Ветерани в Києві не лише печуть піци й варять каву, а й шиють труси та виготовляють мурашині ферми. І роблять ще багато корисного. Вікенд розказує історій бізнесів, які ми поважаємо й підтримуємо.
Veterano Pizza
Мабуть, цю історію знає увесь світ, адже цю піцу приходять їсти Борис Джонсон та інші іноземні гості Києва. Veterano Pizza у 2015 році заснував ветеран АТО Леонід Остальцев, коли повернувся з фронту, згадав свій досвід піцайоло і вирішив повернутись до улюбленої справи. Важливим для Остальцева було не лише пекти піцу, а й підтримувати інших ветеранів.

Перший заклад відкрили взимку 2015-го в орендованому приміщенні в київському ТРЦ «Метроград». Стартовий капітал — 50 доларів і підтримка друзів. А у січні 2017 року Veterano Pizza оселилася у нинішньому приміщенні на вулиці Софіївській, 8.

Частину прибутку мережа перераховує на благодійність, допомагає дітям загиблих військових. У піцеріях діють знижки для ветеранів, відвідувачі підвішують піци, щоб потім їх доставили пораненим у госпіталь.
У Veterano працюють не лише ветерани, але саме вони можуть відкривати нові заклади за франшизою. Це частина філософії: допомогти тим, хто повернувся з війни адаптуватися і знайти себе в новому житті. Сам Остальцев зараз знову на фронті.
Адреса: вулиця Софіївська, 8.
Графік роботи: 10:30-21:30.
Veterano Coffee
Мережа кавʼярень з проєкту Veterano Group. Одні заклади працюють у форматі to go, інші поєднують кав’ярню та коктейльний бар. Засновник — ветеран 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Володимир Шевченко повернувся з фронту у квітні 2016 року й почав бізнес із невеликого to go кіоску на Теремках.

До АТО Шевченко володів мережею кавових кіосків. Коли повернувся до мирного життя, пройшов курси для ветеранів, попрацював у Veterano Pizza й вирішив розвивати кавовий напрям як самостійний проєкт.

Першу точку відкрив у Петропавлівській Борщагівці на противагу закладам у центрі міста. Це повноцінний кавово-коктейльний простір із кухнею — зранку тут можна поснідати з кавою, а ввечері випити коктейль.
Шевченко відкривав кафе з розрахунком, що зможе передати керування дружині й повернутися до армії за потреби. Так і сталося — зараз власник на фронті.
Адреси та графік роботи:
Заклад з їжею та баром: вулиця Козацька (колишня Жовтнева), 79, понеділок-четвер — 08:00-21:00, п’ятниця-неділя — 09:00-22:00.
Локації to go (з 8:00 до 21:00):
- вулиця Тарасівська, 2;
- проспект Голосіївський, 61;
- вулиця Героїв Маріуполя, 4.
Чайна «Ровесник»
Сучасну чайну на Троєщині відкрив ветеран ЗСУ Сергій Степаненко, відомий за позивним «Китаєць». У перші дні повномасштабного вторгнення він долучився до лав ТрО, згодом служив кулеметником у снайперській роті одного з бойових підрозділів. Брав участь у визволенні Херсона, а також у боях за Бахмут і Вовчанськ.

Ще до війни Сергій цікавився чаєм і мав однойменний заклад на Дарниці. На війні пообіцяв побратимам: як виживе — відкриє чайну. Так і сталося: після повернення з фронту створив нову версію «Ровесника», де все — від інтер’єру до меню — зроблено за його баченням. Власник активно веде блог у інстаграм.

Меню складається з різновидів чаю та вегетаріанських страв. Атмосфера стилізована під квартиру 90-х: можна сидіти босоніж, слухати касети чи платівки, грати в настільні ігри.
Адреса: вулиця Градинська, 9.
Графік роботи: вівторок-субота 17:00-22:00.
Кав’ярня «Tytanovi»
Інклюзивну кав’ярню заснував ветеран Федір Самбурський, кондитер-технолог родом із Макіївки. Під час повномасштабного вторгнення він випікав хліб в Ірпені, потім мобілізувався в морську піхоту. Коли біля Кринок поряд з ним розірвався ворожий дрон, Федір втратив ногу, зір і пальці на руці.

