Під землю від обстрілів. Підказки тих, хто ночує в метро

Дедалі більше людей в очікуванні обстрілів ідуть ночувати в підземку. Вікенд спитав киян, що беруть з собою, на яких станціях ночують. Зібрав пам’ятки до таких ночівель. А ще вислухав мешканців Троєщини.

«У ніч проти 2 червня під час повітряної тривоги на станціях метрополітену укривалися понад 41 000 людей, з яких майже 4 500 — діти», — повідомив київський метрополітен. Видається, кількість людей, які обирають станції підземки за укриття, буде і далі збільшуватися.

Правила та секрети ночівлі під землею від КМДА та метрополітену

Куди їхати

Під час повітряної тривоги 46 підземних станцій метро працюють у режимі укриття. На вхід відкриті всі вестибюлі.

За можливості обирайте центральні станції, де під час повітряної тривоги перебуває менша кількість людей.

Чи треба платити

Якщо в місті не оголошено повітряну тривогу, за вхід треба буде заплатити. Це особливо важливо пам’ятати тепер, коли проїзд коштує 30 гривень.

Чи можна з наметами

Раціонально використовуйте платформу станції, щоб місця вистачило всім. Дбайте не лише про власний комфорт, а й про безпеку та зручність інших. Залиште вільними проходи та шляхи евакуації. Намети можуть ускладнювати прохід.

Щоб залишитися на ніч, потрібно:

прийти на станцію до закриття на вхід (у кожної станції власний режим);
повідомити працівників та поліцію про те, що ви плануєте лишитися на всю ніч;
спуститися на платформу. Де краще розміститися — підкажуть працівники станції.

Бажано мати з собою:

теплі речі, ковдри та каремати, оскільки середня температура в укритті становить 17-18°C, можуть бути протяги;
персональні ліки та пляшку води;
засоби гігієни (вологі й сухі серветки);
для власників домашніх тварин — пелюшки та пакетики.

З розумінням ставитися до працівників метро.

Що радять читачі

Євгенія Таранова з доньками недавно відкрили для себе ночівлі на станції «Голосіївська».

— Стало страшно, коли дім почав хитатись. Тепер ходимо в метро. Беремо не лише документи, ноут, павербанк, воду, солодкі батончики, серветки, ліки. А й готівку. Ще беру годинник, який колись подарувала мама, і паперового зайчика, якого для мене робила донька.

Порада Євгенії:

шукайте місця біля стін, там менше протягу й можна обпертися.

Тетяна Козловська з родиною довгий час ночувала на станції «Лук’янівська». Жінка намагається приходити до 22:30, щоб спуститись ескалатором, бо якщо нема тривоги потім метро зачиняється і доводиться йти вниз пішки. Під час тривоги працює ескалатор і пускають усіх.

Після відбою вночі ескалатор вмикають хвилин на десять, можна піднятись нагору. О шостій ранку починає працювати метро, можна піднятись на вихід.

Порада Тетяни:

беріть медичні маски. Це може допомогти у випадку прильоту по станції захиститися від пилу й гару — таке було на «Лук’янівській».

Порада Олександри Гаврилової:

навіть уночі можна потрапити на станцію, якщо зателефонувати. Відкриває поліцейський, принаймні так відбувається на станції «Сирець».

Олена Д. йде в метро з донькою та котом.

Порада Олени:

обирайте місце за дверями-гермозатвором (на деяких станціях їх два, на деяких — три) і сідайте так, щоб при влучанні ракети при незакритому гермозатворі не посікло склом з розбитих скляних дверей.

Валентина Лоєнко, якщо передають масований обстріл, проводить ночі на станції «Сирець».

— Деякі кияни завчасно на автомобілях приїздять й спускаються під час оголошення тривоги. Укриття ніби повертають нас до первісних часів, коли люди жили одним великим плем’ям, — каже Валентина. Вона зазвичай розміщується біля стіни, де спокійно й менший протяг.

Порада Валентини:

обов’язкові теплі шкарпетки та худі з капюшоном, бо вночі мерзне голова.

Людмила А. опинилась на станції «Звіринецька» під час тривоги й мусила там заночувати.

— Місцеві везуть з собою для ночівлі килимки, ковдри, стільці, воду. Працівники станції видали мені розкладний стільчик. Величезна станція, а сісти ніде. Невже за роки війни не можна було поставити лавки вздовж стіни? Воду підвели, а пити з чого? З долонь? Старожили сказали, треба мати своє. Але я була в місті проїздом! — обурюється жінка.

Письменниця Ольга Купріян склала іронічну інструкцію з ночівлі в метро під час масового обстрілу.

Приходьте в метро заздалегідь, усі найкращі місця займають ще до тривоги. Після перших вибухів є ризик лишитися за бортом.

Купіть намет. У Києві намет — це не ознака туриста, а ознака людини, яка часто ночує в метро й хоче приватності. Але наметом у метро не користуйтеся! Але купіть усе одно, киянам намет завжди стане в пригоді, от хоч би й узимку.

Поговоріть із котами. Донесіть до їхнього відома, що метро — це така ж необхідність, як і вичісування хутра. З цим треба змиритися і нема на то ради. Попередьте їх, що собаки тут скрізь, це треба перетерпіти.

У метро холодно завжди. Навіть у літню ніч одягайте штани з начосом і кофту з капюшоном. Якщо піжаму, то бажано пристойну і красиву. На вас дивиться весь район.

Заведіть маску для сну щільнішу та бервуха. У метро людно, шумно й завжди світло. Капюшон допомагає це приглушити, але не до кінця.

Якщо вам пощастило влаштуватися за турнікетами, старайтеся не наступати на голови та кінцівки інших людей і тварин. На каремати, спальники і ковдри інших людей наступати не бажано, але можна.

Спати в метро дозволяється лише від закриття і до відкриття. Взувайтеся та складайте спальні місця, коли метро запрацює як вид транспорту.

У сховках метро, крім стільців, бувають матраци.

Будьте взаємно ввічливими. Навіть якщо сусід наступив вам на голову, пам’ятайте, що то не від зла, а від самі знаєте кого.

Що робити тим, хто живе далеко від метро? А мешканцям лівого берега з наземними станціями? Юлія Шешуряк радить їхати до метро на таксі: ціни не надто високі, запевняє вона. Сама, щоправда, так не робить.