Які ролі грає сучасна жінка та як в них не загубитися? Гештальт-терапевтка Ганна Крицька розповідає, як залишатися в ресурсі та коли потрібні бігуді.
Які асоціації у вас викликає слово «жінка»? Чи радієте ви тому, що народилися жінкою? Якою ви можете бути поруч зі своїм партнером? Якщо ви чоловік, чи замислювалися, яке місце у житті відводите жінці?
У дитинстві я часто гралася з двома братами. І трохи заздрила, що вони хлопці, а я дівчинка: мені доведеться народжувати, а це боляче. На що вислуховувала контраргумент, що їм доведеться йти на війну, раптом що.
Дитинство давно позаду. Й ці стереотипи, в принципі, також. Зараз жінка може й не мати дітей, або народжувати без болю, якщо схоче скористатися досягненнями сучасної медицини. А до армії та на війну йдуть не лише чоловіки.
Але моя дитяча заздрість з’явилася недарма: ставлення в моїй сім’ї до хлопчиків та дівчат було різне. Татові було важливо продовження роду під його прізвищем. Дідусеві — що онук носить його ім’я. І взагалі покоління, яке пройшло Другу світову війну, надзвичайно цінувало чоловіків, пам’ятаючи, як важко, коли їх бракує. А дефіцит, як правило, цінується значно вище. Отже, й мені хотілося до себе ставлення, як до дефіциту. Насправді за цим ховалося просте запитання до своїх рідних: чи цінна я для них через те, що я просто є? Байдуже якої статі. Адже, впевнена, це найважливіше питання, яким час від часу задаються як жінки, так і чоловіки.
Карл Густав Юнг ввів у психологію поняття «anima» і «animus». Вони позначають архетипні образи, пов’язані з жіночим та чоловічим началом відповідно, що передаються з покоління в покоління. Іншими словами, в кожній жінці є внутрішній чоловік, що регулює її інтелект, досягнення та кар’єру, і в кожному чоловікові — внутрішня жінка, що відповідає за його емоційне і чуттєве життя. Тут важливі пропорції. Усі ми зустрічали жінок із сильно розвиненим анімусом, подібних до чоловіків навіть зовні, так само, як і чоловіків із сильною анімою, що скидаються на жінок. І в цьому немає нічого поганого. Усі риси і якості важливі, інакше вони б не розвинулися. Погано лише в тому випадку, якщо людина страждає від якоїсь своєї частини, що непомірно зросла за рахунок інших, порушивши баланс. І тоді потрібно доростити ту іншу частину.
Тож повернемося до жінки. Мабуть, усі памʼятають приклади перевтілень, на кшталт Людмили Прокопівни зі «Службового роману», коли жінка пробуджується, відчуває свою аніму й стає трішки щасливішою. Бо світ досягнень тримає в тонусі, але він не про щастя й навіть не про гармонію. Кожне досягнення має підкріплюватися наступним, ще більшим, і це нескінчений процес.
Відтоді, як півтора століття тому перші феміністки почали рух за рівноправʼя, жінки суттєво розширили свою Personality*. Вони й досі народжують, годують та виховують дітей, а ще — намагаються працювати на рівні з чоловіками та заробляти стільки ж. Якщо на початку минулого століття ми мали менше іпостасей, то наразі вибір ролей величезний. Жінка, дружина, коханка, мати, донька, сестра, подруга, вихователька, психологиня, блогерка, прибиральниця, колега, підлегла, начальниця тощо. Проконтролювати належне виконання обов’язків у кожній Personality непросто. А якщо ще мати перфекціонізм в анамнезі, то можна вигоріти за кілька років, намагаючись одночасно досягти вершин в усіх сферах. Досягнення пов’язані з анімусом, тобто таким чином ми своїми чоловічими якостями вступаємо в конкуренцію з іншими жінками та чоловіками. Конкуруємо ми завжди за щось. А який приз ми отримуємо у цій виснажливій боротьбі?
*Personality — відповідно до теорії Self, яку гештальттерапія запозичила з психоаналізу, ми функціонуємо в трьох режимах: Id (тілесні відчуття), Personality (образ себе, хто я), та Ego (функція вибору, наприклад, як реагувати в певний момент: як маленька дівчинка чи як доросла жінка).
Аніма розквітає у розслабленні й сповільненні. Зупинитися, припинити досягати, сварити себе за недосконалість чи некомпетентність у будь-якій зі своїх ролей. Дати собі такі необхідні прийняття, спокій і відпочинок. В принципі, це якраз той величезний плюс, що ми отримали від цілого року самоізоляції. Якщо, звісно, дозволили собі скористатися цим шансом на розслаблення.
Тому я хочу поставити жінкам такі запитання:
- Як давно ви отримували задоволення від своїх вихідних?