Під час реабілітації познайомився з командою Tytanovi. Отримав не лише протез на руку, але й підтримку в спільній ідеї — відкрити кав’ярню в ТРЦ Respublika. Заклад не просто продає каву: тут збирають кошти на протезування інших військових, організовують благодійні концерти та розіграші. За перший місяць вдалося зібрати 14 мільйонів гривень.

Федір особисто долучається до роботи закладу. У кав’ярні просте меню, десерти готує університетська знайома власника. А ще тут є особливі пряники-титанчики — з гумором і сенсом: це персонаж мультфільму «Шрек», якому, як і самому Федору, «встановили протез».
Адреса: ТРЦ Respublika Park, Кільцева дорога, 1.
Графік роботи: з 10:00 до 22:00.
Арткафе «Золоті Ворота»
Заклад у центрі міста поєднує функцію кафе й невеликої галереї. У двох залах, розрахованих на 28 і 40 осіб, розміщені роботи 26 сучасних українських художників. Серед них — Олексій Малих, Леонід Бернат, а також менше відомі автори. В інтер’єрі — картини, скульптури, кераміка, що час від часу змінюються.

У «Золотих Воротах» проводять культурні події: виставки, концерти, вечори поезії, тематичні майстер-класи, заходи анонсують в інстаграмі. Власник зараз на фронті, він не публічна особа, але ми любимо «Золоті» і разом з працівниками просимо підтримувати заклад.

Адреса: вулиця Лисенка, 1.
Графік роботи: з 10:00 до 22:00.
Пян-се Rest
Ресторан «Пян-се» відкрив Ілля Богданов — колишній співробітник ФСБ, який у 2014 році втік із Росії, воював за Україну в батальйоні «Донбас» і «Правому секторі», а під час повномасштабного вторгнення знову пішов на фронт — спочатку захищав Київ, а згодом долучився до Російського добровольчого корпусу.

Ілля родом із Владивостока — міста, де пян-се (великі парові пиріжки з м’ясом або капустою) — класика стрітфуду. Тож у 2017 році переніс на Поділ шматок Далекого Сходу, коли відкрив однойменний ресторан. Місце швидко стало улюбленим для поціновувачів азійської кухні: тут простий інтер’єр, кухня на виду.

У 2024 році «Пян-се» пережив пожежу. Богданов заявив, що це був підпал, пов’язаний із його військовим минулим. Після цього Ілля деякий час був недоступний, згодом він вийшов на зв’язок і підтвердив: живий і продовжує справу.
Адреса: Нижній Вал, 33-Б.
Графік роботи: 12:00 до 22:00.
POHUY
Дизайнер Ростислав Сатана (позивний) до 2014 року жив у Харкові, з початком війни став волонтером, потім долучився до лав ЗСУ. Після служби вирішив зосередитись на проєкті, який поєднав гостре висловлення позиції, іронію й допомогу військовим. Так з’явився POHUY — бренд одягу з назвою, яку не одразу вдалось зареєструвати.

Про POHUY заговорили у 2022–2023 роках, коли бренд запустив ініціативу «Незламним POHUY» — серію одягу, адаптовану для поранених військових. Це футболки та штани на липучках, зручні для людей з ампутаціями чи обмеженою рухливістю. Одяг безплатно передають у шпиталі, ще можна оплатити його як «підвішену» покупку.

Сьогодні бренд виготовляє лімітовані колекції — худі, футболки, аксесуари. У дизайнах часто використовуються прямолінійні гасла, обігрування воєнної теми, що викликає реакцію. Попри провокативну назву, більшість речей мають просту форму і практичне використання.
Сайт. Також є опція замовити адаптивний одяг безплатно.
Regata Club
Цей бізнес заснували друзі дитинства Олександр Матяш і Євген Алексєєв. Під час АТО Олександр був добровольцем на Донбасі, а Євген залишився в тилу, піклувався про обидві родини.

