Корінні кияни. Хто вони й чому дратує цей термін

У статті містяться нецензурні слова

Хто такі корінні кияни? Звідки взявся цей термін та які ознаки корінних? Чи зневажають вони приїжджих? Вікенд спитав читачів про наболіле й дізнався, що в визначенні «корінні» дратує, стигматизує та дає приводи пишатися.

Звідки взялося поняття «корінні кияни»

Тетяна Дрожевська каже, що так називали себе ті, чиї діди чи батьки в часи СРСР приїхали в Київ з російських регіонів. Ці люди селилися та закріплялися тут, зневажаючи українців взагалі й киян зокрема. А згодом вони створили міф «про ісконно русскій Киев».

Щоб підкреслити, що ти в чомусь краще за інших, досить було сказати, що ти корінний мешканець міста. Найімовірніше, це відголоски совка, коли Москва та Київ були доступні для проживання лише обраним, думає Катерина Єлманова.

Такі визначення часто виникають у містах, де існує велика міграція. Термін «корінні кияни» був потрібний років 100-150 тому, щоб місцеві відрізняли себе від тимчасових жителів — трудових мігрантів, які приїздили сюди на заробітки, але не вважали місто своїм домом, думає Ксенія Пєтухова.

Кого вважати корінним

«Корінні кияни говорять українською в усіх поколіннях, знають і люблять Київ,знають найкоротші маршрути пішки,знають багато оповідок про киян та події тут,можуть сказати, що де було раніше (навіть якщо самі не заскочили),серед ночі назвуть, хто створив панно на метро Хрещатик,вживають назви районів, як-от Ширма, Звіринець, Совки, Солдатська слобідка тощо,в житті не кинуть недокурок повз смітник,і в перших лавах пи́здять міську владу за нищення історичної спадщини і зелених насаджень,поіменно знають всіх старих сусідів свого району (чи знали всіх до переїздів інший район).

Також корінними киянами себе вважають діти та онуки більшовицьких окупантів і колаборанти окупаційної влади. Їх видає фраза «Кієв — рускоязичний город» і проживання в сталінці», — каже науковиця Дар’я Озерна.

Анастасія Ружинська читала визначення, за яким корінний житель — це нащадок родини, три покоління якої прожили в місті. Настя каже, що у «корінних киян» присутня нелюбов до прогулянок Хрещатиком, бо це місце для приїжджих.

У корінного киянина болить від несмаку забудов, перебудов, модернізації міста. Він каже, що дух Києва зник. Завжди тепло спілкуватися з такими людьми. А неприємне відкриття, яке зробила Мілка Весела під час спілкування з корінними — це зневага, з якою вони спілкувалися з нею, коли дізнавалися, що вона «першоколінка».

Марина Слободянюк пропонує вважати, що корінні кияни — це ті, хто має в місті «свої» таємні місця, знає короткі шляхи добирання з ботсаду на лівий берег, залишається в місті на свята, має і тут гінеколога, стоматолога і не їде до них в інше місто, в кого тут поховані бабуся/дідусь тощо.

Колишня гідеса Тетяна Адамус каже, що приїхала в Київ 20 років тому й має все перелічене з цього списку, крім бабусі/дідуся на місцевому кладовищі. «То, виходить, я корінна?» — питає вона.

Корінні — це ті, хто досі згадує вулицю Леніна. Ті, хто не має власних здобутків і може пишатися лише довжиною кореню та тим, що «понаєхавшиє нікада нє стануть кієвлянами», дратується гідеса Альона Дерябіна.

Інна Головаха не народилася в Києві, але вважає себе корінною, бо тут народився її батько, поховані її прабабуся, бабуся і дідусь, бо знає в певних районах кожен двір і кущ, памʼятає, якими були центр і вулиці Чоколовки 50 і 30 років тому. Інна мешкає у Вашингтоні, але коли російські ракети знищують в Києві якийсь майданчик чи будинок, вона знаходить в родинному архіві світлину з цього місця.

Колись Катерина Бузова спілкувалася з колегою, що переїхав в Київ з іншого міста. Вони призначали місце для зустрічі. Катя називала як орієнтири церкву, відомий будинок, історичну місцину, а її співрозмовник здебільшого згадував магазини та торговельні центри. Бузова підкреслює, що вона корінна киянка, пишається цим і вважає, що саме такі моменти відрізняють корінних від інших мешканців Києва.

