Вітряки як кораблі: чому Айвазовський любив український степ

Вітряки як кораблі: чому Айвазовський любив український степ

Чому Айвазовський писав український степ? За чим Мурашко поїхав до Шишкіна? Радимо в грудні подивитися виставку в Київській картинній галереї. Вікенд побував на ній та розповідає подробиці.

У листопаді 2022 року Київська картинна галерея відзначатиме 100-річчя. Тому в музеї запустили проєкт «У вимірі часу», який складається з трьох виставок. Першу музей показує вже зараз, вона присвячена художникам і колекціям кінця 19 — початку 20 сторіччя.

Олена Боримська, кураторка виставки

Для цих виставок музей відкриває свої фонди, пояснює кураторка Олена Боримcька. Наступного року у двох виставках покажуть визначні колекції 20 сторіччя. Зараз у постійній експозиції представлені близько 500 робіт, а музейний фонд налічує приблизно 13 тисяч картин, графік, скульптур. Іноді публіка закидає музеям, начебто ті ховають у музейних фондах найкращі роботи, які ніколи не виносять назагал. Насправді кожен музей в основній експозиції показує найкращі, найцінніші роботи з усього, що він має. Це загальне світове правило музеїв.

— Нинішня виставка представляє твори чотирьох майстрів: Василя Тропініна, Івана Шишкіна, Івана Айвазовського та Зінаїди Серебрякової, всього близько 80 робіт. Видатні роботи цих художників є в постійній експозиції музею. А для виставки з фондів відібрали інші значущі твори. Наприклад, Шишкін у постійній експозиції представлений живописом, а тут бачимо його графіку, доволі несподівану для глядача. Роботи Айвазовського представлені живописом і графікою з фондів музею, — говорить Боримська. — Київська картинна галерея має лише 18 робіт художника, але це дуже різнобічні роботи, в різних техніках та жанрах.

Айвазовський знаний як мариніст, проте в нашому музеї представлені також його картини побутового жанру, кримські пейзажі. Саме він започаткував кримський пейзаж. Також не всі знають, що Айвазовський започаткував пейзажі, які зображують українське село.

Мар’яна Кружкова

Звідки ці мотиви у творчості Івана Айвазовського, знає наукова співробітниця музею Мар’яна Кружкова.

— Хоча він був придворним художником, академіком, але не хотів жити в Петербурзі, а мешкав біля моря, у Феодосії. Проте через службові справи мусив часто їздити до столиці імперії. Шлях був довгим, пролягав через кримський та український степ. Потім художник казав, що саме під час тих подорожей полюбив український степ, який безкрайністю нагадує безмежність морських просторів, а вітряки схожі на кораблі з парусами.

Цікавий факт

Айвазовський ніколи не писав з натури, він вважав, що рух живих стихій неможливо змалювати з натури. Роботи Айвазовського — плоди його уяви. Він міг створити картину про свою подорож через 10-20 років. Але під час подорожі він створював малюнки, на які потім спирався при роботі над полотнами. Емоційним центром картин Айвазовського завжди є місячний або сонячний диск. Все інше будується навколо нього.

Фото клікабельні

Василь Тропінін представлений в музеї дуже повно. Народжений кріпосним в Новгородській губернії, в підлітковому віці він став частиною приданого, майном, переданим в Україну як придане доньки власника. У селі Кукавка Подільської губернії Тропінін прожив більшу частину життя. «Україна стала моєю Італією», — згодом казав художник. Тоді вільні майстри, які мали статки та натхнення, їхали вчитися живопису в Італію.

Тропінін особливий тим, що створював портрети-типажі. Він малював численні портрети дворян, але разом з тим писав кріпаків, селян і простолюдинів. Його роботи показують не глибину народного страждання, а фізичну та духовну красу простих людей.

Цікавий факт

Поміщик відправив 18-річного кріпака на навчання в Петербург. Проте навчатися він мав не живопису, а кондитерській справі!

На той час художня академія була єдиним навчальним закладом, який кріпосні могли відвідувати як слухачі того чи іншого курсу. Тож Тропінін став відвідувати заняття в академії. Почали ширитися плітки, поміщик злякався та швидко відкликав талановитого кріпака додому.

