Де знімали епізод «Смерті Сталіна» та як повернули місту ресторан «Прага»? Куди й чому зник з виставки кістяк синього кита? Для чого треба гуляти по ВДНГ із гідом? Вікенд сходив на екскурсію та ділиться враженнями.
Дві з половиною години прогулянки по ВДНГ із гідесою Оксаною Пурик пролітають швидко. Оксана добре знає історію виставки, її парадні місця та потаємні куточки. Вона гуляла тут ще малим дівчиськом разом із батьками, а дорослою намотувала чимало кілометрів територією комплексу пішки та на велосипеді. Вона знає, куди зникали визначні та незначущі об’єкти з території виставки, бо проводила власні майже детективні розслідування. Деякі з них все ще тривають.
Тож не дивно, що коли ВДНГ оголосила конкурс, щоб обрати офіційного гіда, Оксана подалася на нього однією з перших. І отримала привілей. Лише на цій екскурсії можна потрапити в потаємні місця, куди ніколи не вийде зазирнути звичайним відвідувачам.
Звісно, війна змінила роботу виставки. Замість модних фестивалів, театральних виставок чи перформансів, у корпусах тепер працюють найвідоміші волонтерські фонди та штаби. Але любов киян до цього місця нікуди не поділася, тому на території завжди багато народу: катаються на велосипедах чи самокатах, вигулюють і розважають дітлашню, п’ють сидр із друзями, влаштовують фотосесії та романтичні побачення.
У 1949 році радянська влада виділила три місяці на створення проєкту виставки на території 300 гектарів. Архітектори впоралися. Будівництво тривало з 1952-го до 1958 року. Спочатку об’єкт називався «Виставка передових досягнень народного господарства». Тож у народі придумали яскраве скорочення — «випердос».
Важливо, що наш комплекс представляв саме українські досягнення, а не досягнення всього Радянського Союзу, як було це на виставці в Москві.
Корпуси виставки пронумеровані за правилами: з одного боку від центральної алеї розташовані парні номери, з іншого — непарні.
Один з павільйонів відданий під РАЦС №1. Замовити цю шикарну залу для церемонії розпису — недешеве задоволення, але послуга має попит. Принаймні до війни часто можна було бачити розкішні весільні інстафото в цій залі.
Легендарний ресторан «Прага» з’явився на території ВДНГ завдяки дружбі з чехами. Це вони привезли своїх кухарів, навчили наших, надали посуд і розробили рецептуру саме для цього закладу. У двотисячних ресторан, як і інші об’єкти на території виставки, був занедбаним і непотрібним. Поряд не було ні ставка, ні лебедів, ні качок. У 2009 році приватні власники викупили закинуту будівлю, привели до ладу, почистили ставок, запустили лебедів. У 2011 році ресторан «Прага» знову почав працювати.
На екскурсії по ВДНГ можна:
Піднятися на дах одного корпусу, милуватися панорамними краєвидами та робити шикарні фото з висоти.
Спускатися не просто під землю, а в шахту.
Під час тривоги ховатися у справжньому сховищі в одному з корпусів.
Дізнатися, в якому корпусі знаходиться РАЦС №1 і як в ньому одружитися.
Перекинути історичний місток від старого кінотеатру до нового суперсучасного під куполом.
Гуляти яблуневим садом ВДНГ, фоткатися біля знаменитої оранжереї.
Шукати павільйон, схожий на корабель.
Відкривати для себе рекорди відвідування — коли та для чого тут збиралося 150 тисяч людей в один день?
Слухати майже детективні історії та досі нерозкриті загадки деяких об’єктів та експонатів виставки. Згадувати про зниклого з виставки кита та бачити біля одного з павільйонів нового.
Впізнавати місця, де знімали епізоди «Смерті Сталіна». Пригадувати інші відомі та забуті фільми, які тут знімали.
Пригадувати візит британської принцеси та її татка.
Дізнаватися історію відновлення легендарної оранжереї, оповитої виноградом.
Чого не слід робити на ВДНГ:
Заходити в корпуси без запрошення.
Ходити велодоріжками.
Годувати місцевих птахів і тваринок не призначеною для цього їжею.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Загадка кита: як зʼявився та куди зник експонат на ВДНГ;
За фотками і рослинами. Як потрапити в оранжерею ВДНГ;
Підземелля, пальми, дах: 6 таємних фактів про екскурсії на ВДНГ;
Такий різний ВДНГ: оранжерея Гаррі Поттера, таємничий палац та пляж Малібу.
