Пишні обкладинки й багаті зрізи — це переважно принада книжок у жанрі фентезі, а часом буває, що і єдина. Зробили підбірку книжок, які стануть не лише окрасою книжкової полиці (так, красиві зрізи важливі!), а й сюжет яких не відпустить аж до останньої сторінки.
Почнемо з важковаговика. «Мідноголовий демон» від Барбари Кінгсолвер — книга, за яку авторка отримала Пулітцерівську премію. В оригіналі назва звучить так: Demon Copperhead, і якщо вам у цій назві вчувається Діккенсівський «Девід Копперфілд», то ви не помилилися. Цим видатним текстом авторка засвідчує свій омаж Чарльзу Діккенсу, який першим підняв проблему «інституційної бідності і її згубного впливу на дітей у тогочасному суспільстві», як зазначає сама авторка.
Отже, перед нами історія життя хлопця на ім’я Деймон, а події відбуваються не на злиденних англійський вуличках, а в передгір’ї Аппалачів на півдні Вірджинії, США. Деймон мав, так би мовити, прикрі вихідні дані — народжений в крайній бідності, дослівно випав на підлогу трейлеру, змалечку оточений людьми з залежностями, а ласка, любов і безпека для нього та його приятелів — поняття настільки далекі, що видаються нереальними. Загалом ця книга про «невидимих дітей», яких так зручно не помічати, чиї справи так легко губляться в комп’ютерних нетрях і на робочих столах соціальних працівників, дітей, які не мають шансу на інше життя, окрім як повторити прикрий шлях своїх рідних.
Видавництво Artbooks пропонує цю книгу в двох варіантах — із кольоровим зрізом і звичайним, і хоча я завжди обома руками за бюджетний «беззрізовий варіант», але коли трапляються такі шедеври візуалізації — я перестаю мислити раціонально, і авжеж, гаманцем голосую за розкішний зріз.
Цю серію української класики від видавництва Vivat або фанатично обожнюють і колекціонують всі без виключення томи, або ж зневажають за… та все: і папір не той, і кольори не ті, і обкладинки не такі. Не знаю, до якого табору належите ви, а я таке оформлення дуже люблю. Сьогодні чи не кожне українське видавництво друкує українську класику, струшуючи пил із забутих, невідомих чи брутально купюрованих у радянські часи книжок і рукописів, тому, скажімо, самого лише «Міста» Підмогильного можна накопати варіантів сім від різних видавців в яких хочеш обкладинках. Але я залишаюсь вірною цій серії — і не лише через обкладинки і зрізи, а тому що маю необмежений кредит читацької довіри до її кураторки, літературознавиці Ярини Цимбал, чий титанічний труд зі звірки першодруків і вибору книжок варті кожної гривні, відданої за книжку. На сьогодні мої фаворити в серії — Ольга Кобилянська «За ситуаціями» та Михайло Коцюбинський «На острові».
Трошки розбавимо серйозні книжки вікторіанським фентезі-стімпанком. Книгу «Книжкові хроніки Анімант Краб» Лінь Ріни її обкладинка і зріз у вигляді старовинного книжкового фоліанту мені продали ще до виходу українського перекладу. Одразу розумієш, що під палітуркою на тебе чекає історія про любов до книжок, про людей, закоханих у книжки, а можливо, і просто закоханих.
Анімант — на перший погляд пещена панночка, яку матір мріє чим скоріше видати заміж, тато начебто теж, хоча й розуміє, що квапитися нема куди. «Пещена панночка» вперта, мов баранчик, і вміє наполягти на своєму. Тому, замість вирушити під вінець, вона переїжджає до Лондона (запевнивши батьків, що «то лише на місяць!»), де влаштовується працювати до бібліотеки. Авжеж, її бос — прикрий красунчик, залюблений у книжки, і хай як старанно Анімант уникає цієї думки, скоро вона починає розуміти: хамовитий відлюдько полонив її серце. Але чи закоханий він у щось, окрім роботи, книжок і своїх мрій? Це чудова книжка, точніше, перша в серії, і всі наступні томи так само візуально й сюжетно прекрасні.
Перед тим як остаточно пірнути в буремні води фентезі, зарулимо на «Віллу у Сан-Фурсиско» від Ярослави Литвин. Чудова українська філ гуд книжка про Олю Синичку. Хто така Оля Синичка? Це ота сама міленіалка з інстаграмного мему, яка не дає старій хаті спокійно померти й розвалитися на порох.
Дотепна, затишна, життєва історія дівчини, яка, піддавшись імпульсу, купує в селі хату. Наївна в певних питаннях Оля щиро переконана: вона власними силами здатна перетворити оту розвалюху в київському селі на ошатну віллу для відпочинку й еко-шмеко-туризму. Зрештою, Оля достойно приймає перші поразки, коли з’ясовує, що ремонт з неба не падає, а хата в селі — то не лише зелені мрії про відпочинок, а ще й туєва хуча сродної праці, копирсання в землі й багнюці і загалом, побудувати стосунки із хатою — це не саме, що поставити підпис під договором купівлі-продажу. Але ми віримо в Олю настільки, що вже з нетерпінням чекаємо на продовження «Хрущі над вишнями» і все, що буде далі!
«Діти вогненного часу» від Мії Марченко та Катерини Пекур. Навіть якби я не знала, про що ця книга і яка вона неймовірна й шалено крута, клянуся, купила б її тільки заради обкладинки з фрескою київського вокзалу й віньєтками в дусі барельєфів київського метро. І заради шалено крутого зрізу.
