Сховатися від метушні: 12 справ у парку Феофанія

Пити каву та милуватися віковими липами, влаштувати пікнік під старовинним кленом та робити фото на безкраїх просторах, спостерігати за родиною качок, засмагати на майже порожньому березі, насолоджуватися тишею та спокоєм. Феофанія — місце, де можна сховатися від міської метушні. Вікенд побував у парку та розповідає, чого від нього чекати.

Що таке Феофанія

Неправильно вважати Феофанію просто парком, це місце — набагато більше, ніж доглянутий гарний парк, до яких кияни вже звикли.

Що треба знати про нього?

Не просто парк, а пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Взірець паркового будівництва.

Одне з наймолодших та найперспективніших місць відпочинку у Києві.

Частина природно-заповідного фонду України.

Територія, яка згідно з законодавством, перебуває під особливою охороною та опікою спеціального державного інституту Академії наук України.

Рекреаційна зона, що вдало поєднує природні нерукотворні шедеври та сучасний ландшафтний дизайн.

Місце для сімейного відпочинку, спорту, свят та фотосесій.

Звідки взялася назва

Вперше літописи згадують ці землі у 15 столітті. Тоді місцевість називали лазаревщиною за ім’ям старця Лазаря, який розводив тут бджіл. На початку 19 століття сенат Російської імперії надав цю територію київському єпископу Феофану Шиянову. Він побудував архієрейський будинок і Михайлівську церкву, а у 1806 році викопав два ставки, які досі прикрашають парк. Місцевість через певний час отримала назву «Феофанія» на честь єпископа.

У 1914 році на пагорбі над парком з’явився храм на честь Святого великомученика і цілителя Пантелеймона. Величну рожево-білу споруду і зараз можна побачити з різних кутків парку.

В часи Другої світової війни на території Феофанії проходили інтенсивні бойові дії та постійні обстріли. А після визволення Києва влада передала ділянку у безстрокове користування Академії наук.

У 1972 році парк отримав статус пам'ятника садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а у 1990 році всі церковні та храмові споруди повернули громаді Української Православної Церкви. Зараз тут знаходиться жіночий монастир. А поряд три джерела з цілющою водою — Пантелеймона, Сльози Божої Матері і Архангела Михаїла. Деякі кияни добре знають місцеву купіль, кажуть навіть, що вона має чудотворну дію.

У 2003 році у Феофанії розгорнулися масштабні роботи з реконструкції парку. Тоді облаштували каналізацію і водопостачання, встановили лави, альтанки, розбили бруковані доріжки, облагородили місцеві ставки.

Скільки коштує вхід

Адреса парку — вул. Академіка Лебедєва, 32. Вхід безкоштовний в понеділок та четвер, в інші дні вартість становить 30 гривень. Для дітей віком від 7 до 16 років та студентів — 20 гривень.

Ми приїхали у Феофанію у четвер, тож зайшли у парк безкоштовно.

Поряд зі входом є стоянка для транспорту. Залишити там авто на весь день коштує 20 гривень.

Проте відвідувачі все одно намагаються зекономити, навіть у дні, коли вхід до парку безкоштовний, вони лишають автівки вздовж дороги. Стоянка майже порожня: більш як 30 машин гостей стояли на узбіччі і лише шість автомобілів — на стоянці.

Як добратися

Якщо їхати не машиною, а громадським транспортом, то треба скористатися маршруткою №444. Вона стартує від станції метро «Дружби народів», проїжджає біля ВДНГ, тож можна сісти і там. Кінцева зупинка — у 500 метрах від входу у Феофанію.

Будьте уважні: вхід у парк відкрито з 8:00 до 23:00, а маршрутка їздить з 6:00 до 21:45. Вартість проїзду — 8 гривень.

Підказка від Вікенду: на алеї, яка веде до входу у парк, знаходиться велика мапа парку. Уважно її роздивіться. А краще — сфотографуйте. Тоді добре знатимете, де розташовані туалети, джерела з водою, дитячі та спортивні майданчики та інші об’єкти.

Що робити у парку

Насолоджуватись тишею та красою. Краще робити це у будні дні. У вихідні тут доволі людно та шумно — купа весіль, великих компаній. Якщо маєте вільний час тільки у вихідні, хоча б приїздіть рано-вранці. Також заздалегідь зазирніть на сторінку парку у фейсбуці. Там публікують анонси різних святкувань та масових заходів. Якщо прагнете свята — скористуйтеся нагодою. Якщо ж бажаєте тиші, то краще перенесіть візит на інший вікенд.

