Як купувати книжки, щоб вони не витіснили тебе з квартири? Як вчинити з прочитаними книжками, до яких не плануєш повертатися? Це болючі питання для книголюбів. Про власний досвід та лайфхаки спеціально для Вікенду розповідає письменниця Ольга Карі.
Я зростала серед книг. І не метафорично, а буквально — три з трьох кімнат нашої хрущівки були напхом напхані книжками: підписними виданнями, раритетними книжками, книжками, що збирав мій дід, книжками, що збирав тато, маминими каталогами з мистецтва. Книг було настільки багато, що пошук якоїсь потрібної перетворювався мало не на археологічні розкопки. Це було клопітно й незручно, зрештою, вже навіть ніхто нічого й не шукав, книги непорушно стояли на своїх місцях десятиліттями, надто ті, що тулилися в других, третіх рядах нескінченних шафок.
Мабуть, саме тому моя власна бібліотека — це постійний колообіг книг, і авжеж, жодних других, третіх рядів на одній полиці.
Прочитане продається, передається, дарується, донатиться, місце прочитаних книжок заступають нові й так по колу. Насправді колекціонування книг — це дуже красиве хобі, і я навіть заздрю тим, хто почувається комфортно й затишно серед огрому улюблених книг, хто має можливість докуповувати нові стелажі, умістити улюблені книжкові серії, всі-всі прочитані й непрочитані книжки. Певний період життя я сама була така. Але зрештою для себе дійшла кількох важливих висновків.
- По-перше, мій життєвий простір не гумовий.
- По-друге, купувати всі підряд книжки, які мені теоретично хотілося б прочитати, — це занадто дорого.
- І головне, що швидкість покупки моїх книжкових забаганок значно перевищує швидкість читання. Тому отой канон дитинства, що я його споглядала довгі роки, коли принесена додому нова книга розчинялась у книжкових нетрях назавжди (щоб потім, за тридцять років нечитаною помандрувати у букініст чи на смітник) вимагав переосмислення, нових правил і свіжих розумінь.
Одне з найважливіших моїх книжкових правил:
приносити в дім тільки ті книжки, які я маю намір прочитати.
Хай не того ж самого вечора, але точно прочитати. Це правило допомагає боротися із спокусою накупити розрекламованих в буктоці книг або вести перемовини із сумлінням, яке промовляє до мене: «Це ж класика, це маст-рід! Це має прочитати кожна освічена людина, ти ж освічена людина? Ну, то треба цю книгу купити!»
Я не бачу сенсу піддаватися спокусі вполювати «Четверте крило», бо знаю точно, що дракони та фентезі — це не моя історія, хай би якою крутою обкладинкою та захопливими відгуками спокушала мене ця книга. Звісно, на кожне правило є виняток, можливо, книга про чарівних драконів настільки б сильно мене вразила, що я б відкрила для себе дивовижний всесвіт фентезійного читання і жодного б разу про це не пошкодувала.
Але тут на допомогу приходить правило номер два:
нам ніколи не прочитати всіх написаних книжок.
Хай би мова йшла не про всі написані людством книжки, а хоча б про сучасних нам авторів. Просто порахуйте, скільки у вас виходить прочитати книжок на рік. Навіть за ідеальних умов, коли є час і натхнення читати, життя не обтяжене надміром клопотів і турбот, скільки це буде книг? Одного року мені пощастило прочитати рівно 100 книг — але я тоді поставила собі таку мету. Щоб досягти такого успіху успішного, я читала щодня, навіть коли не мала на те настрою чи бажання. Але в часи менш вмотивовані й більш клопітні кількість прочитаних за рік книжок знижувалась до 50-65 видань (у рік повномасштабного вторгнення їх було всього 26) на рік. Ви самі знаєте свою швидкість читання.
І точно знаєте, що буває, коли кількість куплених за місяць книжок кратно перевищує кількість прочитаних. Тож замість скуповувати все підряд, бо «новинка!», «лімітований наклад!», «сьогодні суперзнижка, більше такої не буде!», складіть список книг, які ви хотіли б прочитати, дочекайтеся відгуків, остаточно вирішіть. Я для цього підписалась на інстаграм-сторінки улюблених видавництв, їхні електронні дайджести, зберігаю скріни всіх книг, які на мене «подивилися», шукаю відгуки, рецензії, анотації — і тільки після цього вирішую, чи буду витрачати на них гроші. Ці проблеми розвʼязуються самі собою, якщо брати книги в бібліотеці чи обмінюватися з друзями. Не мій варіант, але для когось працює ідеально.
