Проєкт «Аве Марія»: врятувати зірки

Вирушити в космос, щоб врятувати планету, але втратити майже все. Зустріти прибульця і стати друзяками. Зважитися на відчайдушний крок з невідомими фіналом. Вікенд подивився стрічку «Проєкт ”Аве Марія“» й розповідає, чим вона зачарує глядача.

Райленд Грейс прокидається після анабіозу на космічному кораблі. Він — єдиний, хто вижив на борту. І майже нічого не пам’ятає. Потроху спогади повертаються: про те, хто він та з якою місією летить.

Грейс — молекулярний біолог, він пішов у вчителювання після того, як наукове товариство відмовилося сприймати його ідеї щодо життя на інших планетах. Проте зі спокійного життя його висмикує Єва Стратт з космічного агентства. Тож Грейс дізнається про проблему планетарного масштабу. Науковці виявили астрофагів — дрібноту, яка шкодить зіркам. Через це наше Сонце за 30 років потемнішає, і все на Землі замерзне. Але фахівці виявили ще дещо — зірку, яка не піддається цій космічній заразі. Тож Грейс разом із командою відправляється у подорож в один кінець із завданням дізнатися, що ж там не дає зашкодити зірці.

У Грейса, відверто кажучи, було б мало шансів впоратися з цим завданням, якби він не зустрів чудернацького кам’яного іншопланетянина, який теж намагається врятувати свою зірку. Його екіпаж так само загинув, тож тепер істотам з різних планет доведеться об’єднатися, аби врятувати власні світи будь-якою ціною.

«Проєкт ”Аве Марія“» — екранізація однойменного роману Енді Віра, автора теж уже екранізованого «Марсіанина». Дрю Годдард вдруге став сценаристом і кіноадаптував твір Віра. Можна знайти багато спільних сюжетних і стильових рис між цими двома стрічками. Обидва головні герої — азартні, не покладають рук навіть у, здавалося б, абсолютно безвихідних ситуаціях й умовах, коли всі досягнення обнуляються. Вони припасовують свої знання до нових обставин і демонструють те, що стало дефіцитним за сучасного поширення ШІ, — обізнаність, інтелектуальність, гнучкість розуму та ширину світогляду.

Роль інтелектуала, трохи циніка й боягуза грає Раян Ґослінґ. Критики вже назвали цю роль однією з найкращих його ролей. Оцінити є що — більшу частину фільму ми бачимо на екрані саме його, в певних відрізках це навіть скидається на моновиставу. Створити неймовірну хімію з персонажем-камінцем — треба вміти.

А ще круто впоралася з роллю начальниці Грейса й керівниці проєкту «Аве Марія» Сандра Гюллер. Німецька актриса неперевершена в образі суворої та відповідальної Єви Стратт. Та ми бачимо, наскільки складні рішення їй доводиться ухвалювати й на які неоднозначні кроки йти.

Як на наукову фантастику, «Проєкт ”Аве Марія“» має незвичайний вайб. Хоча герої й жонглюють формулами, вигадують нові шляхи подолання проблеми, це не зарозуміла чи надто повчальна стрічка. Фільм милий і зворушливий. Емоційний, але тримає баланс між драматичними сценами та комедійними моментами. Насправді він більше скидається на таке собі бадді-муві, історію про друзяк, які спочатку мають знайти спільну мову, а вже потім братися до місії з надвисокими ставками.

Фільм може подарувати надію та натхнення, віру в те, що всі проблеми можливо розв’язати, якщо добряче подумати двома головами. Це легка за тоном, зате глибока за суттю стрічка, де є простір замислитися над відповідальністю перед собою та людством, природою правильних виборів і розумінням того, що героями можуть стати звичайні люди.

Що варто знати:

фільм триває дві з половиною години;
як і в багатьох фільмах про космос, тут є згадки росіян: з’являється напис «Роскосмос», одна з загиблих учасниць місії — росіянка. Небагато, але дратує;
«Аве Марія» відсилає не лише до католицької молитви, але й до поширеного в США сленгового виразу, що означає відчайдушну, останню спробу досягти успіху, коли надії майже нема.