Чи роблять від сказу сорок уколів у живіт? Як отримати безплатне щеплення, якщо покусала тварина? Чому потрібно відстоювати свої медичні права? Читачці Вікенду Юлії Акінжали довелося зробити щеплення від сказу, і вона розповіла, як це відбувається.
В Україні є програма безплатного щеплення від сказу та правця. Як вона працює насправді, минулого місяця я та мій хлопець перевірили на собі.
Суть проблеми: нас покусав вуличний кіт, який міг бути носієм вірусу сказу. Отже, треба пройти курс антирабічних щеплень — тих, що запобігають захворюванню сказом.
У кожній області є визначені центри антирабічної допомоги:
- вони забезпечені вакцинами;
- лікарі центрів надають медичну допомогу пацієнтам, які звертаються в разі укусів, подряпин, ослинень тваринами; проводять первинну обробку;
- призначають і проводять курс антирабічних щеплень за необхідності.
Усе це мені розповіла оператор гарячої лінії МОЗ, куди я звернулася, бо не змогла знайти чіткої інформації в інтернеті щодо того, як у Києві зробити щеплення від сказу.
За протоколом у центрі антирабічної допомоги фахівець має зʼясувати таке:
- в чому полягав контакт з твариною,
- яка тварина та за яких обставин вкусила,
- де це було,
- чи тварина мала ознаки нездужання,
- чи тварина накинулась на людину сама чи її спровокували,
- чи є можливість спостерігати за твариною, наприклад, якщо це домашня тварина,
- має оглянути місце укусу — найнебезпечніші так звані рвані глибокі рани.
Якщо людині показана вакцинація проти сказу, її потрібно починати негайно. Вона ефективна, якщо почати курс не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть за кілька місяців після контакту з хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12-14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються за 30-40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно за два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року. Типовий курс щеплень передбачає введення кількох доз вакцин: у день звернення до лікаря — 0-й день, а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 28/30-й день. Усе це безплатно.
Далі операторка дала номер телефону гарячої лінії Департаменту охорони здоров’я КМДА, щоб я уточнила там адресу місцевого центру та наявність вакцини. Операторка КМДА неохоче та зверхньо відповідала на запитання, проте потрібну інформацію надала.
Отримати антирабічну допомогу можна в травмпунктах цих закладів:
Дорослим:
- КДЦ Голосіївського району — проспект Голосіївський, 59-А;
- КДЦ Деснянського району — вулиця Рейгана, 19;
- КДЦ Подільського району — вулиця Мостицька, 9;
- КДЦ Шевченківського району — вулиця Хмельницького, 37, та вулиця Ризька, 1;
- КМКЛ ШМД — вулиця Братиславська, 3;
- КМКЛ №1 — Харківське шосе, 131;
- КМКЛ №4 — вулиця Солом’янська, 17;
- КМКЛ №6 — проспект Любомира Гузара, 3;
- КМКЛ №7 — вулиця Котельникова, 95.
Дітям:
- КМДКЛ №1 — вулиця Богатирська, 30;
- КМДКЛ №2 — проспект Алішера Навої, 3;
- КМКДЛ №7 — вулиця Професора Підвисоцького, 4-Б.
Найближчий травмпункт до мене був на вулиці Рональда Рейгана, 19. Звичайна міська лікарня. Майже кожен візит до кабінету травматології перетворився на невелику пригоду зі своїми особливостями.
Перший візит. Ми прийшли, відсиділи довгеньку чергу, зайшли та сказали, що хочемо пройти курс щеплень від сказу. Лікар детально розпитав про ситуацію, чітко за протоколом. На наші запитання про випадки сказу, що висвітлювались у ЗМІ, пояснив, що в Києві та в країні загалом осередків сказу не зафіксовано. Фахівці Держпродспоживслужби постійно працюють над тим, щоб попереджувати утворення таких осередків і не допускати розвитку. Такі випадки фіксуються хіба що на прифронтових територіях та у зоні бойових дій з об’єктивних причин. Окремі випадки в інших містах виникають через те, що волонтери можуть привезти тварину, що безсимптомно хвора на сказ. Чи відмовляють у щепленні? Тільки якщо нема причин для щеплення або за відсутності вакцини. Вакцину привозять раз на тиждень, тому трапляється, що вона закінчується на місці. Якщо немає вакцини, спрямовують у інший заклад, де вона є.