Влаштовувати пікніки. Тут дуже багато місць для пікніка — величезні дерев’яні столи з лавами у тіні під деревами, альтанки з круглими столами в стилі короля Артура. Розстелити плед можна будь-де — на сонечку та в затінку, біля ставка або у саду. Урн та контейнерів для сміття теж вистачає.

Пити каву, їсти морозиво та обідати у місцевих кафешках. Чули від знайомих, що тут непогана кухня та смачний шашлик вихідними. Але дехто нарікає на дуже голосну музику та не дуже вдалий репертуар.

Як повідомляє реклама на території, є можливість замовити доставку суші прямо у парк. Не знаємо, чи багато охочих скористатися такою нагодою. Ми не побачили жодного.

Проводити фотосесії. Але для вдалої фотосесії враховуйте день та час відвідування, якщо хочете, щоби у кадр не потрапляли чужі люди. І майте на увазі: у правилах вказано, що проведення професійних фотозйомок у парку платне. Година коштує 50 гривень.

Перебуваючи у Феофанії у минулий четвер, ми бачили як мінімум дві компанії з моделями, штативами, освітлюваним обладнанням. Акуратно поцікавились, чи платили вони за зйомку, у відповідь почули лише здивування. Місцеві охоронці час від часу об’їжджають територію парку, вони точно бачили зйомки та не виказували ніяких претензій.

Займатися спортом. Спортивний майданчик з тренажерами знаходиться у центральній частині парку, поряд з кафе та дитячими атракціонами. Також тут досить багато бігунів — звісно, приємніше бігати по доріжках тихого парку, аніж загазованими вулицями.

Кататися на велосипедах, грати у фрісбі, запускати повітряних зміїв. Кажуть, раніше поряд зі входом у парк працював пункт велопрокату. Зараз пункту немає, проте ми бачили досить багато одинаків, пар та навіть сімей з великами.

Гуляти з дітьми на майданчиках. Купа майданчиків з різними гойдалками та цікавими штуками гарантовано створять гарний настрій дітлахам.

Вивчати рослини. Маємо тут величезний простір для допитливих. Біля дерев та кущів встановлено таблички з назвами на QR-кодами. Дуже зручно.

У парку побачите столітні дуби, ясени, клени та липи, зустрінете навіть кілька дерев віком понад 300 років. Також тут ростуть цілющі рослини: ромашка, звіробій, лаванда. Є гніздівка звичайна, лілія лісова, булатка довголиста, цибуля ведмежа, які занесені в Червону книгу. Загалом понад 90 видів різних рослин.

Спостерігати за тваринним світом. Тут ви можете зустріти різноманітних метеликів, в тому числі — дев’ять видів, які вважаються вимираючими. А ще — наглядати за стайками риб у ставках, чекати, коли на березі з’являться місцеві черепахи. Звісно, риболовля у парку заборонена.

До речі, вигул тварин на території також заборонений, проте під час прогулянки ми бачили відразу кілька компаній з великими та малими собаками. Лабрадор радісно купався у ставку та ганяв берегом, а малий шпіц, прив’язаний під деревом, голосив на весь парк.

Займатися бьордвотчінгом. По-простому це значить спостерігати за птахами. На ставках мешкають приязні качки, яких полюбляють провідувати дітлахи. Проте територія настільки величезна та зелена, що тут побачите і різні види сов, і інших птахів.

Засмагати та купатися. Відразу кілька компаній з пляжними парасольками відпочивали біля останнього ставка. Хтось мочив ніжки біля берега, а трохи далі пірнала компанія галасливих підлітків.

Шукати цивільний туалет. На жаль, з цим є певна проблема. Кабінки біотуалетів розташовані на території, проте їхній стан дуже засмучує. Кілька стаціонарних туалетів з платним входом також є, проте під час нашого перебування вони були замкнені. Мабуть, працюють у вихідні, коли у парку багато людей, а нам просто не пощастило.

Читайте також: Лаванда, зайці та спини на фото: 12 лайфхаків «Добропарку»;

Ретро, леопард и море. 9 купальников и плавок от украинских дизайнеров;

Людина-орел, лама Рахель та арахіс: де знайти Аргентину в Києві;

Стадіон для всіх, ТНМК та кіно просто неба. Нові формати Києва;

Такий різний ВДНГ: оранжерея Гаррі Поттера, таємничий палац та пляж Малібу;

На обкладинку чи у смітник: 6 історій про фотосесії.