Аліна привела на свято сина Максима. Малий бавиться з аніматорами та іншими дітьми, мама пильнує. Аліна каже: вони з села Богданівка поряд із Броварами. Жили з батьками, а коли вирішили купувати житло, обрали квартиру в «Лісовому кварталі», бо тут «молодіжно, а нам із чоловіком по 25 років. І для дітей добре все зроблено».
Маленький Лука розважається на святі, а його мама Анна розповідає, що родина обрала цей комплекс за сучасну продуману інфраструктуру. А Лука одразу оцінив гарненькі дитячі майданчики.
Натискайте на фото для збільшення
Родина Сергія лише п’ять місяців як перебралася сюди з Сумської області. Раніше переїхали знайомі, теж з Сумщини. Вони й розповіли про комплекси Alliance Novobud в Броварах. Врешті сімʼя Сергія зробила вибір на користь ЖК «Лавандовий». Донька вже пішла в садочок, батьки задоволені, що все поруч, максимально зручно.
Дружина Андрія відвідує б’юті-процедури, а він привів сина на свято. П’є каву й ділиться враженнями:
Олена мешкає тут з 2015 року. Вона з Донецька, компанія, в якій працює чоловік Олени, перевезла виробництво і людей. Тут у родини народилася дитина.
Марія та Віталій тримаються осторонь натовпу. Ветеран відновлюється після поранення, а їхній дім — на окупованих територіях. Тож у зрілому віці пара мусила починати все наново. Обрали Бровари, бо Київ надто шумний і незручний, а вони потребують спокою та затишку.
Ефектна білявка Лілія повністю задоволена собою і життям:
У 2015 році Ірина виїхала з Криму. Спочатку жила в Києві, тоді познайомилася з броварчанином. Згодом пара взяла шлюб і вирішила оселитися в комплексі «Зелений квартал».
Олександра тримає самокат сина Сашка, поки хлопець придивляється до святкової метушні:
Олександр і Катерина:
З мого лівого берегу Києва дістатися Броварів простіше, ніж до деяких місць столиці. Маршрутки від станції метро «Лісова» їдуть одна за одною. Однією з них я домчала просто до місця — офісу Alliance Novobud, біля якого й розгорталася підготовка до свята.
Поки не почали, пішла на каву у місцеву кав’ярню-пекарню. Як не трималася, проігнорувати місцеву випічку не змогла.
Час за містом наче уповільнюється. Не треба мчати й квапитися. Можна дихати на повну, бо повітря суттєво відрізняється від того димного, яким останнім часом часто дихаємо у себе на лівому березі.
Тішить простір, якого зараз так не вистачає мені в Києві.
Окреме задоволення — перебувати в дружній спільноті, бачити, як люди вітаються, усміхаються, радіють один одному. Вихідний у Броварах був гарним рішенням, щоб перепочити й підзарядитися. Добре розумію, за що броварські цінують свої нові квартали.