Весь цей час медсестра заповнювала форми. Потім запросила у маніпуляційну. Там вона попередила, що також зробить щеплення від правця. Такий протокол: разом з першим щепленням від сказу робиться щеплення від правця. Уколи зробила швидко, була мила та привітна. Як і лікар. Далі я почекала, доки щеплення зроблять моєму хлопцю. Нас попросили півгодини почекати біля кабінету, щоб переконатись, що не буде алергічної реакції на складові препаратів. Ми почекали, алергії не було. Взяли невеличку форму з графіком щеплень і пішли додому.
Другий візит запам’ятався яскраво. Була вже знайома медсестра, а лікар інший, і він нахамив. Сказав, що вакцина закінчилась якраз перед нами. На запитання, що тепер нам робити, лікар заявив, що ми можемо звернутись у центральний пункт у Солом’янському районі, звідки розвозять вакцину по районах міста. Або можемо передзвонити у цей кабінет наступного дня після обіду, уточнити, чи вже привезли вакцину. Або можемо купити вакцину й принести, щоб вони зробили укол. Тут я ледве стрималась, щоб не спитати, чи не забагато собі пан лікар дозволяє. Адже це безплатна для українців програма, яка фінансується державою. І вимагати від пацієнта, що прийшов за допомогою, витрачати власні кошти, некоректно. Хотіла поскаржитись його керівництву, та вирішила не загострювати ситуацію, взяла номер телефону травмпункту, і ми пішли.
Наступного дня подзвонила я до контактного центру МОЗ і спитала, чи може лікар відмовити у вакцинації і або вимагати придбати власним коштом вакцину, якщо на місці вакцина закінчилась. Операторка відповіла, що лікарі не мають права вимагати від пацієнтів самостійно купувати вакцину, а якщо таке стається, то варто скаржитись керівництву лікарні й на гарячу лінію МОЗ. Вона підкреслила, що у випадку будь-яких явних порушень і неправомірних дій лікаря важливо скаржитись у відповідні органи, щоб можна було змінити ситуацію.
Я вирішила почекати з оформленням скарги. Через день подзвонила у травмпункт і уточнила, чи привезли їм вакцину. Цього разу ми спокійно отримали другу вакцину. Медсестра пояснила, що минулого разу вакцина закінчилась, бо було багато звернень через кажанів.
На третій раз і наступні ще два я попередньо телефонувала й уточнювала, чи є вакцина, щоб не їхати через пів міста на одне щеплення. В останній день нам знову довелось посидіти хвилин 20, очікуючи заповнення документів медсестрою. Послухали стандартні правила поведінки при проходженні вакцинації від сказу:
- не перенапружуватися;
- не перемерзати й не перегріватись;
- наступні 6 місяців при зверненні за медичною допомогою повідомляти, що був курс антирабічної вакцини;
- не робити по можливості інші вакцинації;
Ще нам видали паперові довідки, що ми пройшли курс антирабічної вакцинації. І ми пішли додому, задоволені, що ця історія нарешті закінчилась.
Висновки
Державна програма з антирабічної вакцинації працює. Календар вакцинації придумали не просто так. Це дійсно створює колективний імунітет. У медичних закладах державного сектору ще панують старі стереотипи. Але лікарі виконують покладені на них обов’язки. Якщо не виконують, про це треба повідомляти й вимагати, щоб виконували. Оператори МОЗ — взірець для державних служб по коректному спілкуванню з людьми, які звертаються за допомогою. Оператори КМДА могли б взяти з них приклад.
Історія з котом теж має продовження. Та це тема для іншої статті. Якщо коротко, то з ним все добре, він став домашнім і отримав прізвисько Зуб.
Сподобалася стаття? Подякуй редакції!
Читайте також: Розмальовки для дорослих: медитація чи роздратування?
Поради від сімейних лікарів: щеплення, огляди, профілактика;
Битви, їжа, барахолки: осінній ютуб про Київ;
