Коли зберуться режисер двох фільмів про Бонда, зіркові Семюел Л. Джексон, Майкл Кітон та учениця Джекі Чана, що вийде з такої зустрічі? Бійки, іскри й динамічна історія «Кодекс кілера». Вікенд подивився стрічку та розповідає, про що вона.
За останні 30 років режисер Мартін Кемпбелл зняв три класні бойовики: «Золоте око», «Казино Рояль» та «Маска Зорро». А між ними — ще кілька хороших бойовиків. Тому його нова робота точно варта уваги.
«Кодекс кілера» — це історія найманих вбивць Анни (Меггі К’ю) та її наставника Муді (Семюел Л. Джексон). Щоб спокійно спати вночі, Муді придумав кодекс — він вбиває лише поганців. У вільний від убивств час герой мешкає в особняку, наповненому антикваріатом, грає на легендарній гітарі та запускає дрони. Він взагалі жадібно навчається нового та обожнює гаджети.
Між кривавими розправами з гидкими мафіозі та мерзенними корупціонерами Анна працює в букіністичному магазинчику в центрі Лондона, панькається з рудим котярою та догоджає Муді подарунками. Якось у магазинчик забрідає Рембрандт (Майкл Кітон) і з ходу цитує рідкісну поему Едгара По.
Легкість кілерського буття руйнує звістка з В’єтнаму, де 30 років тому Муді знайшов перелякану малу, що ховалася в заляпаному кров’ю брудному магазинчику. Відтоді Анна відмовляється не лише повертатися, а навіть говорити про В’єтнам. Але деякі привиди не готові залишатися мертвими. Вони раз за разом встають з могил, щоб віддавати накази і вбивати.
Після повернення одного такого привиду в Анни не залишається вибору. Вона має їхати на батьківщину, аби розгадати загадки минулого й покарати винних. Сучасний В’єтнам дещо дивує, бо він заповнений постарілими американськими байкерами, католицькими монахинями та ізраїльськими охоронцями.
Тут на Анну чекає зустріч з небезпечним Рембрандтом. Він знає могутнього поганця, що ховається за купою найманців і має відповісти за все. Починається гра двох вбивць і незрозуміло, в чому кожен зацікавлений більше: вбити чи закохати в себе іншого.
Взаємодія Кітона і К’ю неперевершена. Їхні діалоги — як пристрасний танець, а бійки кращі за секс.
Втім, місцями діалоги шаблонні. «Що б ти зробив зі мною?» — «Я міг би всадити тобі дві кулі в потилицю і піти обідати». А деякі мотиви героїв так і залишаються нерозкритими. Завдяки флешбекам ми знаємо історію Анни, однак нічого не розуміємо про Рембрандта. Та й навіщо? Кітон — це Кітон, чарівно посміхається, красиво пересувається та вчасно підіймає грайливу брову. Він переграє партнерку, однак до кінця залишається джентльменом.
Можливо, якби режисер змінив серйозність жанру на чорну комедію, стрічка виграла б. Глядачу не треба було б лукавити з собою, аби повірити у деякі речі, та й діалоги заграли б яскравіше. Однак Кемпбелл — майстер своєї справи, тому більшості провисань сюжету не помічаєш. А помилки, які помічаєш, тут же пробачаєш — за Кітона і Джексона, ефектні бійки та неймовірні в’єтнамські пейзажі.
Вам точно треба подивитися «Кодекс кілера», якщо:
ви обожнюєте «стару гвардію» — Кітон і Джексон тут прекрасні;
вас не бісить, що тендітна героїня виглядає бійцем, крутішим за купу чоловіків;
ви любите кіно, де герой попри все досягає мети;
не чекаєте від режисера шедеврів, а просто хочете гарно провести час.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Меч короля Артура та магічний пояс: Легенда про Зеленого лицаря;
Ремінісценція: застрягти у спогадах і сюжеті;
«Загін самогубців»: кров, екшн і безумство;
Локі, мелодрама та аніме: як любителі перекладають та озвучують в Україні.
