи олдскульний нуар, містерія на межі часів та мітів, любові, смерті та чарів, колорит карпатських казок. І щось у фільмі є таке, від чого стигне кров.
«Пропала грамота»
1972
Борис Івченко створив картину по мотивах однойменної повісті Миколи Гоголя. Після завершення зйомок фільм на 10 років відправився на полицю припадати порохом, бо цензори заборонили показ «ідеологічно неправильного» кіно аж до 1983 року. Але для цілого покоління дітей 80-90 «Пропала грамота» стала символом канікул — саме тоді цей фільм крутили по телевізору раз чи два на рік. Сценарій адаптував український поет Іван Драч, який пізніше згадував, що не один раз мусив переробляти його на догоду керівництву кіностудії, тож від оригінальної повісті залишилося мало. Натомість до сюжету додалися мотиви повістей Олекси Стороженка, Григорія Квітки-Основʼяненка, Марка Кропивницького. Вийшло колоритне, майже артхаусне кіно про мандри, зокрема алегоричні, про козаків і мар, які заступали їм шлях і кидали виклики, про дивовижні містичні пригоди. Стрічку варто подивитися хоча б заради того, щоб розібрати на цитати, і ще тиждень після перегляду наспівувати: «Та-а-анцювала риба з раком, риба з раком, а-а-а петрушка з пастернаком, з пастернаком!..»
«Кам’яний гість»
1971
Фільм-вистава, екранізація пʼєси «Камінний господар» Лесі Українки, який слід подивитися хоча б заради блискучого дуету молодих Ади Роговцевої та Богдана Ступки та неймовірної гри Наталі Сумської. Лаконічність чорно-білої стрічки дозволяє грандіозному тексту української мисткині проступити на перший план. Стрічка заворожує та приковує на півтори години старою школою та акторською майстерністю. Фільм-спектакль доволі моторошний, водночас вишуканий, драматичний, але не відвертий жахастик. Хоча деякі сцени в похмурому домі підступно вбитого Командора змушують сироти бігти шкірою.
«Пастка»
1993
Пʼятисерійний телефільм режисера Олега Бійми, знятий за мотивами повісті Івана Франка «Перехресні стежки». У 90-ті цей фільм вдень без упину крутили по черзі канали УТ-1 і УТ-2. Не було йому жодної альтернативи, хіба що програма «Сільський час». Під цей фільм я робила уроки, повертаючись зі школи. Довгий час «Пастка» була лише фоновим жеботінням звуку, який не відволікав від домашнього завдання, аж поки одного дня я не придивилась до сюжету. І тоді мене вже було не відірвати від телевізора!
Інтриги, задавнене кохання, зрада, примусом розлучені серця — фільм нереально затягує! Звісно, оку, розбещеному пишними візуалізаціями Бріджертонів, екранізація Франка від Укртелефільму ранніх 90-их може видаватися запилюженим монохромним вінтажем. Але якщо зважитися на перегляд, то сюжет захоплює так, що після «Пастки» запоєм сідаєш дивитися серіал «Злочин з багатьма невідомим», «Для домашнього вогнища» та інші.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Худнути, кохати та мститися. 8 українських серіалів;
Від роману до екрана. Цікаві екранізації українських книг;
Феномен «Тигроловів»: об’єкт критики чи культовий твір;
Літня легкість. 8 книжок до полуниць і колосків;
Трохи любові, мюзиклу та вбивств. 4 вистави Молодого театру.
