Кава, зелень, ТРЦ: чого киянам бракує на карантині

Фото: Ольга Сошенко

Карантин позбавив нас свободи, спілкування, подорожей та розваг. Але й відсутність начебто банальних речей спричиняє справжній біль людям по всьому світу. І кияни тут — не виняток. Вікенд розпитав жителів міста, за чим вони найбільше страждають. І ось про що дізнався.

Кавові страждання

Виявляється, що у карантині киянам гостро бракує кави. Про це пишуть та говорять навіть ті, хто наче й не був ніколи завзятим кавоманом. Останні переживають справжній біль у відсутності напою. «Улюблена кав'ярня в моєму районі лише недавно ввела онлайн-замовлення і продаж на винос. До цього життя було кошмаром», — радіє Ірина.

Заради смачної кави люди готові навіть піти на порушення.

— Хочу відро лате з прибамбасами, — каже Беата, — здається, у нас на районі є кав’ярня, де торгують на винос. Може й нелегально, але…

Очевидно, що іноді кавоманам не вистачає не тільки самого напою, але й за певної атмосфери. «Скучила за улюбленими кав’ярнями, де знала в обличчя усіх бариста», — каже Аліна.

«Було б чого страждати, — сміються скептики. — Візьміть турку та сваріть собі дома запашну каву». Але й тут не все так просто.

— Мені дуже бракує на карантині меленої кави з різними добавками, яку я купувала для дому в кав'ярні під будинком, — пояснює Міла.

Ринкова ностальгія

Ось-ось в Україні можуть відкрити продуктові ринки. Думки киян розділилися: одні вважають, що доставки від супермаркетів повністю покривають потреби в усьому необхідному, інші не можуть дочекатися візиту до улюблених продавців.

— Сумую за своїм мікро-риночком в кінці Троєщини, — каже Оксана. — Там у мене перевірені продавці з зеленню. Зараз я б вже насолоджувалася свіжими салатами різних видів, щавлем, руколою і всяким іншим смачним. Мені так цього зараз не вистачає! Фермерських весняних овочів-зелені, добірної редисочки прямо з домашньої теплиці. У мене там всі продавці пораховані були, я по днях знала, хто що привозить. А ті, хто каже, що ринки їм ні до чого, просто не знають, що таке правильний базарчик, де всі як рідні. І завжди якщо чогось немає, можна домовитися, щоб завтра привезли і залишили особисто для тебе. А ще уявіть: у мене на ринку була тітонька, яка продавала чищену молоду картоплю! Ми завжди з нею домовлялися, що ось завтра або післязавтра я прийду десь в такий-то час, і мені зроблять чищеної кілограма на півтора. Ця ж тітонька мені колись на свято подарувала кульок солоних огірків! Тому що я ж постійний клієнт. До речі, огірки у неї зачьотні!

Якщо не ринки, то хоча б суботні фермерські ярмарки повернулися, кажуть кияни. Дійсно, до цих ярмарків всі вже звикли, мають улюблених продавців і знають одне одного в обличчя.

— Суботній ярмарок біля Куренівського парку регулярно відвідую, — каже Вікторія. — У нас там своя молочниця, яка продає відмінні молочні продукти. Ми з нею обмінюємся привітаннями обов'язково, часто жартуємо. Я кажу, що вони явно щось підсипають в свої продукти, оскільки після їхнього сиру магазинний їсти зовсім не хочеться. Вся продукція у них смачна і свіжа. А її чоловік ще й пасіку тримає, тому і мед у них купую вже кілька років. На цьому ярмарку є родина, яка продає всяку зелень і овочі, теж завжди вітаємося, вони вже знають, що мені потрібно. Ще одна точка — одесити. У них найсмачніші соління восени-взимку, а навесні вони починають возити ранню полуницю з Вилкового.

Фото: Ольга Сошенко

Дефіцитні хобі

Навіть найбільших запасів матеріалів для улюблених занять киянам не вистачає, але вирватися з замкненого кола неможливо. І не кажіть художникам або рукодільницям, що будь-які товари можна замовити по інтернету!

— Сумую за художніми магазинами, де матеріали можна спробувати, розглянути, вибрати. А то замовила лайнери по інету, синій не підійшов. Так само папір — його потрібно обирати на дотик, а не за картинокою в інтернеті, — пояснює Ірина.

— Щоб купити новий олівець у художньому магазині, мені треба бачити на власні очі колір, бо на екрані він зовсім не той, — пояснює Юлія. — Звісно, вже знайомі кольори можу замовити, але доставка дуже дорога — ціною, як ще один олівець.

— В мене така сама ситуація, як у дівчат, тільки з пряжею та фурнітурою, — додає Рая. — Котушку ниток купити ніде. І знайти змійку в сумку — той ще квест. Та навіть замінити на одязі бігунок непросто.

— Наче дивно, але не вистачає можливості зайти в магазин і купити муліне для вишивки. Так, є запаси з наборами, але іноді хочеться переключитися з банальщини, яку штампують компанії, на щось ексклюзивне, а от фіг там, — ділиться своїм болем рукодільниця Ганна.

Затребувані ТРЦ

Цікавий феномен: до карантину кияни постійно сварилися на торгівельні центри, щоби зараз виявити, що без них обходитися складно. Як купувати взуття або одяг? І не радьте, будь ласка, робити покупки через інтернет, бо ця схема підходить далеко не всім і не завжди!

— Купити взуття — це проблема! — каже Тетяна. — Дитині обов’язково треба поміряти. Та й собі замовляла у Інтертопі та на Розетці і обидва рази промахнулася із розмірами. То сама невірно обрала, то продавець щось не те надіслав. А міряти взуття та речі на пошті — той ще квест.

— Бракує ТРЦ. Карантин виявив у мене гостру нестачу домашнього одягу. Більшість народу просто не зрозуміє: нескладно ж купити піжамку або костюм для дому через інтернет. Але я маю нестандартний розмір, тож ніколи не купую одяг без примірок. Навіть піжами або якийсь оверсайз. Мені потрібно обійти купу магазинів, щоб знайти класні та зручні речі, — пояснює Олена.

Фото: Ольга Сошенко

Необхідні парикмахерки та барбери

На карантині чоловіки почали трохи краще розуміти жінок та їхні нагальні потреби у регулярних візитах до салонів або улюблених майстринь. Навіть якщо страждань про відсутність манікюра чоловіки не розділяють, то роздратування, що чуб відростає та постійно лізе в очі, вони переживають разом з жінками.

У деяких родинах вже рішилися на експерименти: жінки стрижуть чоловіків та синів, тещі рішуче укорочують волосся зятям. Мужні герої взагалі підстригають себе самі. Проте не кожну голову можна просто підстригти вдома під машинку. Якщо звісно не боятися наслідків зі сльозами.

— Не встиг у перукарню перед карантином. Тож тепер потроху перетворююсь у хіпі, — сумує Сергій.

— Наче намагалась зняти шелак правильно, — каже Рая. — Але нігті тепер жахливо слояться на кінчиках. Майстра манікюру дуже не вистачає. А чоловік зі своїми бородою-вусами страждає без барбершопу.

— Дійсно, сумно без перукарень, — додає Катя. — Я повільно, але вірно перетворююся на кузена Ітта з «Сімейки Адамс».

Читайте також: Качки, магнолії та прогноз для бузка: ботанічний сад на карантині;

Випускний для кажанів та педикюр для слона: Київський зоопарк на карантині;

Готуй натхненно: 10 українських фудблогерів у інстаграмі;

Украина на карантине: Бессмертный полк, богоизбранный город и Привоз в масках.