Дарницькі садочки. Як один квітник змінив цілу вулицю

Одна киянка посадила трохи квітів біля дому. Цим вона змінила життя цілої вулиці. Вікенд дізнався історію прибудинкових квітників і грядок на вулиці Пластовій.

У дарницьких дворах чимало квітників, розбитих місцевими мешканцями. Але такої кількості, як на вулиці Пластовій, я ще ніде не бачила. Гуляла тими двориками й задивилася, як жінка збирає врожай гарбузів просто під вікнами. Ми познайомилися й розговорилися.

Пані Наталя каже: все почалося з однієї людини, яка кілька років тому вийшла на вулицю та скопала землю під під’їздом. Посадила квіти — й вийшло так добре, що незабаром інші сусідки розподіляли ділянки, щоб і собі копати й саджати. Здебільшого жінки, але до них доєднався й один сусід.

Час від часу хтось з них опускав руки й відмовлявся від квітника через вандалів: то вирвуть найгарнішу квітку, то викопають цілий кущ. Звісно, від такого знущання зневірюєшся. Але ніхто з жінок так і не зміг надовго покинути цю справу. Сусід якось здався й кілька років нічого не робив на своєму шматку землі. А одного вечора вийшов і запропонував сусідкам допомогу. Зараз він не в Києві, то садівниця тихенько, щоб ніхто не бачив, підсаджує на його ділянку то одну рослинку, то іншу, ділиться спостереженнями Наталя.

З часом до мешканок цього під’їзду доєдналися сусідки з інших. Потім за розсадою прийшли жінки з ближчих будинків, потім з дальніх. Так поступово квітникарство захопило майже всю вулицю. Уже й до Дарницької площі доходить:

— За басейном на площі є довга дев’ятиповерхівка, де колись була ощадкаса. То аж звідти приходили дівчата просити росточок одного кущика. Знали, що я часто біля будинку вожуся, то можна до мене звернутися. А звідки взявся цей кущ? Колись колега привезла з відпочинку малесеньку гілочку.

Наталя водить мене своєю мікроділянкою й розповідає: поки йде сезон, у будні вона встає о п’ятій, і вже о шостій ранку спускається у квітник, щоб встигнути трошки повозитися з рослинами. А о сьомій іде збиратися на роботу.

Влітку доводиться проводити більше часу, пораючись біля землі. «А як ви справлялися цього літа, коли була страшна спека?» — питаю. Наталя каже: поливали. Дізналися, що на кожен будинок за міською нормою виділяється 300 кубометрів води на рік. Цими кубами начебто двірник має поливати травичку на прибудинковій території. Однак часто двірники такого не роблять.

А Наталя та сусідки про цю норму знають, мають вивід води біля під’їзду, скинулися на шланг, встановили чергу й улітку виходять поливати. Каже, що ще жодного року не використали ті виділені 300 кубів. Цього літа лічильник показав, що витрачено близько 60.

— У мене влітку були лілії, тут навесні тюльпани, нарциси, проліски, крокуси. Є гіацинти. Ось два дубочки виросло, не знаю, звідки взялися, але вже не чіпаю, — розказує жінка.

Наталя завжди збирає насіння з квітів і щедро ділиться з охочими. Так роблять й інші сусідки. Жінки можуть виділити іншим квітникаркам якісь ростки, розсаду. Якось Наталя прорідила у своєму квітнику тюльпани. Близько сотні цибулин склала в коробку та виставила у дворі з написом «забирайте безплатно, кому треба». За пів години коробки вже не було.

У кінці ділянки — велика гірка з каміння, на ній встановлені горщики з квітами. Коли стане зовсім холодно, хазяйка забере горщики додому, виставить на балкон. Каміння на ділянці — від сусідів. Навпроти будинку знаходиться підстанція швидкої допомоги. Коли там робили ремонт, каміння навколо клумб розібрали й планували викидати. Наталя запитала, чи можна забрати. Керівник підстанції не лише віддав камінці, а й допоміг перетягати через дорогу.

— З цієї сторони земля така собі, не сильно родить. Тому тут гарне місце для гірки, — пояснює Наталя. — Великі білі квіти — український дурман, а там — кущі помідорів, грядки з буряками. Росте молочай, обожнюю його. Ще є іриси, я їх сюди потім перенесу, а хризантеми ближче до парканчика.

Землю періодично підгодовую. От мені привезли з села кінського гною, я розвела, готую добриво. Ніякої хімії не додаю, адже протягом сезону у мене ростуть петрушка, кріп, редиска, огірки, помідори, морква, буряк. Щавель сіється сам скільки завгодно. Вийшла зранку, нарізала й уже маєш і на зелений борщ, і на салат.

Високі, красиві з червоними квітками кущі — це канна. Вона любить тепло, тому в кінці осені я її викопаю, занесу додому. Влітку головне поливати, а вона собі квітне. Спеки не боїться, бо рослина південна.

Були приморозки, я стежу за цим. Тому заздалегідь викопала моркву, бо вона боїться приморозків, а кущі помідорів чері поки залишила. Влітку зібрала трохи огірків. У когось вони погоріли, а в мене росли прекрасно.

Я киянка, села чи дачі ніколи не мала, тож вчилася всьому на власному досвіді й помилках. Буває питають, чи не хотіла б я вже якусь дачку під Києвом і більше землі. Відповідаю: ні. Свій будинок і ділянка — це треба гарувати. А зараз я вранці встала, горнятко кави випила — і на город. Годину покопалася, вже й на роботу. Мені це страшенно допомагає, знімає напругу. Та й просто радієш, коли все це бачиш, як воно починає тільки вилазити з землі, як росте, квітне, дає врожай.

Кілька порад для початківців від Наталі

Купіть лопату та сапку. Цього поки що достатньо.

Оберіть невеличку ділянку біля дому та скопайте її зараз, восени. Не намагайтеся одразу зробити багато.

Навесні починайте з простого: дочекайтеся, коли денна температура сягатиме 12-14 градусів, а земля гарненько прогріється. Тоді посійте чорнобривці. Вони виконають одразу дві задачі: будуть квітнути, тішити й не дадуть прорости бур’янам.

А ви тим часом знайомтеся з сусідами та іншими людьми, у кого можна розжитися насінням, розсадою та гарною порадою. І потроху додавайте рослин у свій квітник.