Подорожі країною – це коли в навігаторі три можливих маршрути, а випадкова бабуся каже, що «через цвинтар коротше». Це коли на одному клаптику межують середньовіччя, радянщина й модерн. Це посеред тижня зустріти весілля на дві сотні людей. Вікенд склав гайд по обласних центрах України. Подорожуймо цікаво.
Житомир (Житомирська область)
Місто, через яке всі проїжджають, але мало хто зупиняється. Воно як той однокласник, про якого всі забули, а раптом виявилося, що він вже виріс зі смішних светриків, нажив трьох дітей і започаткував крутий бізнес. Житомир має вайб «Я просто на кілька годин», а потім закохує в себе ароматом кави й шоколаду, що пливе вулицями, дивує красивими костьолами й заворожує скелястими пейзажами на обрії.
260 тисяч (приблизно стільки, скільки треба статистів, щоб зняти три фільми про Армагеддон та один серіал про зомбі-апокаліпсис).
Річка
Тетерів (та сама, яку було значно забруднено радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, у зв’язку з чим на річці було побудовано низку фільтрувальних гребель).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Сергій Корольов (геній ракетобудування народився саме в Житомирі), митрополит Іларіон (він же Іван Огієнко, який зробив перший переклад Біблії українською мовою), Володимир Короленко (прозаїк та громадський діяч, автор «Сліпого музики»).
Що необхідно побачити:
в першу чергу — музей Космонавтики (де ще ви зустрінете капсулу, яка насправді побувала в космосі, а потім повернулася на Землю?);
Замкова гора (там такий оглядовий майданчик з видом на місто, що дух перехоплює);
скеля «Голова Чацького» (природа іноді буває такою вигадницею);
дамба (незвичне, оригінальне, красиве, атмосферне, дуже круте місце — трохи далі від центра міста, але однозначно варте того, щоб туди доїхати);
«Плаский» будинок або «Будинок-серце» на площі Перемоги (тут вже архітектори виступають вигадниками).
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
Академічний театр ляльок — цікаво не лише дітям, а й дорослим;
Краєзнавчий музей (не можна сказати, що експозиція найзахопливіша в Україні, але зацікавити може — особливо картинна колекція);
кафедральний собор Святої Софії (пів дня, звісно, не проведете, а ось годинку потусити точно можна — роздивитися одну з найстаріших будівель міста, насолодитися атмосферою, подумати, відпочити).
Що їсти та пити:
найкрутіша рекомендація — перше в Україні кафе морозива «Рудь» Ice Fashion (хто був, той зрозуміє, а хто не був, просто зобов’язаний їхати в Житомир, бо тут — рай для поціновувачів холодного смаколика);
бренд регіону — деруни (звісно, їх готують будь-де в Україні, але тут — наче більш автентично, бо ж Коростень, фестиваль, всі справи);
вареники з чорницями (регіон і ліси поряд зобов’язують).
Де фотографуватися:
на пішохідному мості в парку Гагаріна (краєвиди — вогонь!);
у двориках старого міста (інстаграмний вайб забезпечений);
всередині геометричної інсталяції біля будівлі Житомирської ОДА;
біля мозаїчного панно у кінотеатру «Жовтень» (тло для селфі просто ульотний).
Що привезти в подарунок:
вироби «Житомирського льону» — рушники, прихватки, фартухи, серветки, одяг;
житомирські шкарпетки (ці звідси — не моветон, ці дарувати можна);
солодощі з місцевої кондитерської фабрики «Житомирські ласощі».
Найкращий час для відвідування
влітку активно працюють компанії, які організовують активний відпочинок і запрошують на скелі Житомирщини — розваги для будь-якого рівня підготовки й віку, головне — погода.
Цікавий факт про місто
Житомир народжувався як портове місто — річкою Тетерів пролягав торговий шлях греків.
Загадка про місто
У 1902 році у Житомирі звели будівлю з матеріалу, який на той час вважався експериментальним. Сьогодні це — одна з найстарших вцілілих споруд такого типу в Україні. Матеріал, з якого її створили, тепер можна знайти в будь-якому місці, але тоді це була справжня сенсація. Знаєте, про що йдеться?
Відповідь
Залізобетон; перша в Україні залізобетонна конструкція — водонапірна башта у Житомирі.