- Як давно ви мали повноцінну відпустку?
- Як давно ви проходили курс масажу чи косметології?
- Як давно ви проводили день з медитацією, книгою чи серіалом — в ізоляції від домашніх, але без почуття провини?
- Як давно ви їли та пили те, що бажали, а не те, що є?
Напевне, ви зрозуміли суть. Якщо жінці здається, що вона не має права витрачати сімейний бюджет на масаж чи косметолога, то, вряди-годи, їй доведеться потім витрачатися на своє лікування від того ж вигоряння. Мені згадується вдова з двома синами, в якої весь бюджет був розписаний до копійки. Й туди входило обов’язкове щотижневе відвідування сауни з подругами. Вона знаходила на це гроші, бо розуміла, що в цьому її ресурс. І якщо хтось з дітей лишався без походу в кінотеатр чи боулінг, то ця втрата — ніщо в порівнянні з тим, як почувалися б діти поруч із мамою, яка вигоріла. Пам’ятаєте старий анекдот про багатодітну маму, яка дійшла до межі й пішла до равина по пораду? А опісля почала щотижня зачинятися на дві години, заборонивши домашнім її турбувати. І коли діти й чоловік не витримали й підглянули за нею, вони побачили, що у цей час вона дозволяє собі усе те, що вони як сім’я собі ніколи не дозволяли: дорогу маску на обличчя, вишуканий десерт, улюблену телепрограму. Обурені й ображені, вони запитали, що вона робить. На що отримали відповідь: «Цить, діти! Я роблю вам щасливу маму».
Але жінка — то не лише матір. Жінка може бути й просто жінкою. Незаміжньою, child free, але все одно жінкою. Коли я тільки закінчила університет і шукала роботу, я завітала до шлюбної агенції на Подолі, власник якої, іноземець, шукав адміністратора. Він запропонував мені заповнити анкету, яку розробив для своїх клієнток. На моє заперечення, що я вже заміжня, повторив прохання. Я не отримала тієї роботи, але отримала цінний урок. Пропоную жінкам, які читають цю статтю, також пройти цей невеличкий тест перш, ніж читати далі.
Розставте наступні поняття за вашими пріоритетами від 1 до 8, де 1 — це найголовніше для вас:
друзі, робота, чоловік, діти, Бог, подорожі, саморозвиток, батьки.
Дітей я поставила вище від чоловіка. Він запитав, чому я розставила пріоритети саме так. Тоді сказав, що в країнах пострадянського простору часто зустрічає менталітет, в якому жінка-мати витісняє жінку-жінку. Звісно, на підсвідомому рівні. І поділився досвідом шлюбних історій, де жінка спочатку була жінкою, з появою дітей концентрувалась винятково на ролі матері, близькість із чоловіком поступово втрачалася, діти виростали, вилітали з гнізда… й гніздо повністю порожніло, тому що на той час подружжя більше нічого не пов’язувало.
Я не ставлю перед жінками завдання втримати чоловіка за будь-яку ціну. Йдеться не про те, щоб наслідувати героїню серіалу «Неймовірна місіс Мейзел» і приховувати від чоловіка те, що жіноча краса потребує певних зусиль: накрутити волосся на бігуді, нанести крем на обличчя тощо. Наразі це змінилося. Але якщо жінка усвідомлює, що вона хоче бути поруч із партнером, якщо важливо зберегти стосунки, то їм потрібно приділяти увагу. З обох боків.
Адже за останні 150 років змінилися не лише жінки, а й чоловіки. Нині вони відвідують манікюрні салони та підтримують дружин під час пологів. Важливо чесно визнавати його вклад, наприклад, якщо він сидить у декреті. Багато сучасних сімей розподіляють догляд за дітьми та домашні обовʼязки. І це про партнерські стосунки, в яких потрібно не лише залишатися батьками, а також чоловіком і дружиною. Не замінювати імена подружжя на «мама» і «тато», як це часто трапляється в сім’ях. Влаштовувати собі дні без дітей, лише для вас двох. Спрямовувати ресурси у свої стосунки, а не лише на дітей. Адже таким чином діти здобувають важливий досвід того, що мама і тато одночасно є чоловіком і дружиною, яким важливо побути разом. Безцінний досвід, який діти нестимуть у свої стосунки в майбутньому.
Нещодавно я запитала свою клієнтку про її Personality, хто вона. Вона відповіла, що просто жінка. І це чудово, коли ми не ховаємо свою жіночність за безліччю інших ролей. Важливо дослухатися до себе, приймати свою аніму, тобто жіночність, чутливіть та емоційність, і взаємодіяти нею з оточенням. Принаймні, це менш виснажливо, ніж конкурувати за владу в партнерських стосунках чи на роботі. Бо взаємодія це про «і ти — і я», а не «або ти — або я». Win — win!
