Чи може народження дитини стати на заваді улюбленому бігу? Як реагують містяни, коли бачать бігунку з малечею у візочку, та як реагує сама дитина на такі прогулянки? Світлана Пархомчук розповіла Вікенду про те, як поєднувати біг з вагітністю та народженням дитини, які маршрути обирати та про свою марафонну мрію.
— До вагітності я займалась бігом протягом двох років. За цей час пробігла три шосейних напівмарафони, але більшим захопленням були трейли – біг по пересічній місцевості: Chornohora Sky Race 24km в горах з забіганням на Говерлу, Ice Trail 27km по снігу та інші.
Довгий час я не могла зрозуміти, як люди бігають довгі дистанції, це здавалось досить нудним заняттям. Але якось мені дали почитати книгу українського автора Дмитра Афанасьєва «Завтра переможе кожен». Книга розповідає історії кількох героїв, їхній шлях у підготовці до марафону і про те, як кожен з них змінюється в процесі. Коли дочитала, і мені дуже захотілось пройти власний шлях. Тож вирішила, що хочу пробігти свій марафон. Це був листопад 2017-го. Звісно, щоб пробігти марафон, потрібно гарно готуватись. І я почала підготовку до першого напівмарафону вже весною наступного року. Пробігла за 1 годину 52 хвилини. Це досить хороший час для першого разу. Найкращий мій час подолання напівмарафонської дистанції – 1 година 41 хвилин. У жовтні минулого року я мала бігти свій перший марафон, але за три місяці до нього дізналась радісну новину: я вагітна!
Як тільки дізналась, що вагітна, вирішила поставити біг на паузу, оскільки не була впевнена у правильності ідеї продовжувати бігові тренування. Хоча, вже будучи вагітною, пробігла Chornohora Sky Race 24km з підйомом на Говерлу, але тоді я ще не знала про свій стан.
Знаю матусь, які бігали щасливо всю вагітність аж до самих пологів, звісно, з дозволу лікаря. Я займаюсь скелелазінням як спортсмен-любитель, тож продовжила тренуватись на скеледромі, де почувалася більш впевнено.
Під час вагітності бракувало легкості, яку дає біг. Біг допомагає впорядкувати думки, побути з собою сам на сам, але я замінила його на піші прогулянки. Щодня гуляла в парку не менше години, а вихідними – по 2-3 години.
Але я дуже чекала повернення до пробіжок, тому відразу після дозволу лікарів, гінеколога та хірурга (пологи походили шляхом кесаревого розтину), через два місяці після народження сина ми вийшли на першу пробіжку всією сім‘єю: я, чоловік та син. Чоловік теж займається бігом.
Перша пробіжка далась надзвичайно важко. Була сильна задишка. Це не дивно, адже під час вагітності легені зменшуються в обʼємі, і за 2 місяці після пологів ще не все стало на свої місця. Я пробігла з Марком у візочку лише 1 кілометр. Так важко було, коли тільки починала бігати.
Я люблю тренуватись та брати участь в змаганнях. До декретної відпустки я працювала в офісі по вісім годин, але встигала тренуватись та майже кожні вихідні були якісь змагання. Знала, що поява дитини у сімʼї не повинна нас обмежувати в цьому. Постало питання: як це поєднати? Я собі приблизно уявляла, що буду бігати з візочком, оскільки чоловік працює, а бабусі та дідусі проживають далеко, тому на допомогу з дитиною не варто було розраховувати. Однак про спеціальні бігові візочки я дізналась зовсім випадково! Один з таких представляє шведський бренд Thule. Ми придбали модель Thule Urban Glide 2. Бігові моделі спеціально розроблені для бігу та особливих умов, в тому числі і для пересіченої місцевості. Я вивчила характеристики даної моделі й одразу зупинилась на виборі саме цього візочка. Він дуже легкий, маневрений та має гарну амортизацію. Під час бігу не дає додаткового навантаження, або ж воно зовсім невідчутне. Я досить швидко пристосувалися до бігу з візочком. Іноді виходжу на пробіжку сама, і мені здається, що з візочком було б простіше. Це як ще одна нога!
Перші бігові поїздки Марку не дуже подобались, але він тоді у візочку й сидіти не дуже любив. До спільних пробіжок з дитиною я повернулась, коли сину було 4 місяці. Дитині в цьому віці вже більше цікаві іграшки, тому пробігти 4-5 кілометрів не є проблемою, а чоловік декілька разів з візочком і по 13 пробігав.
Я знаю декількох батьків, які бігають з дитьми. Власне, до народження Марка вони ділились зі мною позитивним досвідом. Одна з популярних бігових локацій в Києві – Труханівський острів. Там іноді можна зустріти таких бігунів.
Намагаюся в соціальних мережах активно ділитись досвідом, впевнена, що на декілька сімей, які будуть бігати з дитиною, стане більше.
На Трухановому острові біг з дитиною у візочку не викликав ні в кого негативних емоцій, лише підтримка та захоплення, бо там «свої» люди, які бігають. Але перші пробіжки в нас на районі були дуже некомфортні, і пізніше після паузи бігу з Марком, коли я виходила знову на вулицю, ловила погляди прохожих. І матусь з маленькими дітьми в тому числі. Я впевнена, що більшість не знають, що це спеціальний біговий візочок. За кордоном це цілком нормальне явище і не викликає жодного здивування. Підтримка друзів та бігової спільноти дає мені впевненість продовжувати бігати разом з дитиною та показувати оточенню, що дитина – не перешкода заняттям улюбленою справою.
Зараз бігаю з Марком неподалік від будинку. Ми проживаємо на Виноградарі, тут нещодавно відкрився ТЦ «Ретровіль», навколо нього є гарно облаштована пішохідна зона. Звісно, біг з візочком накладає певні обмеження. Краще обирати максимально рівне покриття. Бігові доріжки на стадіоні ідеально для цього підходять. Але поруч з нами немає такого у вільному доступі протягом дня.
Я взагалі дуже люблю бігати в лісі чи в парку. І в характеристиках моделі Thule Urban Glide 2 вказано, що візочок підходить для бігу і по пересіченій місцевості, але я поки не наважуюсь. Можливо, пізніше, як Марк підросте.
Зараз нам вистачає місць для бігу, а для довгих пробіжок будемо обирати Труханів острів. Оскільки мрія пробігти марафон досі жива.
Одного разу я почула фразу: «Діти приходять в цей світ і мають навчитись бути його частиною, весь світ не повинен крутитись навколо них». Ось таким принципом і керуюсь, тому Марк з нами всюди. З трьох місяців ми всі разом ходимо на скеледром, і це аж ніяк не заважає. І бігати з дитиною мені дуже подобається. Попереду в нас багато кілометрів спільних пробіжок з Марком та участі в змаганнях. Можливо, зараз він ще не все розуміє, але згодом, я впевнена, що це стане зародком його любові до спорту!
Я не кажу, що всі батьки повинні наслідувати такий шлях. Це наш вибір і головне, що ми — обоє батьків — його підтримуємо.
Читайте також: Палки, парки и вперед: как киевляне занимаются скандинавской ходьбой;
В поисках молодильных яблок: заповеди и запреты правильного питания;
Київська олімпіада: марафонці з шоколадками, гімнастки з граблями та «мертва петля» Нестерова;
Без гідів, нервів та ниття: самостійні прогулянки Києвом.
Давай дружити в 
, найкрутіші фотки лови в 
, все найважливіше та найцікавіше в 
, коротко і у справі в 
.
