Усі квитки розкуплені, але це не концерт Клавдії Петрівни. Мюзикл «Гуцулка Ксеня» створений Івано-Франківським драматичним театром. Вистава успішно гастролює країною. Оглядачка Вікенду розказує, що не так з постановкою.
Дійство в МЦКМ почалося з відомої пісні, яку називають закарпатським танго. Не всі знають її автора, бо твори Ярослава Барнича забороняли в радянські часи як ідеологічно невідповідні. Ця ж доля спіткала оперету «Гуцулка Ксеня» та інші твори митця. Лише після здобуття незалежності українці почали повертати своє. Серед повернених було ім’я Ярослава Барнича. Звісно, я тішилася, що театральна спільнота звернулася до забутої української спадщини.
Сюжет вистави дуже простий, навіть примітивний. До Ворохти в пошуках українки-нареченої приїжджають американці, які потім виявляються українськими емігрантами. Герою мюзиклу батько заповідав мільйон долярів, але за умови, що той візьме шлюб зі свідомою українкою. Отже, делегація прибула в рідні місця для знайомства й сватання.
Дійство починається з відомої пісні «Гуцулка Ксеня». Красивий і сильний голос головної героїні зачаровує. Взагалі вокал у мюзиклі неперевершений. Артистам акомпанує оркестр театру, розміщений просто на сцені. Глядач не тільки насолоджується живою музикою, музиканти стають частиною вистави.
Беззаперечна зірка вистави – Олексій Гнатковський, «поганий» Довбуш з однойменного фільму. Висококласний актор, харизматичний чоловік і справжній амбасадор України. Стежу за ним у соцмережах і тішуся, як він транслює відповідні меседжі. Але ця вистава виглядає бенефісом Олексія Гнатковського, за яким не видно решти.
Коли після музикальних номерів починаються сцени й діалоги, помічаєш певні проблеми зі звуком. Щоб розчути репліки, нам на балконі доводиться напружуватись. Згодом ми зрозуміли, що це на краще. Бо почуте дивує, потім смішить, а тоді пригнічує. Нафталінові жарти часів ковіду про самоізоляцію, довгі й нудні вмовляння випити, недолугі загравання з глядачами першого ряду, спроби нагодувати їх огірками зі столу.
Неприємно вразив гумор. Фрази «дала всьому селу» та «твоя качечка розташована вздовж чи впоперек» мають смішити? Академічний театр з подібним гумором виглядає жалюгідним попри те, що глядачі розкуповують квитки.
Додайте до цього відсутність сценографії (шість столів, дванадцять стільців), відсутність хореографії (два притопа-три прихлопа в танцювальних номерах) і майже повну невідповідність розмовної частини вистави музичній, і ви зрозумієте, що мюзикл далекий від очікувань.
Можна було б посміятися над невдалою постановою й піти додому. Але дійство триває майже чотири години! Доволі самовпевнено вважати, що глядач уважно дивитиметься це так довго. Бачила, люди йшли посеред другого акту. Вистава закінчилася близько одинадцятої, навіть палкі прихильники мюзиклу казали один одному: «Як довго і затягнуто». По моїх відчуттях це було катування мистецтвом.
Наступного дня я подивилася стрічку «Гуцулка Ксеня», створену у 2019 році. Фільм-мюзикл режисерки Олени Дем’яненко має той самий простий сюжет і загалом трохи казковий. Головні ролі грають Олег Стефан, Христина Федорак, Віталій Ажнов. Музичні та танцювальні номери вписані у карпатські краєвиди. І найцінніше — музика і вокал Dakh Daughters і DakhaBrakha.
Отже, моя порада: не дивіться мюзикл Івано-Франківського театру. Дивіться фільм про гуцулку Ксеню.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Повертаємо своє. Чому треба дивитися фільм про Яремчука;
«Соломія» під сиренами. 5 порад глядачам театру на Печерську;
Гайд для глядача. Як зробити зустріч з театром імені Франка ідеальною;
Трохи любові, мюзиклу та вбивств. 4 вистави Молодого театру;
