Здалося, я була єдиною, хто не читав книжку. Всі у натовпі обговорювали роман Коллін Гувер та очікування від екранізації. Книжки Гувер популярні, вже третя отримала кіноверсію. То яким вийшов фільм «Спогади про нього»?
«Це щире емоційне кіно!» — кажуть глядачки. «Стрічка маніпулює емоціями та щирістю», — кажуть критики. Картину зняла британська режисерка Ванесса Касвілл, яка спеціалізується на романтичних історіях.
Кенна Роуен достроково виходить з в’язниці після довгого терміну за ДТП, скоєну у стані алкогольного сп’яніння. У тій аварії загинув її хлопець Скотті. Весь час вона пише йому проникливі душевні листи, які допомагають нам повертатися в минуле.
Після звільнення Кенна приїздить у містечко Ларамі, штат Вайомінг, де вона познайомилась із коханим. Її мета — побачити їхню спільну донечку. Дитину виховують батьки Скотті. Матір навіть двох днів не побула з новонародженою дитиною — її відібрали лікарі, потім батьки хлопця, а потім і закон, який став на їхній бік.
Тепер у містечку ніхто не радий поверненню Кенни. Нема роботи, друзів, житла. А батьки Скотті роблять все, щоб Кенна й близько не підійшла до малої. Допомагає їм у цьому найкращий друг Скотті — колишній футболіст Леджер.
Дві години йде стрічка, і півтори з них відбувається поступове зближення Кенни і Леджа. Весь цей час очікуєш конфлікту, але його немає. Це просто рівна історія про те, як жінка помилилась, постаралась, виправилась, змогла. І отримала нагороду — набагато більшу, ніж могла очікувати.
Це кіно на один раз, з гарними краєвидами, старанними акторами, приємною музикою і абсолютною передбачуваністю. Нічого тут вас не здивує, не розлютить, не насмішить.
Фільм піднімає такі складні теми, як провина, прощення, материнство, пишуть у відгуках. Піднімає й одразу кладе де взяв. Складно сказати, не можуть чи не хочуть творці справитися з розвитком. Імовірно й не стоїть така задача. Проте не всі фільми мають вивертати душі чи залишатися болючими скалками всередині.
Після фіналу глядачки не розходились, просто в холі кінотеатру ділилися враженнями, збіглося чи ні з їхніми уявленнями від прочитаного. Блогерки записували відгуки, де щиро називали книжку літературним феноменом.
Тож критики можуть скільки завгодно бурчати й вимагати більшого. А читачі у Гувер будуть завжди, як і публіка у екранізацій. Але, будь ласка, не називайте фільм феноменом — це занадто.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: «Мавка. Справжній міф»: чи сталася магія?
Фільм «Гамнет»: цікаві факти для українських глядачів;
Шлях до злочину: велике пограбування чи великий пшик;
