Рятувати може кожен. Як зберегти Київ

Фото: Олексій Єкименко/@heliokimm

Рятувати старі будинки та тримати в руках історію. Склити вікна та знайомитися з волонтерами. Олексій Єкименко, автор блогу про Київ, розповів Вікенду про проблеми міського простору та способи допомогти Києву.

Олексію 31 рік. З юності він цікавиться історією Києва. Зараз веде маленький історичний блог про Київ. А ще вивчає сучасні проблеми простору столиці. Фотографує улюблені місця та займається волонтерською діяльністю з реставрації будівель.

Любити та покращувати місто

Своєю любовʼю до міста я завдячую бабусі, бо стільки виводити мене вулицями, музеями, парками і всім-всім-всім, треба мати сили. Хіба тільки на Лаврську дзвіницю зі мною не пішла, бо охорона її попередила: «Думайте, «швидка» їхатиме 40 хвилин». Згодом я піднявся туди з мамою. Це була наша взаємна любов до прогулянок і відкриттів, які вже в зрілому віці заповнював ґрунтовними дослідженнями.

А захоплення історією почалося зі старовинних речей на «птічкє» — хаотичному ринку на Куренівці, що зараз перенесений на «Почайну». Там усе можна помацати й погортати, на відміну від музейних експонатів. А потім збирав книжки, фотографії, документальні фільми про Київ, навіть журнальні публікації. І досі маю на терабайтнику збірку матеріалів, які відкладав зі школи. Тепер з цим простіше: у мережі можна знайти купу цікавого, почути думки різних дослідників і запропонувати свою.

Те, що за якісний міський простір потрібно боротися, роз’яснювати людям наслідки їхніх вчинків, зрозумів ще у школі. У нашому будинку замінили ліфт і поставили новий — з чудовими кнопками з нержавіючої сталі. Якось ранком виявив, що сусідка пофарбувала їх сірою фарбою. Довго не міг зрозуміти навіщо так зробила, і років з 10 спостерігав, як ця фарба збирає на собі шари бруду. Кілька років тому нарешті змив цей безлад розчинником.

Проблеми та виклики

Серед основних проблем столиці: громадський транспорт, старіння інфраструктури, озеленення та «роззеленення», хаотична забудова, відсутність контролю та відповідальності за пам’ятки архітектури. Це те, що найперше спадає на думку. Трошки краще стало з інклюзивністю, але якісну оцінку мають давати фахівці. Окрім цього, є ще купа проблем, про які не говорять, але їхній вплив може наздогнати нас через роки: що сталося з «Київметротунельпроєктом», «Київпроєктом» або мостами через Дніпро, чому немає генерального плану розвитку міста?

Ми маємо зберігати історичні будівлі та обмежувати висотність новобудов в історичних ареалах міста. Всіма силами протистояти таким випадкам, як «монстр на Подолі» або заморожене нині будівництво на вулиці Гончара в буферній зоні Софії Київської.

Найвищий будинок України на Кловському узвозі досі вважаю несмаком. І взагалі не здивований, що деякі архітектурні проєкти у нас анонімні: авторам просто соромно ставити під ними своє прізвище.

Звісно, Києву потрібні нові житлові комплекси. Але вони мають бути якісно зроблені, вписані в ландшафт і забудову. Загалом місто змінюється на краще, хай би хто що не казав. Київ набуває рис великого завантаженого міста, але йому поки вдається зберегти шарм спокійного мегаполіса. Так, є різні недоліки такого швидкого й подекуди неконтрольованого розвитку, але громадянське суспільство має працювати над тим, щоб їх зменшити.

Різні ролі волонтерства

У березні 2024-го уламки російської ракети поцілили в будинок на вулиці Нагірній (район Лук’янівки, Татарки). У навколишніх будинках були пошкоджені дахи, повибивані всі вікна, в тому числі в будинку по вулиці Нагірній, 2. Цей дім прекрасно зберігся з 1909 року з мінімальними змінами, з атмосферою минулого століття й купою деталей — від автентичної люстри до кераміки, фурнітури й навіть раковини з заводу у Полонному, який вже не існує.

Власники дому звернулися до ГО «Справжній Київ» з проханням допомогти засклити вікна. Побачив анонс цієї події й не міг не прийти. Разом з волонтерами відвідали цей дім, оцінили його унікальність і присвятили літо роботі над ним. Звісно, захопився його історією й ані хвилини не шкодую, що витратив на нього стільки часу. Тепер там культурний простір, куди кияни можуть завітати з 13:00 до 20:00 щовихідних. Коли маю час, волонтерю тепер як екскурсовод. А восени ще напевно буду в ролі реставратора.

Кожен киянин може зробити щось, щоб покращити життя в столиці. Стежити за анонсами подій, брати участь у толоках, не боятися прийти та познайомитися з новими людьми. Волонтерська діяльність різна: можна прибирати сад, збирати сміття, реставрувати вікна, двері або навіть дачу у Пущі-Водиці. Якщо це не ваше, можна перепрофілюватися. Юристу — допомогти пам’яткоохоронцям. Ходити на суспільно важливі акції — теж внесок у розвиток міста. Навіть доглянута власноруч клумба біля будинку — це покращення міського простору на добровільних засадах.

Волонтерство — це час, який ви готові подарувати заради кращого спільного простору. Іноді помити вікна сходової клітки у старому під’їзді свого дому — важливий крок і приклад для інших.

Улюблені місця, що є та вже нема

Цього року відкриваю нові місця на Лук’янівці, а, скажімо, до повномасштабної війни найбільше любив Пейзажну алею. Ще раніше мав «власний камінь» на Оболонській набережній, приходив туди подумати. Чи існує єдина улюблена локація? Ні, але кожна пов’язана з приємними спогадами. Наприклад, малим любив флігель архітектора Казанського на Поштовій — його виключили з реєстру пам’яток та зруйнували задля будівництва бізнес-центру в 2010 році. Флігеля вже немає, та я не перестав любити та пам’ятати його. А ще сумую за проводжанням сонця з Гаванського мосту.

Топ-5 нестандартних локацій від Олексія Єкименка

Кирилівська церква

Приїдьте зранку вихідного дня, коли ви там будете одні, — це неймовірний досвід. Після Софії Київської це друга найбільш збережена церква часів Київської Русі.

Трамвай до Пущі-Водиці

Хоч раз треба проїхатися цим маршрутом, зайти до озер, відшукати вцілілі дачі початку 20 століття та подивитися на склеп у мавританському стилі авторства Владислава Городецького. Гарно як літом, так і золотавої осені!

Замок Штейнгеля/Лапінського

Це символ знищення старого, давнього Києва та зведення на його кістках нового. Розрізаний навпіл палацик знаходиться на території Інституту ортопедії на вулиці Бульварно-Кудрявській, 27. За радянських часів це була одна з перших пам’яток, яку марно намагаються відстояти. Раджу побачити дальню частину, поки вона ще стоїть.

Медична бібліотека

Один з особняків сім’ї Терещенків радо запросить вас у гості, якщо зареєструєтеся на екскурсію на сайті бібліотеки. Коштує вона близько 80 гривень, триває годину, а за цей час покажуть купу цікавинок розкішного маєтку цукрозаводчика Олександра Терещенка.

Хрещатий парк

Колись голосний і залюднений парк тепер майже спорожнів. Одна з причин — відсутність наскрізного проходу. Можна потрапити сюди від Театру ляльок або від Арки. Спокійно та затишно ввечері, можна прогулятися вдвох, але для першого побачення не рекомендую — порожнеча може налякати.