Чи можливо поставити горор на сцені київського театру? Які новації можна внести у знайомий твір і як експериментувати з моторошним і містичним? Театральна оглядачка Вікенду Юлія Рижкова розповідає про виставу «Жінка в чорному» в театрі на Подолі, несподівані рішення та свої висновки.
«Раптом я усвідомив, що тиша, яка оточувала нас, змінилася, стала зловісною та лякаючою. А потім звідкись із глибини будинку, але не дуже далеко від моєї кімнати, пролунав звук. Звук нагадував регулярні зі значним інтервалом удари чи стукіт». (с)
Ми всі знайомі з книгами або фільмами жахів. Але вистава жахів? Театр на Подолі запрошує дізнатися, як це — вистава в стилі горор.
Щоб втілити цю амбітну ідею, театр запросив німецького режисера й художника Андреаса фон Шліппе для інсценізації роману Сьюзен Гілл «Жінка в чорному» на сцені театру.
Сама історія добре відома багатьом, вона вже пережила дві екранізації та успішну тривалу постановку на лондонській сцені. У ній йдеться про покинутий маєток, який населяють привиди. І кожен, хто опиниться поблизу, ризикує або збожеволіти від жаху, або втратити найдорожче — дитину. Але адвокату з контори, яка вела справи покійної власниці маєтку, доведеться не тільки проникнути всередину будинку, але й провести там чимало часу, вивчаючи документи.
У цій постановці використали оригінальну й несподівану концепцію вистави «театр у театрі». Дія починається з того, що до викладача сценічного мовлення приходить звичайний чоловік із запитом прочитати на публіку свою історію, записану ним на папері. Обидва герої починають читати написане «в ролях», поступово перевтілюючись у персонажів історії, і час від часу повертаючись у сьогодення від подій минулого.
Майже всю виставу на сцені грають лише два актори. У моєму випадку це були Артем Атаманюк і Євген Ковирзанов. Вони не просто переконливо виконують свої ролі. Вони жонглюють персонажами з такою майстерністю, що не виникає жодних сумнівів, хто зараз перед тобою: викладач і його відвідувач або адвокат з його численними співрозмовниками й свідками страшних подій. Увага глядачів не втрачається ні на секунду.
А як же горор, запитаєте ви. Усе лячне, моторошне й містичне зроблене за допомогою технічних засобів театру: світла, звуку, проєкцій. І це неймовірно круто! Сцена час від часу перетворюється на 3D локацію з багатошаровим зображенням декількох приміщень. Різноманітні джерела світла миттєво трансформують класичну кімнату в зарослий чагарником занедбаний маєток. А від потойбічних звуків тіло вкривається сиротами. До такого рівня технічного супроводу театральної вистави український глядач ще не зовсім звик чи навіть зовсім не звик. Неперевершене враження!
«Жінка в чорному» в театрі на Подолі — той рідкісний випадок, коли постановка зацікавить і молодь, і людей старшого віку. Перших насамперед спецефектами, якщо так можна назвати сучасне технічне оформлення вистави, других — містичною історією і її якісним втіленням на сцені. Принаймні я маю в планах запросити на виставу і двох доньок-підлітків, і маму. Впевнена, що вони поділять зі мною найкращі враження від побаченого.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Великодні традиції, скарби та їжа. Виставка Дерево Життя;
Не чіпайте сільських. Якою вийшла вистава «Брати»;
Театральний туризм: як ми їздили дивитися «Зерносховище»;
Король Лір: як театр драми і комедії не впорався з трагедією;
Як перетворити лицаря на тирана. Вистава «Макбет» Уривського.
