Фото Вечірній Київ
Як покращувати свою українську та чи можна розмовляти нею ідеально? З чим доведеться змиритися, якщо хочеш гарно говорити? Чи варто дослухатися до порад у соцмережах і чим відрізняється київська говірка? Вікенд поговорив з філологинею та викладачкою Ярославою Білоусовою про те, як у Києві зараз говорять українською.
Про українську мову в Києві
Ще роки чотири тому неможливо було уявити картину, коли в закладах працівники розмовляють з клієнтами українською, але між собою — російською. Було навпаки. Я памʼятаю період, звертаєшся українською до касирки в супермаркеті, а вона відповідає російською. А потім їй телефонує хтось із рідних, і вона з ним говорить українською. Це був парадокс.
Я завжди прислухалася до мови, що звучить у місті. Років пʼять тому я не дала б більш як 3% україномовних у Києві. Зараз — близько 20%. Мені здається, молодь і студентство найбільше перейшли на українську. А от школа, на жаль, не перейшла зовсім. Багато випадків і в дорогих, і у звичайних школах, коли дитина почувається самотньою, бо вона одна в класі говорить українською. Хоча частина цих дітей говорить вдома українською, але в школі, тільки-но закінчився урок, у неформальному спілкуванні, тільки-но закінчився урок діти переходять на російську. На мою думку, треба впроваджувати державні програми, щоб підтримували школярів. Молодша школа ще говорить українською, вже починаючи з пʼятого класу, якщо ви прийдете до школи, взагалі не зрозумієте, що це українська школа. Уже в шостому, сьомому й до 11-го україномовного осередку я не чую. Каральні заходи тут не допоможуть, потрібно підтримувати й мотивувати.
Кияни більше, ніж інші регіони, які говорять українською, дбають про літературні норми, хочуть звучати освіченими. У регіонах такого немає, люди не заморочуються, а говорять, як уміють.
Багато хто зараз зауважує, за останній рік відбувся своєрідний відкат у порівнянні з тим, що було два з половиною роки тому. Для мене це не стало несподіванкою. Тоді я розуміла, що люди почали говорити українською більше на загал, для них це дещо експериментальне. Люди, які тільки пробували, зрозуміли, що в побутових і робочих ситуаціях, коли потрібен швидкий ритм мислення, важко говорити новою мовою, тому що старою можеш сказати набагато швидше й більше.
Я ставлюся до цього філософськи. Вважаю, що в дорослому віці перейти на іншу мову важко. У мене багато дорослих учнів, перше заняття починаю з того, що потрібно змінити ставлення до своїх помилок, тобто відсьогодні ви — молодець і розумашка. Перейти на іншу мову — це докласти значних вольових зусиль. Якщо ви вже собі поставили таке завдання, то гнобити себе за те, що сказав якийсь русизм чи десь загальмував або не знав слово, тут має бути не критика, а радість від того, що робиш наступний крок.
Як покращити власну українську
Щоб набратися запасу слів, взяти примовки та цікаві фрази, можна дивитися серіал «Альф» в українській озвучці. Комусь він уже пережований, але багато людей його відкрили для себе тільки зараз. Або практично будь-який серіал Нетфліксу з українським дубляжем, бо його роблять на високому рівні. Банально використовувати словники: фразеологізмів, синонімів, антонімів. Але такий спосіб підходить для окремих людей, спроможних самостійно вивчити мову. Таких небагато — у яких добре з волею, організованістю і їм учитель не дуже й потрібен. Для більшості людей краще знайти щось своє, наприклад вчителя або групу.
Ідеальний варант — потоваришувати з людиною чи людьми, що має гарну українську й проводити разом більше часу, обговорювати різні речі. Мова має лунати, ви маєте бути учасником діалогу, тоді ви швидше метикуєте, змушені в робочому режимі підбирати слова, експериментувати, підтягуєтеся до рівня людини, з якою розмовляєте. Звісно, вам має бути цікаво з цією людиною, вона має приваблювати як особистість.
