Музика, життя та потойбіччя: дивимося мультфільм «Душа»

Чи зможуть дві душі зламати заведений порядок та опинитися там, куди мріють потрапити? Чого варте втілення найпотаємніших бажань та як знайти сенс життя і не перетворитися на загублену душу? Вікенд розповідає — без спойлерів — яким вийшов новий діснеєвсько-піксарський мульт «Душа» та чому його варто дивитися саме зараз.

Джо Ґарднер — 50-річний викладач музики в середній школі. Він щиро любить грати джаз, але його карʼєра не розвинулася далі вчителювання. Одного разу йому випадає можливість зіграти на сцені разом з музикантами-кумирами. І от, коли, здавалося б, до здійснення мрії — почекати буквально кілька годин, Джо спіткає нещасний випадок. Душа музиканта відділяється від тіла і переноситься у незвичайне місце, де інші душі розвиваються, отримують характер та готуються до життя на Землі перед тим, як відправитися до новонародженої дитини.

Втім, Джо не збирається здаватися. Він хоче повернутися назад до Нью-Йорку, щоб таки виступити на концерті. І він знаходить шлях. Серед мільярдів душ є Двадцять друга (уявіть, скільки вона провела часу на підготовці, адже зараз відправляють скількись-мільярдну-скількись-мільйонно-скількись тисячну душу на Землю), яка аж ніяк не хоче вирушати у те справжнє життя. І якщо план Джо спрацює, то він за допомогою Двадцять другої зможе повернутися. Та для того Джо має переконати Двадцять другу, що життя на Землі таки чогось вартує, а заразом і сам зрозуміти: заради чого він живе, який сенс має його життя та що насправді означає мати душу?

Режисером анімації виступив Піт Доктер, який до того працював над такими яскравими мультфільмами, як «Думками навиворіт» і «Вперед і вгору». Вони свого часу зарекомендували себе як нешаблонні, незвичайні, та попри те — проникні та душевні. «Душа» не стала винятком, а ще й вийшла на новий рівень. Якщо раніше нам пропонували зазирнути всередину себе та трошечки навести там порядок, то «Душа» дає цілу картину того, що відбувається з людьми під час життя, до та після.

При цьому не важливо, чи повірите ви у створену «Душею» картину всесвіту. Адже вона — лише частина задуму, який замахується на дещо більше та дає відповідь на питання про те, у чому сенс життя. Якщо ви подумали, що у мультику лише підіймають таку тему — то ні, у ньому справді дають своє трактування предмету вічних розумів людства. І не те щоб хочеться сперечатися з мультяшними висновками.

Та не варто лякатися того, що «Душа» буде надто філософською та нафаршированою різними роздумами — це не так. З героями відбуваються незвичайні події, але ніхто не напосідає, що все саме так, і ніяк інакше. Усе легко та ненавʼязливо.

Великий плюс мультфільму — у його нешаблонності, про яку ми вже згадували вище. Тут немає стандартних поворотів сюжету та передбачуваних сцен (ну хіба парочка, але хто рахує). Вгадати, що буде далі, навряд чи вийде, та над цим під час перегляду не особливо й замислюєшся, а просто зачаровуєшся тим, що відбувається на екрані.

Крім того, «Душа» дуже симпатична у своїй анімації. Вона поєднує різні стилі: тут і надзвичайно натуралістичний Нью-Йорк та його жителі, і чисто няшно-мультяшне середовище з милими юними душами, і навіть кількамірні персонажі, що, як вони самі кажуть, людським оком сприймається як двомірність. Цей мікс не просто візуально приємний, але й дає змогу легко орієнтуватися, де відбуваються які події.

Ну і звісно, є жарти, кумедні та смішні ситуації, частина яких сподобається дітлахам, а частина — батькам. Що стосується дорослого гумору, то він не грубий чи низький, а скоріш про те, що дорослі більше знають. Скажімо, восьмирічки навряд чи зацінять цитати Орвела, поспівчувають Матері Терезі та посміються з невдач Коперника. Зате їм сподобається зухвала Двадцять друга, кривляки-душеньки та сцени з піцою та котиком.

Стрічка вийшла душевною, світлою, оптимістичною, але при цьому не засипає сантиментами, не витискає сльози, а розповідає зворушливу історію, яка, попри фантазії, близька багатьом.

Кому варто подивитися мультфільм «Душа»:

колекціонерам відповідей на питання «у чому сенс життя»;