«Дивний випадок із собакою у нічний час»: як дивитися незвичайну виставу

Що робити, якщо розумієш математичні формули краще за людські емоції? 15-річний Крістофер знає все про числа, але боїться дотиків і гучних звуків. Коли він знаходить мертвого сусідського собаку, його впорядкований світ розпадається. Чи зможе підліток із розладом аутистичного спектра розплутати вбивство? Вікенд побував на виставі й розповідає, чим вона захоплює.

Вистава заснована на книзі Марка Геддона «Загадковий нічний інцидент із собакою». Так, з назвою маємо деяку плутанину, бо можуть перекладати по-різному. У самому театрі імені Лесі Українки раніше вистава йшла під назвою «Загадкове нічне вбивство собаки». Але її змінили, бо глядачі не визначали виставу як для сімейного перегляду.

Для сцени твір адаптував Саймон Стівенс. У Києві вистава йде за офіційною адаптацією за ліцензією Warner Bros. Entertainment.

Вистава отримала 7 премій Олів’є (британський аналог «Оскара» в театрі), встановивши на той час рекорд, та 5 премій Тоні за постановку на Бродвеї. Її побачили понад мільйон людей у Лондоні та майже два з половиною мільйони по всьому світу.

Постановку на сцені театру імені Лесі Українки здійснив Кирило Кашліков. За його словами, існувало три варіанти: домовитись з Марком Геддоном про власну інсценізацію (він таких прав не дає), повторити британську виставу із запрошенням команди британської режисерки Меріенн Елліотт або отримати права через Warner Bros. Театр пішов третім шляхом.

Сценографію називають однією з найбільш впізнаваних. Сцена — такий собі чорний куб з умовною сіткою і проєкціями, які й створюють основне тло. Ними транслюють думки та страхи, створюють ефекти локацій, відбивають мрії та міркування.

Про що вистава

15-річний Крістофер Бун. У нього гострий розум, хороша пам’ять і він любить математику. Але страждає від дотиків, гучних звуків і натовпу. Й мало розуміється на емоціях і особливостях людського спілкування. Крістофер живе з батьком після того, як два роки тому померла його мати. А ще товаришує з сусідським собакою Веллінгтоном. Проте однієї ночі трапляється незбагненне: Крістофер знаходить собаку мертвою — хтось убив його вилами.

З цього починається ланцюжок подій, які змінять життя людей навколо Крістофера й допоможуть йому краще зрозуміти самого себе.

Це щемлива історія про хлопця з розладом аутистичного спектра й дорослих, які часто поводяться ще менш логічно, ніж головний герой. Розповідь про таємниці, прагнення, біль, який можуть принести найближчі, й можливе зцілення.

Як це зроблено

Сценографія заслуговує на ще одну згадку. Вона справді незвичайна і при цьому функціональна й надзвичайно красива. Одна зі складностей перенесення твору на сцену — те, що про події ми дізнаємося з точки зору Крістофера й розуміємо, що він думає та відчуває з того чи іншого приводу. Завдяки проєкціям ми можемо буквально побачити, що відбувається у Крістофера в голові.

Крім того, вони допомагають перестрибувати у минуле чи теперішнє залежно від того, коли розгортаються події, і так само «подорожувати» між локаціями. Клац — і ми за мить розуміємо, де знаходимося й що відбувається. Це справді круто працює.

Ще цікавий прийом — те, що подають «виставу у виставі». Фактично глядачі сприймають книжку, яку пише сам Крістофер по ходу вистави.

І неможливо не відзначити Владислава Мелешка — актора, що зіграв головну роль. Наскільки круто він передав вразливість і впертість, емоційність і особливості Крістофера. Це переконливе перевтілення підіймає виставу ще на рівень вище.

«Дивний випадок із собакою у нічний час» — трохи сумна, трохи філософська і трохи детективна історія про те, що всі ми різні, але заслуговуємо на розуміння та місце в цьому світі. Це яскрава й незвична постановка, яка точно запам’ятається.