Ужгород (Закарпатська область)
Ужгород — це коли ти приїжджаєш в туристичне місто, а опиняєшся майже на рідній вуличці: там, де пахне кавою, наливають смачне домашнє вино і пригощають свіжими булочками. Місто красиве, ошатне, доглянуте — в центрі. Не центр живе як хоче — переважно чистенько й охайно, але кожна хата по-своєму. Власне, цей принцип відстежується й в архітектурі міста: тут трохи угорської елегантності, поряд слов’янська відкритість, а на сусідній вулиці відстежується українська хазяйновитість. Ужгород зелений, тихий і затишний.
872 рік (в Києві правлять Аскольд і Дір, а територією сучасної України бігають племена білих хорватів, бужан, волинян, деревлян, полян, сіверян, тиверців, уличів, булгар, хазарів, тюрків, кримських готів, а Херсонес Таврійський належить Візантії).
Кількість населення
приблизно 115 тисяч (одне місто — як дві Гренландії).
Річка
Уж (у 1936 році в межах міста засипали річку Малий Уж і впорядкували русло Великого Ужа — тож сьогодні фактично це одна ріка, частина якої протікає по трубах під землею).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Андрій Коцка (живописець, який свого часу дав старт Закарпатській спілці художників), Олександр Фединець (лікар, засновник закарпатської школи хірургів), Андрій Бачинський (церковний діяч, єпископ, публіцист, просвітник, організатор публічної бібліотеки, реформатор і взагалі особливо просунута для свого часу людина).
Що необхідно побачити:
Ужгородський замок (музейні стіни бачили стільки історій, що в жодному підручнику не поміститься);
пішохідний міст через річку Уж (чарівна прогулянкова зона);
скансен (музей просто неба — пізнавальна подорож в минуле);
Ботанічний сад (маленький, але душевний).
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
унікальна будівля синагоги, зведена у неомавританському стилі, яка сьогодні працює як філармонія;
художній музей імені Йосипа Бокшая (колекція живопису, графіки, скульптур чудова, а якщо раптом погода покращиться, можна погуляти у внутрішньому дворику);
«Совине гніздо» — старовинний винний льох (точно знайдете, чим там зайнятися).
Що їсти та пити:
банош, токан, чир, пір’яник та інші регіональні різновиди кукурудзяної каші;
бограч (імігрант з Угорщини — густий м’ясний суп з паприкою);
лоці печене (теж угорська страва, яка органічно оселилася в закарпатській кухні — смажена свинина на «подушці» з цибулі);
шовдар (місцева буженина);
халасле (угу, знову «звідти» — рибна юшка з паприкою);
торт «Ужгород» (хто знає, той обов’язково ще скуштує за нагоди, а хто не знає, той повинен спробувати, щоб мати свою думку).
Де фотографуватися:
з кожною з мініскульптур Михайла Колодка, для пошуку яких в Ужгороді навіть існує спеціальна карта;
райончик «Гірчичне зерно» — провулок, який побудували спеціально для відпочинку, фотографування та кавування;
Корзо — центральна вулиця міста, де розташовано безліч історичних споруд, кафе, красивих магазинчиків, затишних двориків та чарівних будиночків;
липова алея (восени це просто золоті копальні).
Що привезти в подарунок:
пляшку місцевого вина (бо ж «закарпатські вина» — то майже самостійний бренд);
вовняні ліжники (ковдри, під якими взимку так тепло, що є ризик не вилізати з ліжка цілий день).
Найкращий час для відвідування
квітень — період цвітіння сакур, на яке приїжджає подивитися величезна купа туристів.
Цікавий факт про місто
відстань від Ужгорода до 10 європейських столиць менша, ніж від Ужгорода до Києва.
Загадка про місто
Згідно з легендою, колись Зевс всерйоз розсердився на бога веселощів Вакха і покарав його засланням під Карпати. Вакх не дуже засмутився — і, прихопивши дещо, відправився у вигнання. Це «дещо» перетворилося на один з символів регіону, який знайшов своє відображення на гербі Ужгорода.
Відповідь
Вакх взяв з собою виноградну лозу та навчив людей доглядати її й виробляти вино — на гербі міста зображене виноградне гроно.
