Відірвані руки, гучні «хуяки», кров і вихаркані зуби. Це між філософськими роздумами, гротескними фразами та жартиками про Трампа. Якщо хочете сказати «вау», значить ви потенційний глядач «Уроку». Вікенд розповідає про нову виставу Малого театру.
«Урок» — це комічна драма на один акт, написана в жанрі абсурду.
Автор цієї історії Ежен Йонеско вважається класиком театру абсурду. «Урок» — одна з його перших п’єс.
Тут є сюжет, конфлікт і дія, а вони є далеко не в кожній п’єсі Йонеско.
За сюжетом учениця потребує послуг вчителя. Вона дуже юна, але вже має ступінь бакалавра природничих і гуманітарних наук. Тепер же дівчина та її батьки хочуть, щоб вона якнайшвидше склала іспит на повного доктора всіх наук.
Учитель з ентузіазмом береться за справу. Під час занять виявляється: можна не розуміти предмет, але блискуче завчити відповіді. Блискуче володіння мовою не гарантує, що тебе зрозуміють ті, до кого ти звертаєшся.
Звичайне заняття з арифметики та граматики перетворюється на протистояння, в якому мова — це знаряддя влади, знання — форма насильства, навчання — механізм підкорення. А від цього насильства та підкорення моторошно, нестерпно, ниюче болять зуби.
Здається, історія про знання та навчання перетворюється на історію про садистів та їхніх жертв. Але насправді, кажуть нам критики, це історія про тоталітаризм і ідеологію або про систему та нескорену особистість. А може, це історія про темряву, постправду та нескінченне повторення помилок?
І коли вважаєш, що розібрався, хто тут тиран, хто жертва, хто маріонетка, хто ляльковик, персонажі буквально міняються костюмами. Велкам у хаос!
Йонеско написав свій «Урок» у 1951 році, тому дещо несподівано чути посеред дії жарти про Трампа, Єдиний марафон та стурбовану Європу. Може, це спосіб, у який творці дають нам підказку? Мовляв, тут мова не про конфлікт особистостей та свобод, а про конфлікт ідеологій і великий злам світів?
Режисер постановки в Малому театрі Юрій Кулініч. Вчителя блискуче грає Сергій Радченко, учениця і рівноправна творчиня абсурду Христя Дейлик. Дія не була б настільки сильною без служниці, її втілила Слава Красовська.
Просто дивитися виставу не вийде: під потужне звучання Pink Floyd доведеться шукати метафори та визначати, чим є вбивство: актом насильства чи символом безглуздості.
«Чи здатне людство в абсурді, в якому живе, зробити роботу над помилками? Чи це і є кінець цивілізації?» — творці пропонують шукати відповіді на ці питання за допомогою «Уроку».
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Вистава «Наш клас»: як квіточки стають катами;
Пити з Тарасом, гуляти з Лесею. Як відзначати дні народження класиків у Києві;
Чи смажать кияни каштани. Факти про виставу «Я бачу, вас цікавить пітьма»;
Вистава «Робота з тінню». Мода на піксель та леопардове;
Подивися на життя очима кота: «Дуже сумна людина» від Дикого театру.
