Як не накопичувати речі, правильно розібрати те, що є, та купувати нове? Про це розповідають автори книжки «Людей — любити, речі — використовувати. Іншої ради нема». Видавництво Vivat надало Вікенду конспект книжки.
«Мінімалізм — це те, що допомагає нам позбуватися речей, аби мати місце для життєво важливих речей, які взагалі не є речами», — стверджують автори книжки «Людей — любити, речі — використовувати. Іншої ради нема», яка вийшла у видавництві Vivat.
Справжня радість життя не у кількості речей, а у дрібницях. У тому, як ми розставляємо пріоритети, що ми насправді цінуємо, що робить наше життя наповненим. Автори бестселеру про мінімалізм, Джошуа Філдс Міллберн та Райан Нікодемус, не відкривають Америки, однак пропонують інструменти, які допоможуть опанувати мистецтво мінімалізму, не видаляючи себе з сучасного світу. Вони міркують як побороти матеріальне та емоційне споживацтво, бо часом наші речі нас «душать» і не дають побачити те, що насправді важливе.
Ми зібрали основні правила, які допоможуть перестати нагромаджувати та додадуть натхнення для того, щоби розібрати емоційні та речові завали. І комірку на балконі, так так. «Мінімалізм починається з речей, але це тільки початок», — переконані Джошуа Філдс Міллберн та Райан Нікодемус. Погоджуєтеся?
Жодного сміття і речей «про всяк випадок»
«Правило «Жодного сміття». Усе, чим ви володієте, можна розкласти на три купки: найважливіше, ненайважливіше і сміття. Оскільки більшість наших потреб універсальні, дуже мало речей належать до першої купки: їжа, прихисток, одяг, транспорт, покликання, освіта. В ідеальному світі більшість ваших речей належала б до ненайважливішого. Строго кажучи, вам не потрібен диван чи обідній стіл, але їх варто мати, якщо вони покращують ваше життя. Та, на жаль, майже всі речі, якими ви володієте, належать до купки сміття — артефактів, які вам подобаються, або ж, точніше, ви думаєте, що вони вам подобаються. Хоча цей непотріб часто видає себе за вкрай важливий, насправді він заважає. Суть у тому, щоб позбутися сміття і звільнити місце для всього іншого».
Ми часто тримаємося за речі про всяк випадок, раптом вони нам знадобляться.
«Записуємо: правило «Про всяк випадок», також відоме як правило «20/20». Ось як воно працює. Будь-який предмет ПВВ, якого ви позбуваєтеся і який вам справді пізніше виявляється потрібний, ви можете замінити на новий за менш ніж 20 доларів і в межах 20 хвилин їзди від вашого місця перебування. Виявляється, людям рідко доводиться купувати нові речі замість тих, які вони віддали на доброчинність, оскільки більшість із них непотрібні».
Однак, існує жменька речей «про всяк випадок», які варто мати, — речей першої необхідності — наприклад, аптечка чи необхідні пристрої, щоб завести авто або мінімальний запас їжі. Хоч ви можете сподіватися, що вони ніколи вам не знадобляться, елементарний рівень готовності до надзвичайної ситуації вас заспокоїть.
«Правило «На час». Як бути з речами, які, ви точно знаєте, вам знадобляться в майбутньому? Ми їх називаємо предметами «на час», і, в розумних межах, з ними все гаразд. Зазвичай це витратні матеріали, і хоча вони здаються подібними, та все ж відрізняються від підступних речей «ПВВ», адже ви впевнені, що таки їх використаєте. Ніхто не купує по папірцю туалетного паперу, по краплинці мила і по горошинці зубної пасти. Ви купуєте всього потроху на той час, коли воно вам знадобиться. Суть відпускання речей полягає в тому, щоб бути чесним із собою щодо дрібниць, які ви зберігаєте на випадок, що вони можуть вам знадобитися, і тих благ, яких набуваєте на час, коли ви справді їх потребуватимете».
Іноді, щоб зрозуміти, що без якої речі ви прекрасно дасте собі ради, варто уявити, що його у вас просто немає. «Поставте простезапитання: якби цей предмет раптом загорівся, чи відчув би я полегшення? Якщо так, дозвольте собі його відпустити!».
Те, на що ми витрачаємо кошти, часто не приносить нам радості й не несе особливої цінності. «Правило «Десять найдорожчих пожитків». Виділіть час, щоб записати десять ваших найдорожчих матеріальних покупок за останні десять років: автомобіль, будинок, прикраси, меблі, сумочки. Поряд із цим списком складіть ще один — із десятьох речей, які додають вашому життю найбільшої цінності, тобто враження, як-от коли ви проводжали захід сонця з коханою людиною, спостерігали, як ваші діти грають у бейсбол, кохалися з чоловіком/дружиною, вечеряли з батьками. Порівняйте обидва списки і виявіть, що між ними дуже мало спільного. А може, і взагалі нічого».
«Достатньо» у кожного своє, тож варто запитувати себе, чи дійсно вам потрібно стільки речей? Не дивитися на правила інших, а чесно спитати у себе. «Проблема в тому, що ми не ставимо під питання ті речі, які приносимо в життя. І ми не хочемо нічого ставити під питання, ми раді всьому», — пишуть автори книжки і міркують про те, що можна зробити, щоб купувати осмисленіше.
Чи дійсно мені потрібно це купувати?
Найпростіший спосіб прибрати у себе сміття — не приносити його додому. Шість питань, які слід собі поставити перед покупкою:
- Кому я це купую?