Книга про Київ, про киян, про залізницю, про таємниці, про Завокзалля і війну. Залізничний вокзал у перші ж дні повномасштабного вторгнення увібрав всі пульсації життя зраненої й нажаханої столиці. Підлітка Катя з цього тривожного столичного вокзалу раптом потрапляє на виворіт Києва — Завокзалля, де виживання — задачка не з простих. По-той-бік-Києва світом править сувора богиня шляхів, з повітря падають загублені валізи, а єдиний союзник — хирлявий колійник, довкола чигають міські духи, привиди й дрібні боги. І поки по той бік вирує реальна війна, в Завокзаллі невідомий Катін викрадач прагне зруйнувати взагалі обидва світи. Далі зупиняюся, бо цю книгу треба проживати кожною своєю клітинкою, бо це терапія читанням, і загалом просто терапія від темних часів. Ця книга — єдиний артефакт війни, який я хочу залишити собі назавжди.
«Інститут шляхетних убивць» Валерії Малахової. Книга, після якої я полюбила фентезі. Точніше так: полюбила українське фентезі. Книга, після якої я захотіла купувати книжки тільки з кольоровими й розмальованими зрізами. А продовження її я виглядаю з дня на день Це прекрасний зразок феміністичної прози: похмурий dark academia детектив, де є чарівна школа, в якій стаються загадкові вбивства, де є злостиві манерні колежанки, яких навчають домашній магії, і є справжні чаклуни, авжеж, лише хлопці, яким викладають чари й заклинання, де до тіла однієї з жертв верховні маги-демонологи «підселяють» злостиву і прекрасну демоницю, яка просто вогонь-дівка! А ще це дуже дотепна і щира історія про кохання без «рожевих шмарклів», в яку справді віриш. А головне — в книзі є класичний гепі енд і обіцянка другого тому. Дівчата-співавторки, я вас вже вкотре питаю, де продовження?
І ще одне київське фентезі згадаємо — трилогію «Дім між трьох світів» від Тані Гуд. Скажу чесно, перш, ніж сісти читати, я дочекалася виходу всієї серії, бо не люблю зависати над урвищем «і коли ж продовження?!». Тепер, коли всі три томи зібралися у мене на полиці, я взялася за перший том.
Зоряна Чорнозір пережила дуже травматичні події, вервечка яких зрештою привела її (і нас із нею) у Дім з химерами, але не той, що навпроти Адміністрації президента. Точніше, географічно той, але не той, бо той, куди потрапляє Зоряна, видимий лише його мешканцям і тим, кого туди запрошують. У домі — сила-силенна чарівних дверей, які ведуть не завжди туди, куди треба пхати носа, але ж страшенно цікаво блукати домом, його довжелезними коридорами і потроху видобувати його таємниці. А ще тут є історія кохання. Багацько сюжетних ліній, але мене зачарували саме ці дві: я чекаю на розвиток любовної лінії (з гепі ендом, дивіться там мені!) та мандри невидимим звичайному оку чарівним Києвом — не лише Домом з химерами, а й купою інших чарівних київських адрес.
Ще одненьке фентезі — детектив, що відносить нас у вікторіанський Лондон «Безсмертя у склі» від Джесс Кідд. Оці мушельки й висушені коралі болотяно-зеленого кольору на обкладинці та зрізі залюбили мене в себе ще на етапі передзамовлення книжки. Якщо ви шукаєте книжку, щоб у міру страшна, максимально атмосферна, а ще дотепна і закручена, і притрушена чарівним пилком містики, магії й таїни — зверніть увагу.
Приватна детективка Брайді має розслідувати викрадення дівчинки на ім’я Крістабель, таємної доньки баронета, яку сховали від всього світу, бо дівчинка має надзвичайні здібності. Чимало мисливців на диковинки і дослідників надприродного воліли заволодіти нею. Детективці у пошуках допомагають привид, економка і хімік. Це і казка, і містерія, і водночас дуже реалістична історія, сповнена символізму і пошуків людяності у дуже нелюдські часи. Ідеальна книга для читання в похмурий осінній вечір із дощем.
Голлі Блек «Книга ночі». У цій книзі до розкішного зрізу, витонченої обкладинки та прекрасної історії додайте ще й суперобкладинку. Вона настільки елегантна, що я навіть пробачаю її наявність (не бачу жодного практичного сенсу в додаткових паперових кожушках — тільки коли вони додають книжці краси й естетики). Головна героїня — злодійка. Злодюжка. Злодюжечка. І крала вона не абищо, а книжечки, ще й чарівні, дуже потужні, надзвичайно цінні, бо в них уся мудрість світу: як маніпулювати тінями й потойбічними створіннями, як чаклувати й правити світом, не привертаючи до себе надмірної уваги. Але про людські очі вона подає напої в барі, живе з хлопцем, байдужим до магії, та сестрою, яка жадає магії понад усе в житті. У певний момент героїня думає собі, що ось нарешті настав в її житті спокій, вся та чарівна каламуть залишилась в минулому, але ніт. Минуле нарешті наздоганяє, і вона змушена знов полювати на чарівну книгу — «Книгу ночі». Чи хочу я продовження історії? Так. Чи досить із мене фінальної крапки в кінці? Так. Решту хай допишуть фанфіки!
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Книжковий снобізм: чим погані кольорові зрізи;
Класна класика: гід по українських видавництвах;
Зірочки та сторінки: 5 порад, як обирати хороші книжки;
Фентезі, Кідрук та Біблія: як художниці розписують книжкові зрізи;
