Репетиції під обстрілами: як Нацопера готувала «Травіату»

Репетиції під обстрілами: як Нацопера готувала «Травіату»

Чому мистецтво не може бути поза політикою, як росіяни розповсюджують свою культуру по світу та чим відповідає Україна? Як Нацопера під час тривог та обстрілів готувала «Травіату»? Вікенд зазирнув за лаштунки головного театру країни.

Анатолій Солов’яненко, головний режисер Національної опери України:

— Уперше за двісті років сезон у «Ла Скала» починається з російського «Бориса Годунова». Пропонувалися дуже серйозні фінансові умови українським солістам, щоб ті взяли участь у цій виставі. Вони, звісно, відмовились. «Ла Скала» побудувала весь грудневий репертуар на російських виставах: балет покаже «Лускунчика», «Лебедине озеро», також співатиме Анна Нетребко.

Я переконаний, що таке рішення ухвалили невипадково. Розкажу одну історію. До мене звернулася серйозна італійська агенція з приємним для мене вступним словом: вони вивчили всю мою діяльність і в захваті від мене. Запропонували зробити дві вистави у Франції та Іспанії. Обидві російські.

Потім ще кілька разів писали, вмовляли: «Ви розумієте, ми солідна агенція, за рік-два ви будете в «Ла Скала». І при тому пропонують тільки російський репертуар! Я кажу: «Запропонуйте Верді». Вони: «Ні-ні, на це в нас є свої режисери». Звісно, я відмовився.

Тобто в них було завдання, щоб російську виставу зробив головний режисер українського театру, ще й з моїм прізвищем. Це послідовна робота, в яку вкладаються серйозні кошти.

Репетиції під обстрілами

Ми стали працювати над «Травіатою» ще у 2020 році. Двічі міняли плани через ковідні локдауни, на певний час згортали роботу.

Бюджетне фінансування театр має лише на заробітну плату співробітників. Електроенергія, опалення, охорона, медична амбулаторія, телефонний зв’язок та інше оплачується з тих коштів, які ми заробляємо. Тому на реалізацію цього недешевого проєкту потрібно було акумулювати певні кошти. Коли нарешті вдалося, ми повністю включилися в роботу.

Репетиційний процес я завжди намагаюся робити насиченим, не розтягнутим у часі, тоді артисти виходять на прем’єру на драйві, а якщо репетирувати місяцями, то відбувається певне перегорання.

На період роботи над масовими сценами прийшлося 10 жовтня (день першого масованого обстрілу Києва іранськими дронами). Працювали у складних обставинах. Бувало, що з чотирьох годин репетиції ми півтори години чекали відбою тривоги.

Осучаснена вистава

Коли ми відкривали «новий воєнний сезон» «Севільським цирульником», то дуже переживали, чи захочуть люди взагалі відвідувати вистави. Я став ходити до зали й питати глядачів, чому вони прийшли в театр. Відповідь була приблизно одна й та сама: «Ми прийшли, щоб на кілька годин зануритись в іншу атмосферу, яка відрізняється від того, що бачимо в реальному житті».

Оперний класичний репертуар можна умовно поділити на два категорії. Одні вистави прив’язані до конкретних історичних подій — як «Дон Карлос» та «Аїда» А є вистави про почуття та стосунки людей. Друга категорія актуальна в будь-який час в будь-якому місці. До таких вистав належать опери «Травіата» та «Севільський цирульник», тому для них можна робити сучасні версії. Наша «Травіата» — про стосунки, тому вона поза часом і простором.

Натисніть на фото, щоб збільшити

Я переконаний, що кожна вистава має свій життєвий шлях. І він визначається тими виконавцями, на яких вона поставлена. Попередню версію «Травіати» в 90-х роках ставив Дмитро Гнатюк на Марію Стефʼюк, Лідію Забілясту, Володимира Федотова, Івана Пономаренка, зірок того часу. Зараз до театру прийшло нове покоління, змінився світогляд, естетика, одяг і все інше. Тому ми пропонуємо актуальніше прочитання.

Для мене важливо, щоб артисти почувалися розкуто, поводилися на сцені, як у повсякденному житті. Нічого не імітували, не зображували, а були природними. Це моє головне завдання. А глядачеві хотілося дати не тільки естетичну насолоду, але й можливість побачити себе або когось із близьких у цій виставі. Можливо, через такі побачені на сцені історії усвідомлюється значущість особистих стосунків.

