Крута художниця та її син-школяр створюють абетку за мотивами творчості українських митців. Малюють здебільшого під час повітряних тривог. Вікенд розпитав авторку, яка дає шанс незірковим художникам і вчить сина розбиратися в мистецтві.
Надія Антонець — українська художниця, арткураторка, за освітою книжковий графік.
Дмитро Кривонос, її чоловік, — концепт-художник, з останніх робіт якого «нечисть» у мультиплікації «Мавка».
Іван Кривонос — їхній син 14 років, київський школяр, займається шабельним фехтуванням, художником бути не мріє.
Батьки Івана вважають, що світову й українську історію мистецтв, культуру знати надзвичайно важливо.
— Оскільки у школі немає такого предмета, а «мистецтво» викладають лише з восьмого класу, дуже поверхнево, вивчають тільки окремі стилі, я вирішила дати такі знання сину самостійно, — пояснює Надія.
Надія запропонувала синові під час їхніх занять разом створювати артабетку. Художниця каже, що не претендувала на глибокий мистецтвознавчий аналіз.
— Форма абетки структурує та задає певну систему. Робота відбувається у декілька етапів, спочатку ми читаємо, дивимось і вибираємо художника на відповідну літеру. Як штучний інтелект, ми аналізуємо його роботи та створюємо на їх основі: я — літеру, Іван — «оточення». Також обов’язково добираємо цитату художника, — розповідає Надія про етапи їхньої роботи.
Ще два роки тому Надія з сином створили англійсько-українську абетку, присвячену світовим художникам. Її потім видали самвидавом і презентували на Одеському дитячому фестивалі.
Натискайте на картинки в статті, щоб збільшити
Абетка в Арсеналі
Довгий час Україна не мала свого шрифту й користувалася шрифтом, введеним Петром I для друку світських видань. Каліграф і художник-графік, професор Василь Чебаник вивчив різні шрифти української державності. І нарешті після 25 років роботи створив шрифт «Рутенія», в якому об’єднав історичні барокові елементи, каже Надія.
Вона була кураторкою проєкту «Анімаційна абетка Чебаника. Графіка української мови». Щоб популяризувати шрифт, Надія запросила 33 художників, кожен з яких створив власну ілюстрацію на якусь літеру. Проєкт мав успіх, його представляли на «Книжковому Арсеналі».
Аякже-абетка
— Після 24 лютого я через заціпеніння не могла малювати нічого пів року. Згодом почала цікавитись, як переживали інші митці-колеги ці стани. І в нашій абетці багато про це, — говорить Надія.
От скажімо, чи знаєте ви українських художників на «А»? «Аякже», — певно відповісте ви і, мабуть, назвете Архипенка, Аполлонова, Александровича. Натомість Надія та Іван представляють Олександра Аксініна, якого дехто називає «львівський Дюрер».
Отже, перший пост з артабетки у фейсбуці мав такий вигляд:
- літера, присвячена Аксініну,
- намальоване оточення до неї,
- кілька фактів з життя художника,
- його цитата.
Тут же Надія пояснює, що цей вибір абсолютно суб’єктивний, і пропонує додавати в коментарях інших українських художників на цю літеру, вартих уваги.
Антонець пояснює, звідки взялася назва поточної абетки:
— Наша з сином абетка-артбук з українськими митцями називається «Аякже», тому що назва містить дві літери початку й закінчення абетки А-Я. А у фейсбуці, де ми протягом місяця викладали всі сторінки, в тексті-супроводі до кожного художника я згадую інших художників на дану літеру. І пропоную глядачам написати «аякже» і згадати тих, кого ми пропустили.
Малювали переважно під час повітряних тривог. Працювати в дуеті з сином надзвичайно захопливо та цікаво для мене. Він майже не користується кольором, тому ми брали більш графічних художників і не надто відомих. Наприклад, у нашій абетці немає Мурашка, Примаченко, Бойчука, Яблонської, Нарбута та інших митців, імена яких на слуху. Навпаки, ми хотіли звернути увагу на недооцінених сучасників, підняти їхню самооцінку й дати зрозуміти, що їхня творчість і вони самі важливі.
Для літери «Ї» ми взяли хрестоматійну ілюстрацію Їжакевича до твору Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало», що увійшла до ювілейного видання «Кобзаря» 1939 року. І поєднали її з реальною історією підлітка Андрія Покраса, який використав свій іграшковий безпілотник, щоб допомогти ЗСУ зупинити російський наступ на столицю.
Для літери «П» уявили, що в альтернативній реальності Параска Плитка-Горицвіт потрапила в Індію на слоні через портал зі своїх витинанок.
Далі ми плануємо видати самостійно артбук-абетку «Аякже» невеликим тиражем. Хоча це домашній, сімейний проєкт, він викликав велике зацікавлення, настільки, що є замовлення від бібліотеки Львівської академії мистецтв.
Для справжнього художника важлива своя оптика, бачення, оскільки для багатьох художників зараз резиденції — це окопи, інструменти — вогнепальна зброя, оптика — прилад нічного бачення. Тому на презентації абетки ми будемо збирати на дрони та ПНБ для підрозділу художниці Софії Помагайбо, яка зараз воює в лавах ЗСУ.
Презентація-лекція та виставка абетки відбудеться 15 квітня у Squat 17b за адресою вулиця Терещенківська 17-Б.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Олександра Екстер: між Пікассо, театром та українською вишивкою;
Думати як Малевич. Чорний квадрат без російських наративів;
Квиток на читання. Як в Києві слухають вірші;
Сильні як Київ. Історії жінок, які досягали та надихали;
Про війну та під час війни: 10 дитячих книжок, написаних після 24 лютого.