Тропініна призначили економом при помісті, також дозволили мати художню майстерню. А згодом він отримав від господаря замовлення на будівництво та оформлення храму. Тропінін робив все — іконостас, хоругви, скульптури. Потім художник вінчався в тому храмі. Після приходу радянської влади церкву в Кукавці знищили. А в наш час її відновили, зараз туди возять екскурсії.

Для Айвазовського живопис — це фіксація вражень. А у Шишкіна ніби аналітичний ботанічний підхід, він вивчає природу і стає засновником епічного пейзажу. Це перший пейзажист, в основі грандіозних робіт якого натурні етюди та малюнки.

У графіці Іван Шишкін геніальний, його малюнки фантастичні, а градація тонів неймовірна. Тушшю та пером він передає світлоносність. Шишкін також є великим експериментатором, один і той самий мотив він міг по-різному використати в десятках офортів.

Цікавий факт

Живопис Шишкіна дуже добре знайомий публіці. Проте чи багато людей знають його графіку? Київська картинна галерея має одну з найкращих колекцій графіки художника. Багатьма з цих робіт Київ завдячує Терещенкові, який купував і зберігав графіку Шишкіна.

Коли Микола Мурашко заснував в Києві свою художню школу, то став звертатися до знаних художників. Звісно, на те, щоб купувати роботи знаних майстрів, у Мурашка грошей не було. Проте часто майстри йшли назустріч і надавали якісь малюнки безплатно. Характер у Шишкіна був неймовірно важкий. І Мурашко був впевнений, що той відмовиться допомагати. Але Шишкін, хоч і наговорив купу образливих речей, однак віддав для школи Мурашка багато малюнків. Вони мали велику цінність не тільки для учнів школи, а взагалі для свого часу.

Колекція робіт Зінаїди Серебрякової в Києві унікальна. На виставці є кілька автопортретів художниці, а також яскраві пастельні роботи. Говорити про ці роботи не можна, не згадуючи Давіда Сігала. Це був видатний лікар і колекціонер. Він обрав своїм пріоритетом мистецтво кінця 19 — початку 20 сторіччя. А особливе ставлення мав до робіт Зінаїди Серебрякової.

Свою колекцію Сігал заповів нашому музею. Старі працівники кажуть: це був єдиний випадок, коли колекціонер все зібрання, 400 творів, залишив музею без жодних умов. Зазвичай колекціонери передають спадок музеям на певних умовах: відкрити музей чи певну залу, встановити табличку з іменем тощо.

Період, коли працювала Серебрякова, характеризується зміною ставлення до мистецтва. До того митці вважали: життя треба принести в мистецтво, показати його. А митці часу Серебрякової вважали навпаки: мистецтво треба приносити в життя. Роботи Серебрякової — це її міф про ідеальну жіночу красу та внутрішню гармонію.

Цікавий факт

Сама Зінаїда походила зі старого роду Бенуа, відомих художників, архітекторів, музикантів. А її чоловік — Серебряков — був інженером та мав маєток Нескучне в Харківській губернії. Художниця казала, що саме в Нескучному пройшли її найкращі роки.

Коли маєток знищили під час революції, вона переїхала до Харкова, потім до Москви, а згодом вийшло емігрувати у Францію. У колекції Київської картинної галереї є роботи різних періодів її життя, зокрема й французького.

Особливе місце в ній займають роботи марокканського періоду. Художниця показує жіночі образи, створені за допомогою пастелі. Ці жінки наче наповнені яскравим палким сонцем та кольорами, сповненими життя.

Адреса: Терещенківська, 9.

Виставка триває до кінця грудня.

Вартість квитків: 80 гривень, шкільний — 40 гривень.

Сподобалася стаття? Подякуй автору!

   

Читайте також: Скарби та привиди київського акрополя: як працює музей історії України;

Дослідження, інтерактив та перформанси: як працює Музей кіно;

Відчути світ на дотик, слух та смак: як працює музей «Третя після опівночі»;

Музей просто неба у Переяслав-Хмельницькому: 9 причин відвідати.