Театральна арифметика

Загальна ситуація відома: ми працюємо з 21 травня. Замість 1304 продаємо квитки на 460 місць, бо саме таку кількість глядачів може вмістити приміщення театрального гардероба, сертифіковане Державною службою надзвичайних ситуацій як таке, що відповідає вимогам до тимчасового укриття. За цей період було вже 5-6 випадків переривання вистав.

У День Незалежності, коли тривоги звучали постійно, нам довелося скасувати запланований концерт. Я прийшов до глядачів в укриття та запропонував рішення, тож через кілька днів ми показали концерт в повному обсязі.

Колектив оперної трупи повернувся до Києва, всі працеспроможні, здатні забезпечити репертуар. Оперним артистам було простіше підтримувати форму в той період, поки вони не працювали. Бо вони звикли так робити в ковідний період, коли виходили в парки, лісосмуги, щоб працювати з голосом, адже у квартирі це незручно та проблемно для сусідів.

Повітряні тривоги дуже незручні для артистів і опери, і балету. Вони розспівуються, розігріваються, емоційно знаходяться на певному драйві. Тому незаплановані перерви складні та виснажливі. Однак ми щасливі працювати й будемо робити це доти, доки можливо. Попереду опалювальний сезон, ніхто не знає, яким він буде. Існують температурні режими для роботи артистів. Якщо температура буде нижчою за певні показники, це призведе до травматизму, складнощів з диханням солістів та артистів хору. Звісно, ми сподіваємося на краще.

Натисніть на фото, щоб збільшити

Іноді цю ситуацію порівнюють з дев’яностими. Але тоді енергоносії були дешевими та доступними, завдяки електровентиляції вдавалося нагрівати приміщення театру. Сьогодні витрати на такий нагрів будуть у рази перевищувати доходи від продажу квитків. Щоб продовжити роботу й не втратити контакт з глядачем, ми значно знизили ціни на квитки. Зараз вони складають від 100 до 500 гривень, а були від 100 до 2000 гривень. Замість семи вистав на тиждень показуємо дві-три. Продаємо квитки на два тижні наперед, та й глядачі купують квитки за кілька днів до вистави. Тобто доходи театру зменшилися суттєво. Такі зараз реалії.

Секретні плани

Чи зможе замінити «Лускунчика» для глядача балет «Вечори на хуторі біля Диканьки»? Це вирішувати глядачеві. Ми готуємо до свят цей балет і «Снігову королеву», в початковому варіанті якої було доволі багато музики російських композиторів. Зараз хореограф-постановник Віктор Іщук разом із головним диригентом Миколою Дядюрою працюють над переосмисленням музики, щоб замінити ту, яка не може звучати. Українська культура багата на видатні твори, і наше завдання зараз — показати їх.

Уперше анонсую наші плани. До Дня Соборності хочу представити оперно-балетну програму, яку ми готували до Дня захисників і захисниць України, але не змогли показати через «прильоти» 10 жовтня. Це буде українська музика, зокрема й таких сучасних авторів, як Георгій Майборода та Мирослав Скорик.

Ще одна вистава у найближчих планах — дитяча опера. Сценарій до неї написав я, а музику — композитор Юрій Шевченко, якого, на жаль, не стало цього року. Сподіваюсь, ми акумулюємо необхідні кошти, щоб показати цю роботу.

Також дуже хочеться знайти український аналог казці про царя Салтана, яка залучає дітей до оперного мистецтва. Як ви знаєте, політика нашого театру однозначна: всі вистави, які пов’язані з авторами країни-агресора, ми вилучили.

З Богданом Плішем хочемо поставити один цікавий твір, присвячений Донбасу та написаний для хору сучасним композитором. 27 березня на День театру виповниться 15 років постановці «Ярослав Мудрий» Георгія Майбороди. Думаю, ми відновимо твір у нашому репертуарі. Це буде правильною відповіддю на те, чим безпрецедентно починає цьогорічний сезон міланський оперний театр «Ла Скала».

Тамара Калінкіна (співає партію Віолетти у «Травіаті»)

— «Травіата» — одна з найпопулярніших опер світу, улюблена в глядачів. Без цієї постановки не обходиться жоден відомий театр у світі. Я багато співала партію Віолетти в класичній версії в Італії та в сучасній версії в Бразилії. Там на сцені була червона софа, в стилі Сальвадора Далі.

Моє головне правило підготовки до вистави — висипатися. Навіть зараз, попри всі тривоги та страхи, маю брати себе в руки та лягати спати. Коли гарно відпочила, то й звучиш гарно. Тому два моїх секрети — великий стейк і гарний сон. Це дає мені сили.

