Нова зимова традиція киян — загадувати бажання, знаходити знайомі мелодії, робити круті фото та занурюватися в казку. Дивимося в Національній опері балет «Снігова королева». Вікенд розповідає, чому це треба зробити.
Згадати класику
Дехто з глядачів не зрозумів: це нова вистава чи вже відома постановка? Тут потрібні пояснення. Нинішня «Снігова королева» — це оновлення балету за мотивами казки Ганса Крістіана Андерсена. У 2016 році його ставила Аніко Рехвіашвілі. Диригент-постановник — Олексій Баклан, художник-постановник — Станіслав Петровський, художник костюмів — Наталія Кучеря.
«Ми створили оригінальну хореографію, котра спирається на класичні традиції, — розповідала свого часу балетмейстер-постановник Аніко Рехвіашвілі. — Такі умови диктувала музика. Я б назвала хореографічний малюнок дуже винахідливим, сучасним, із цікавими режисерськими ходами, що більш орієнтовані на дорослого, підготовленого глядача… Цей балет вже мали можливість оцінити й за кордоном — в Афінах, в концерт-холі «Мегарон» 15 запланованих вистав пройшли з аншлагом, навіть довелося робити дві додаткові. Місцева преса дала високу оцінку нашим виконавцям, навіть назвала виставу «світовою прем’єрою».
Побачити перетворення
У тому балеті були використані фрагменти творів російських композиторів. Тож тепер творча група театру, до якої долучились Микола Дядюра, Сергій Голубничий та Віктор Іщук, мала складне завдання — переосмислити музичну складову балету.
«Не виконуємо російську музику не тільки з якихось загальних причин чи позиції відомств. Я не виконую тому, що це моя відверта позиція. Не можу відкрити партитуру чогось подібного. Не знаю, як це пояснити навіть самому собі», — сказав головний диригент Національної опери Микола Дядюра в недавньому інтерв’ю.






натисніть, щоб краще роздивитися
Оцінити музичну складову
В основу оригінального балету Аніко покладена компіляція музичних творів відомих композиторів. Серед них були російські автори: Чайковський, Лядов і Глазунов. Тож команда «реабілітологів» вистави вилучила фрагменти російського авторства та замінила роботами інших композиторів. Відповідно зміни відбулися й в хореографії. Тепер основа вистави — компіляція творів Едварда Гріга, Жюля Массне, Жака Оффенбаха та інших знаменитих французів.
Наскільки складно знайти музичну заміну певним фрагментам і водночас максимально зберегти хореографію? «Це дуже важка праця, — зізнається хореограф Віктор Іщук. — Місяці пішли на те, щоб знайти потрібну музику, яка підходила б під саму історію, під танець. Ми шукали її все літо. Водночас шукали маловідому для глядача музику, щоб вона ні з чим не асоціювалася, щоб не заважала йому поринути в історію Кая, Герди та Снігової королеви».
Перестати ностальгувати за Чайковським
Мабуть, ті, хто ностальгує за «Лускунчиком», залишаться. Відомий балет Чайковського був однією з головних зимових традицій киян. У грудні та січні на нього неможливо було купити квитки. Тепер «Снігова королева» може стати чи то заміною, чи новою традицією. І вона має на це всі шанси. Сама Аніко Рехвіашвілі називала цю виставу «морозивом у спеку». Якою вийшла оновлена постановка, зараз оцінюватиме публіка.






натисніть, щоб краще роздивитися
Дивитися танці холоду та кохання
Це справжня насолода — бачити, як танцює зіркове тріо: Анастасія Шевченко (Снігова королева), Тетяна Льозова (Герда), Ярослав Ткачук (Кай). Анастасія дійсно Королева — рішуча, відсторонена, холодна. А ще цікаво спостерігати втілене в танці палке кохання Кая та Герди, знаючи, що Ярослав і Тетяна тепер разом. І що пара вже запланувала святкувати весілля після перемоги.
Загадувати бажання
Ця вистава має всі шанси стати візитівкою зимового сезону головного театру країни. А коли ж загадувати бажання, як не на зимовій казці? Тож започаткуймо традицію. Кажуть, театральна трупа обрала свій момент для загадування — під час перетворення наприкінці вистави. Ви зрозумієте, коли побачите червоні квіти. Будьте готові загадати найважливіше!
Робити яскраві фото
У фоє театру створена незвичайна фотозона — український різдвяний вертеп. Автори вертепу — команда постановної частини театру з головним художником Марією Левитською. Хтось просто робить знімки біля композиції. А шанувальники відгадують, до яких вистав відсилають нас фігури, з яких створено композицію. Хто нарахує більше відомих образів?
Тож робимо фото і загадуємо бажання під час балету «Снігова королева»
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Балет особливих часів: як у Нацопері ставили «Доктор Фауст»;
Репетиції під обстрілами: як Нацопера готувала «Травіату»;
Піноккіо для Києва: як Нацопера здивувала дитячим балетом;
Нацопера у війну та після: вкрадений танок і світові гастролі;