Коли куплена книга вже прочитана, треба вирішити, що робити з нею далі.
Залишити собі чи відпустити? Дуже помічним є запитання: «Я буду цю книгу перечитувати чи ні?». Воно просте й складне водночас. З ним легше давати раду, коли тримаєшся візії про ідеальну книжкову шафу. У мене це:
- книжки тільки в один ряд,
- книжки, дотичні до тем, над якими я працюю у власних книгах,
- книги, які я на сто відсотків знаю, що перечитаю або в разі втрати куплю знову.
Ще можна спитати себе: якщо раптом треба буде переїхати з усіма речами в інше місто, в іншу країну, чи повезу я цю книгу із собою? Відповідь, яку ви дасте на це питання, підкаже, що робити з книжками, які роками припадають на полицях пилюкою.
Я знаю, що людям, залюбленим у книги, дуже непросто відпускати їх — продавати, передаровувати і навіть обмінювати, не кажучи вже про те, щоб позичати! Але зробіть це хоча б раз, щоб зрозуміти — чи таке геройство про ваші сили, чи це справді ваш вихід у ситуації, коли полиці перевантажені, книжок забагато, вони давлять і душать своєю присутністю.
Зазвичай раз на місяць я «провітрюю» свої полиці та збираю книги, які прочитала, намилувалась (так, іноді трапляється, що книга настільки красива, що я не наважуюсь певний час розлучатися з нею) і остаточно вирішила продати. Фотографую їх і виставляю на своїй сторінці у фейсбуці. Тут уже сформована моя читацька бульбашка, книги тут найімовірніше швидко знайдуть нових читачів, а головне — уже існує взаємний кредит довіри між мною і покупцями книжок, тому можливість шахрайства зведена до нуля.
Якщо книга тривалий час не знаходить новий дім таким способом, тоді час нести її на OLX. У мене нема мети «забарижити дорожче», а хочеться, щоб якомога більше книжок, яких я більше не потребую, залишили мій дім і звільнили місце для нових, тому, звісно, жодних націнок, накруток не роблю. Я звіряюсь із тим, скільки коштує зараз книга, і знижую цінник на 70-100 гривень щонайменше. Якщо книга нова, рідкісна (маю багато книжок, привезених з усього світу ще з довоєнних часів) — тоді, звісно, знижку роблю меншу.
Важливо розуміти: книги не завжди будуть продаватися легко. І не будуть продаватися всі до останньої. Часом не будуть продаватися взагалі. Тож пам’ятайте про це, коли наступного разу будете скуповуватися в книгарні й заколисувати себе думкою, що «не страшно, потім продам, як не сподобається».
Якщо книга не продається пів року чи більше, або ціна її від початку така, що нема сенсу витрачати сили й час на продаж і походи на пошту, то такі видання я збираю та:
- віддаю в бібліотеку під домом,
- відправляю через волонтерів по бібліотеках прифронтових громад або до бібліотек, які пережили окупацію — на подібні оголошення завжди можна натрапити у фейсбуці;
- іноді посилки з книгами їдуть до біженців,
- іноді через волонтерів я передаю їх до українських «полиць» за кордоном — зокрема, дуже люблю дві українські бібліотеки в Японії, якими опікується моя подруга в Токіо.
Сьогодні моя власна домашня бібліотека — це дуже утилітарна збірка книжок: тут репортажні книги та нонфікшн на теми фемінізму, жіночої підтримки, стигматизації, і віднедавна книги з української літератури та про українську літературу, наприклад, періоду Шістдесятництва я виділила окрему полицю. Майже вся художня, а особливо сучасна література в моєму домі — тимчасові пожильці, які після прочитання починають шукати новий дім. Звісно, і мене часом спокушають пишні обкладинки й бажання «зібрати всю серію та милуватися», але я себе зупиняю і нагадую: замість знерухомлено марніти та маринуватися в соусі «моє, нікому не віддам!», нехай мої хороші книги знайдуть нових хороших читачів.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Як організувати книжки вдома: три бібліотеки киян-книголюбів;
Зустріч із другом. Які книжки перечитують українці;
Куди йти по розваги, користь та книжки. Гайд бібліотеками Києва;