Хто такі «понаєхавші»

Це люди, які не народилися в Києві, але набралися нахабства приїхати сюди жити, вчитися, працювати. Їх протиставляють «корінним». Хтось навіть чув у Києві слово «ліміта» відносно приїжджих. Але цей суто московський і російський термін геть не прижився на відміну від «понаєхавших». Також у нашому обговоренні зустрівся термін «зайди» — так корінні кияни називають всіх інших.

Часто головні адепти терміну «понаїхавші» — самі понаїхавші, які старанно приховують цей факт, сміється корінна киянка Марина Литвинова.

«Понаїхавших» у часи шаленої урбанізації 70-80 років було дуже багато, каже Тетяна Адамус і пропонує корінним трохи збавити пафос.

Корінні — ті, хто прибився до Кия, Щека і Хорива під час заснування Києва, та їхні нащадки, якщо живуть тут досі. Усі інші — понаєхавші, розмірковує Тетяна Дрожевська.

Ніна Слєпкова впевнена, що практично всі ми й повсюди — понаїхавші: рік, покоління чи десять поколінь тому.

Питань багато. Ірина Шапошнікова каже про себе «понаєхавша». А її колишній чоловік — киянин, чиї прадіди жили біля Майдану. «То хто ж наш син: корінний чи понаєхавший?» — запитує Ірина.

Наталя Підлісна — корінна киянка, кілька поколінь її родини жило в Києві. Тут народилися її сини та онуки. Але сама Підлісна переїхала за місто 13 років тому. «Це викреслює мене з корінних?» — питає вона.

«Карєнной» та «панаєхавшій» — це про Москву. А «киянин» має просто звучати гордо, констатує Володимир Сархан.

Хтось переїхав рік тому, а вже знає і любить Київ більше, ніж той, у кого «п’ять поколінь на Байковому». А Київ таким захопленим і закоханим частіше відповідає взаємністю, підмічає Тетяна Піскун.

Чи треба пишатися корінним

Цей термін найчастіше вживається деструктивно, бо, на жаль, повʼязаний з заздрістю і нерівністю, каже Яна Козаренко.

Цей термін не деструктивний, але стигматизуючий, бо люди, які народились поза Києвом, одразу отримують стигму, що не дотягнули, пояснює психологиня Наталя Підлісна.

Філологиня Ірина Рогозенко помітила появу негативних конотацій до цього терміну. Вона як корінна киянка не згодна. Ірина розказує про будинок неподалік від великого ботсаду, його майстерню на Прорізній, сімейні могили на Звіринецькому кладовищі.

«Я знаю за розповідями й фізично відчуваю, якими були наші вулиці раніше… Корінні кияни бережуть памʼять міста», — каже Рогозенко.

Це просто ще один комплекс меншовартості з радянського минулого. Штучний розподіл на своїх і чужих, радянська дідівщина. У спілкуванні дивлюся на людину, а не на її прописку, каже Ганна Крицька.

Ще Ерік Бьорн писав, що дуже гордяться предками ті, хто не має власних заслуг, тому до предʼяв «я — корінний» ставлюся саме так, пояснює Тетяна Адамус. Вона вважає корінними мешканцями Києва тільки тих, чиї родини мешкали тут безвиїзно ще до Другої світової. Такі люди та їхні родинні історії викликають цікавість, захоплення і повагу з огляду на історію довоєнних часів у Києві.

Це снобський термін, який віджив своє. Колись у нього був певний вайб інтелігентності. А зараз його здебільшого використовують неприємні люди в групах, де ностальгують за радянським Києвом, вважає Ольга Смаль-Глущенко.

Колись корінні кияни були справжньою елітою: носіями культури та знань про історію міста. Це вони підказували іншим, як дістатися в ту чи іншу частину міста, коли не існувало гугл-мап. Тоді це було трішечки про снобізм, про щось «своє», особливе і автентичне, чим пишались, згадує Наталія Фесюн. Вона додає, що тепер Київ змінився, став мультикультурним, мультимовним, мультивідкритим до таланту, грошей, амбіцій. Як кожне велике місто — це про можливості, про масштаб й успіх. Тож тепер згадка про корінних звучить як архаїчний термін.