Натисніть на фото, щоб збільшити

Перша дія у нас іскриста, легка, як шампанське. І така ж моя героїня. Це її перший вихід у світ після хвороби, вона відчуває кайф від того, що може розважатися та насолоджуватися, брати від життя все по максимуму. Вона знає, що хвора, але відганяє від себе ті думки. Коли зустрічає Альфреда на балу, ця зустріч змінює її, примушує замислитися над тим, що вона ховала в душі. І нарешті вона віддається коханню. Відповідно друга дія вже не є такою феєричною. Там відбувається зустріч із батьком Альфреда, яка стає початком трагедії.

Натисніть на фото, щоб збільшити

У виставі у мене чотири костюми. Під час дії перевдягатися потрібно дуже швидко, тому допомагають наші феї-костюмери. Після ковіду в Європі стали намагатися робити оперні вистави максимум з одним антрактом. Для співаків це дуже важко, ти постійно в напруженні. Коли я співала Дездемону в «Отелло» в Італії, перевдягалася на останній акт в повній темряві навпомацки.

Складність перевдягання залежить від костюма. Є стереотип, що класичні костюми дуже складні. Це не так, бувають складні сукні, які достатньо застібнути ззаду на гачки. А авангардний костюм може складатися з кількох частин.

Дмитро Кузьмін (співає партію Альфреда Жермона)

— Усі костюми мого персонажа — класичні костюми-трійка. Наша версія передає сучасний настрій, що ми бачимо за декораціями. Я легко прийняв сучасне режисерське трактування вистави Верді. Для мене важливо, що вона не суперечить головній ідеї твору. Я відспівав багато «Травіат», мабуть, більше, ніж усіх інших опер. Були різні версії, навіть доводилося міняти костюм на сцені, роздягаючись до трусів.

В останні дні перед прем’єрою ми відпрацьовуємо нюанси та тонкощі стосунків головних героїв. І навіть після прем’єри ця робота не припиниться. Може пройти й 20 вистав, однак актори продовжать працювати, привносити щось нове в роль, це нескінчений процес вдосконалення.

Натисніть на фото, щоб збільшити

Анжеліна Швачка (співає партію Флори Бервуа)

— Молодь однозначно сприйме й оцінить нову версію. Публіка, яка звикла до класичної версії, побачить, що основна ідея твору збереглася, вона актуальна зараз і буде такою за 100 років.

У цій версії ми з головною героїнею Віолеттою люті подружки, страшенно дружимо. У першій дії я на балу у неї, в другій — вона на тусовці у мене.

Моя Флора має сміливий костюм, вона наче тільки-но повернулася з кінної прогулянки. Загалом у мене два костюми, також маю ходити в ботфортах на великих підборах. Під час вистави перевдягатися потрібно дуже швидко. Скажімо, у виставі «Попелюшка» у мене є лише півтори хвилини на перевдягання, там мене перевдягають п’ять костюмерів. У «Травіаті» приблизно така ж ситуація, до того ж дуже складна партія.

Постановний склад «Травіати»: Анатолій Солов’яненко (режисер-постановник), Микола Дядюра (диригент-постановник), Вікторія Савенко (хормейстер-постановниця), Андрій Злобін (художник-постановник), Ганна Іпатьєва (художниця костюмів), Віктор Іщук (постановник танців).

Дійові особи та виконавці: Віолетта Валері (Лілія Гревцова, Тамара Калінкіна, Ольга Фомічова), Альфред Жермон (Дмитро Іванченко, Дмитро Кузьмін), Жорж Жермон, його батько (Геннадій Ващенко, Олександр Мельничук, Петро Приймак), доктор Гренвіль (Тарас Богдан, Володимир Тишков), Барон Дюфоль (Дмитро Агєєв, Олександр Бойко), Маркіз д’Обіньї (Михайло Кірішев, В’ячеслав Базир), Гастон, віконт де Леторьєр (Сергій Пащук, Руслан Танський), Флора Бервуа (Анжеліна Швачка, Ірина Петрова), Аніна (Світлана Годлевська, Ольга Матушенко, Тетяна Хараузова), Жозеф, слуга Віолетти (Сергій Скочеляс, Руслан Танський).

Сподобалася стаття? Подякуй автору!

   

Читайте також: Балет особливих часів: як у Нацопері ставили «Доктор Фауст»;

Піноккіо для Києва: як Нацопера здивувала дитячим балетом;

Нацопера у війну та після: вкрадений танок і світові гастролі;

Із монументом і Малевичем: як війна змінить музеї;

Хаос, темна сторона та дозвіл на погані вірші. Як пише Марина Пономаренко.