Мова — це інструмент, а не самоціль. Не варто ставити за мету «хочу вивчити українську». Краще так: хочу українською розповідати про себе людям, обмінюватися інформацією з ними, ділитися своїм досвідом, переживаннями, думками, емоціями. Хочу, щоб моя українська звучала не гірше, ніж та мова, яка була в мене спочатку, вивести її на новий рівень. Наприклад, у мене є учениця — фінансова директорка великої приватної школи. Нещодавно вона була натхненна, хвалилася: я вийшла на новий рівень для себе — говорю українською з тими, хто зі мною говорить російською, хоч раніше думала, що ніколи цього не подолаю.
Про мову в соцмережах
Зараз у соцмережах часто ширяться мовні пости-поради від мовознавців, редакторів тощо. Серед цих постів багато таких, що стосуються літературного редагування. Якщо говорити іншими поняттями, то це вже як рівень С2. А якщо щиро, зараз мало людей говорять і на рівні B2, багато хто говорить тільки у вимушених ситуаціях. Пости, які стосуються мовних нюансів, родзинок, можуть впливати на людей з рівнем B2 не в позитивний бік. Вони думають: то я так погано говорю, цього й того не знаю. І доходять до думки, що взагалі не вивчать ту українську, хай у пасиві собі тихесенько сидить. У таких постах багато фахових штук, які стосуються філологічного світу, редагування, й це цікаво почитати, а велика частина люди так сприймає як такий червоний прапорець: не буду туди й лізти, якщо це так складно.
Трапляється, що люди відкрили для себе якесь значення слова, потішилися, написали в соцмережі, а потім вийшли в магазин і далі в буденному житті говорять не українською.
Великий відсоток моїх учнів пристойно пишуть і зовсім погано говорять. Коли пишуть пост, витрачають багато часу, щоб підібрати слова, перевірити в гуглі чи на різних сервісах. Але говорять примітивно й кальковано, бо вони не розвинули цю навичку. То що робити? Усвідомити та прийняти факт, що пів року, а хтось може й рік у власних очах будуть виглядати примітивнішими, недосконалими, але це потрібний період, щоб прокачати навичку говорити. Але не всім вдається легко його пройти.
За чим приходять люди до викладача української мови
Серед моїх учнів багато підприємців, керівників різних рівнів у великому бізнесі. Зазвичай люди приходять із тим, що виступають перед великими аудиторіями, мають підлеглих або працюють з регіонами. І вони хочуть говорити українською так, щоб їхнє мовлення не обговорювали чи щось самі не соромилися.
Поширений запит — наблизити говоріння українською мовою до того рівня, на якому користуюся мовою, що людина говорить найчастіше. Наприклад: вміти жартувати, реагувати на питання, особливо коли це публічний виступ, а питання може бути не дуже приємним, потрібно швидко зметикувати у стресовому стані. Тут рівень володіння мовою відіграє роль.
Якщо я чую у фразі співрозмовника помилку, то чи варто його виправляти?
Не варто. Але ви можете продовжити його думку з виправленим словом. Я так роблю — використовую правильну форму, трохи трансформую фразу. Найчастіше співрозмовник каже: «точно, це ж те саме слово, а я не так сказав».
Чи можливо говорити українською ідеально?
В умовах того, що велика кількість людей у столиці України продовжує говорити неукраїнською, потреба в такій вже літературній мові видається дещо надуманою.
Чи можна визначити свій рівень української?
Нещодавно до мене звернулася одна серйозна директорка й сказала, що обовʼязково на першому уроці має бути анкета, щоб визначити її рівень мови. А я й так чую, що у неї B2. А вона продовжує наполягати й наводить приклади тестування, як, скажімо в англійській чи французькій мові. Проте у нас з українською це працює інакше — бо ми розуміємо мову. І головне завдання — перетворити пасив на актив. У таких випадках немає значення рівень мови, потрібно лише напрацьовувати лексику, ритм, швидкість мислення українською та довести до рівня тієї мови, яка для вас перша.
Як зараз розвивається українська мова?
Вона лунає — і це важливо. Мої вушка постійно її вловлюють і радіють цьому. Це означає, що мова жива й розвивається. Вона має варіації, нею жартують, утворюється сленг. І це добре для неї.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Суржик, лайка та військовий корабель: як війна змінила українську мову;
Українська сракоцентричність. Як народжувалася та виживала наша лайка;