Наші речі не розповідають світу, хто ми, але, на жаль, часто передають, ким ми хочемо бути. Ми дозволяємо речам формувати нашу особистість, виставляємо напоказ улюблені бренди, намагаючись підкреслити індивідуальність. Логотипи допомагають нам почуватися унікальними — зовсім такими, як і решта людей. Але проблема не в брендах, а в тому, що ми починаємо відчувати зовнішній тиск щось придбати — так, ніби нові цяцьки приведуть нас до повноціннішого життя. Коли ми хочемо щось купити, варто запитати себе — кому я це купую? Собі чи щоб створити образ для інших? Якщо справді для вас — і її покупка логічно виправдана, — тоді, звичайно, уперед, купуйте. Не треба обмежувати себе в речах, які покращують життя. Але якщо ви купуєте речі, просто щоб просигналізувати якусь споживацьку впевненість, ви стаєте на заваді свободі, яку намагаєтеся придбати.
- Чи додасть це моєму життю цінності?
Те, що у нас є, має робити наше життя ціннішим — або має функцію інструмента, або додає життю естетичної ваги. Іншими словами: ця річ має якусь функцію чи істотно покращує мій добробут? Якщо ні те, ні те, вона не варта покупки.
- Я можу собі це дозволити?
Якщо нова покупка вимагає використання кредиту, ви не можете її собі дозволити. Якщо вам треба її профінансувати, ви також не можете її собі дозволити. Як і не можете, якщо у вас є борги. Тільки те, що ви можете сьогодні щось купити, не означає, що ви насправді у змозі його собі дозволити. І якщо не маєте змоги, то хай воно краще лежить, де лежало.
- Чи найкращий це спосіб використати гроші?
Як ще ви можете скористатися цими грошима? Які є альтернативи? Чи не згодилися б вам ці гроші деінде? Наприклад, на пенсійному рахунку або під час відпустки з сім’єю (чи на оренду)? Якщо так, чому б не уникнути цієї покупки і не перенаправити ці кошти на кориснішу ціль?
- Яка справжня вартість цієї речі?
Справжня ціна речі перевищує ту, що на її ціннику. Ми повинні врахувати вартість зберігання речей, підтримки їх у належному стані, а ще — психологічну вартість. Додавши все це, ми розуміємо, скільки речі коштують насправді, і часто усвідомлюємо, що не можемо собі їх дозволити, навіть якщо здатні зробити перший внесок.
- Чи купила б цю річ найкраща версія мене?
Готуючись здійснити спонтанну покупку, зупиніться і спитайте себе, чи ваша краща версія це купила би?
П’ять кроків, з яких варто розпочати розхламлення
Зрозумійте переваги. Складіть список усіх переваг, які вам забезпечить менший безлад.
Встановіть власні правила, якими ви почнете керуватися вже від сьогодні
Складіть «бюджет речей». Щоб керувати речами було простіше, складіть бюджет речей, виконавши такі кроки:
- Виберіть кімнату, яку хочете розібрати від мотлоху.
- Відкрийте щоденник на новій сторінці та вгорі напишіть три різні категорії: «Найважливіше», «Ненайважливіше» і «Сміття» (пам’ятаєте про тезу «жодного сміття»?).
- Розподіліть кожен предмет у цій кімнаті за категоріями.
- Спитайте себе, чи все в категорії «Найважливіше» справді до неї належить. Якщо ні, перенесіть це до «Ненайважливішого» чи навіть до «Сміття». Те саме зробіть і з рештою категорій.
Відмовтеся від речей. На цьому етапі у вас залишиться сміття, яке потрібно віддати на доброчинність або переробку. Дуже легко потрапити в пастку емоційної прив’язаності. Тому якщо ви тримаєтеся за якийсь предмет, але знаєте, що його слід позбутися, подумайте, що б ви відчули, якби він раптом загорівся. Або уявіть, якої великої цінності він би міг додати життю когось іншого. Якщо ви боїтеся, що одного дня втратите той спогад, який у вас асоціюється з цим предметом, сфотографуйте його, щоб пізніше відродити в пам’яті.
Знайдіть когось, хто вас підтримає. Знайдіть хоча б одну людину, яка підтримає вас на цьому шляху: друга, родича, сусіда, колегу.
Чого не слід робити з речами
Навіть якщо ви вирішили позбутися більшості своїх речей що насправді вам не дуже той потрібні, на цьому шляху можуть виникнути перешкоди. Ось п’ять речей, яких не варто робити вже від сьогодні, якщо ви не хочете знову засмітити своє життя:
- Не сподівайтеся позбутися всього й одразу. На здобуття цих пожитків пішло немало часу, на те, щоб їх відпустити, теж скількись його знадобиться.
- Не дозволяйте очікуванням інших людей керувати рішеннями стосовно ваших речей. Єдині стандарти, яких ви повинні дотримуватися, — це ваші власні.
- Не думайте, що будете нещасними без якогось предмета. Правда в тому, що коли ви нещасливі, то жодна річ не принесе щастя.
- Не тримайтеся за пожитки на випадок, що вони можуть вам знадобитися колись, у якомусь уявному майбутньому.
- Не просто приведіть речі до ладу, зведіть їх до мінімуму! Прибирання часто перетворюється на добре організоване накопичення.
Читайте також: Намисто, аномалії та космос під ліжком: новинки від Vivat;
Митці та букви: як створити незвичайну абетку;
Найкращі комікси для підлітків українською мовою: 10 книг, від яких неможливо відірватися;
Ням-ням, радіація: як виживають гриби;
Українська книга англійською мовою: що подарувати іноземцям.