Ідея шити труси виникла у 2015 році, коли Олександр на фронті зіткнувся з болючою проблемою — звичайна білизна натирала, не дихала й не витримувала польових умов. Він набрав друга і сказав: «Мені потрібні нормальні труси». Так з’явилась перша партія — для військових.

Згодом Regata Club розробив власну модель білизни з діагональним швом на спині, без внутрішніх бірок і зі швами, які не натирають. Пізніше лінійка розширилась, з’явилися футболки, худі, шкарпетки. Основні матеріали — бавовна, з додаванням еластану в окремих моделях.
Євген Алексєєв, співзасновник бренду, загинув під час повномасштабної війни. Олександр Матяш нині знову на фронті.
Ферма «Перепілка на дубовому листі»
Власник ферми Ігор Мамчик працював у IT, під час бойових дій служив у «Госпітальєрах» та 8-му полку. А мріяв він про сімейну справу з історією, яку можна було б передати дітям.

Ігор та його дружина Ольга відкрили у селі Малі Дмитровичі (35 кілометрів від Києва) ферму «Перепілка на дубовому листі». Екологічне господарство спеціалізується на розведенні перепелів і виробництві натуральних кормів — більшість з них готують самі, щоб не залежати від постачальників.

Ігор мав досвід догляду за перепелами ще зі школи, пізніше стажувався на сімейних фермах у Франції та Німеччині. Бізнес є родинним, батьки Ігоря відповідають за виробництво кормів, а діти малюють листівки для пакування продукції.
Майстерня «Funny Оwls»
Андрій Смик служив із 2014 року, був снайпером і знову повернувся до війська після повномасштабного вторгнення. У 2023 році після кількох поранень і контузій повернувся до Ірпеня, де заснував майстерню з виготовлення деревʼяних виробів.

Ідея з’явилася з особистої історії: у дитинстві дивився, як працює з деревом його дідусь. Після війни хотілося повернутися мати тиху справу, щось робити руками — так народився проєкт Funny Owls.

Команда майстерні виготовляє вироби з дерева: іграшки, свічники, кухонне приладдя, підставки під телефони, абетки, а також приймає індивідуальні замовлення. Для військових та їхніх родин діє знижка 30%.
Студія танців та акробатики «Куб»
До російського вторгнення Олександр Чайка викладав акробатику та паркур дітям. Втратив ногу під Попасною, пройшов довгу реабілітацію, вирішив повернутися до улюбленої справи й відкрив студію. Олександр каже: учні та їхні батьки підтримали, а на обладнання студії використав кошти з власної реабілітації.

«Куб» поєднує акробатику, паркур, хореографію і бойові мистецтва, у класі тренуються діти з різним рівнем підготовки. У студії «Куб» також працюють з ветеранами на протезах.

Адреса: вулиця Мішуги, 10.
Мурашині ферми «AntCity»
Олександр Іваніцький, ветеран 72-ї окремої механізованої бригади, після служби створив унікальне виробництво мурашиних ферм AntCity. Ідея з’явилася задовго до війни — коли побачив у серіалі «Альф», як головний герой спостерігає за життям мурашок у прозорій коробці. У той момент це виглядало як щось кумедне, але згодом перетворилося на справжній задум.

Після повернення з АТО Олександр почав робив ферми вручну, експериментував, тестував. Потім перейшов зі скла на акрил, розробив власні конструкції й відкрив інтернет-магазин. У нього можна замовити все необхідне для старту: від ферми до самої колонії мурашок і спеціального корму. Комплекти є різного розміру — для дітей, для новачків, для дорослих або навіть для офісів. Усе це виготовляється в Україні, доставку роблять по всьому світу.

Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Троянди та завали. Де кияни знаходять собі волонтерство;
Врятувати бобра, кота та кажана. Як працює Kyiv Animal Rescue Group;
У серці та торбі: де купити шопери з Києвом;
Як працює український равлик? Наше на поличках;
Селфі зі страусами або сон під вуликами: 10 екоферм неподалік від Києва.