Підготувати яйце, знайти потрібні барвники, обрати орнамент — у тих, хто хоче створити писанку, виникають запитання на кожному кроці. Ірина Михалевич, писанкарка з міста Олександрія на Кропивниччині, пояснює основні моменти різних етапів.
Близиться свято Воскресіння Ісуса Христа. Воно повʼязане з чудовими традиціями та звичаями. Словʼянські народи в цей час пишуть писанки: свої писанкові традиції мають болгари, словаки, литовці, поляки, лужицькі серби, чехи, греки. Дивовижної краси писанку виплекали українці. Коли бачиш таку красу, перехоплює дух, хочеться й собі торкнутися цієї традиції. Як до неї підступитися?
Як підготувати яйце
Отож, є бажання написати писанку. Першим ділом потрібно обрати яйця.
Раніше сільські жінки розписували винятково сирі запліднені яйця, про це написано в етнографічних працях XIX сторіччя.
Якщо хочемо почепити писанку на нитку, треба яйце видути — тоді воно зберігатиметься дуже довго.
Професійні писанкарі пишуть цілий рік і добре знають, як випорожнити яйце; писанки на сирих яйцях на виставки і в музеї не дають. Є кілька способів видути куряче яйце — для цього беруть і шприци, і грушки, і навіть акваріумний компресор, проте усі ці приспособи не пришвидшують справи. Універсальний спосіб видути вміст яйця полягає ось у чому: конусоподібним надфілем в обох маківках яйця проробляють круглі отвори й силою подиху видмухують білок із жовтком. Перед цим яйце тримають добу в воді, а за тим очищують шкаралупу харчовою содою. Висушують майбутні писанки в прогрітій духовці.
А якщо Великдень уже зовсім близько й нема коли це робити, тоді варимо яйця, розписуємо, фарбуємо в різні кольори й кладемо до святкового кошика, щоб освятити у храмі.
На Чернігівщині та Волині досі живе традиція карбувати яйця. Писанкарки села Кудлаївка Чернігівської області розписують курячі яйця крупним писаком, далі кладуть їх у замочене водою цибулиння й лишають на ніч. Вранці варять писанки у тому ж настої. Віск у кипʼятку розтає, але встигає лишити по собі жовті доріжки.
Як обрати барвники та працювати з писачком
Найдоступніші барвники продаються у супермаркетах. Часто початківець, який хоче створити писанку, звертається саме до них, але не враховує, що там не буде пакетика з чорним кольором. На писанках же чорний колір зустрічається часто. До того ж харчові барвники з пакетиків пролазять під шкаралупу крашанок, потрапляючи на білок, а ще люблять пальці фарбувати. Професійними так званими аніліновими барвниками варене яйце фарбувати не можна, бо то отрута.
150-200 років тому українці добре знали властивості рослин і вміли видобувати з них барви. Наприклад, у селі Володимирівка Кіровоградської області крашанки фарбували не тільки цибулинням, а й плодами бузини чорної: клали жовту крашанку в бузиновий відвар — і крашанка вмить ставала зеленою.
Навесні багато рослин погодяться віддати свої кольори, бо саме о цій порі вони найсильніші. У жовтий колір вміє фарбувати верба плакуча (прутики з листям), цвіт форзиції жовтої, березові сережки, листя каштана; у зелені барви фарбують квіти червоних і жовтих тюльпанів, цвіт ясена звичайного, цвіт клена американського, різні кропиви теж фарбують в зелене; червонавий і жовтогарячий напрям забезпечить марена красильна (сушені корінці); у чорний колір пофарбують морожені плоди, збережені з літа — бузина, шовковиця, чорниці, вишня-антипка, магонія, ірга та інші сині плоди.
Рослини — безпечні барвники, вони дарують приємні мʼякі відтінки, з ними цікаво працювати, але згідно з технологією до відварів треба обовʼязково додавати протраву — алюмо-калієвий галун, щоб колір тримався. Він продається в аптеці. Збереглася навіть назва — галунка, так можна по-іншому називати писанку.
З рослинними барвниками начебто зрозуміло, а як щодо писачка? Який краще обрати на початках? Занадто тонкий носик не сприятиме першим вправам, ліпше купити писачок з товщиною носика 0,3 мм і ширше. Багато хто радить під час розігрівання заводити металеву лійку писака просто у вогонь свічки, мовляв, тоді віск почорніє і його буде краще видно. Сьогодні продається вже замтемнений віск, він зручний у роботі, тому псувати лійку писака у вогні не варто. Лійка писачка у вогні швидко забруднюється сажею, а потім погано пише, тож краще розігрівати інструмент близько від пломінця, але туди, аж у вогонь, не заводити.
Часто-густо початківець думає, що писанку треба розмалювати-розцяткувати, тому такий писанкар наводить уже написане, доріжки складаються з випадкових штрихів, вони кострубаті, хвилясті й невпевнені. Писанку не малюють, її пишуть рівними виразними восковими доріжками. Спершу варто потренуватися на аркуші паперу, підібрати товщину воскової доріжки. Коли писачок розігріти сильно, він писатиме крупні доріжки, а як дати йому «заспокоїтися», тоді доріжка ставатиме все тоншою й доладнішою.
Як обрати орнамент
Зразки писанок Київщини можна знайти в книзі Сергія Кульжинського 1899 року випуску. Ось ми побачили в книзі писанки Шулявки (Київ) і захотіли їх написати. Сідаємо й пишемо одним писачком все, що бачимо на замальовці. Але ж на писанках з Шулявки є і тонкі, і крупні доріжки. Це, звичайно, варто враховувати.
Працювати з замальовками цікаво, іноді це стає викликом, бо те, що замалював художник, потрібно ще розплутати. До того ж, коли початківець не має в голові такої собі картотеки з усіма можливими поділами, тоді зрозуміти логіку побаченої композиції геть непросто.
Робота з традиційними взорами захоплює і наснажує. Відписування традиційної писанки межує з дослідницькою роботою, а де є пошук, там — радість, захват, бажання зробити все якнайкращим чином.
На писанках з Шулявки бачимо прекрасне поєднання кольорів: густий золотий, темно-рожевий, вишневий на чорному-пречорному тлі. Писанкарка, імені якої не записали, мала вишуканий стиль і гарний смак. Вона виконала 34 писанки, і всі в одному ключі — дивовижно! Привертають увагу і назви писанок: «рибка», «яблочки», «рачок», «круторожки», «хрищатики», «тополька», «пʼявочка», «бузкове листя», «шолудива рожа», «лиговка».
Шулявські писанки цікаві не тільки знаками, а й стилем виконання. Писанкарка в роботі використала два різні писачки — один з тонким носиком, інший — грубий, з дуже товстим ходом — діапазон воскової доріжки 4-5 мм. Де знайти такого колосального писачка? У цьому ділі може прислужитися соломина. Ясна річ, ми її не розігріватимемо біля полумʼя свічки, а зачерпуватимемо нею віск, розігрітий у старій бляшанці.
З традиційними писанками працювати цікаво, головне — зачепитися поглядом за взір, він має сподобатися настільки, щоб захотілося його розплутати.
Традиційне писанкарство — це цілий світ, у якому цікаво й затишно, це ниточки, які вʼяжуть наше життя з тим життям, якого ніколи не буде і яке подібне до старої скрині. Нам потрібно тільки торкнутися, докласти крихту зусиль і відкрити скриню, а там же скарби — чуле ставлення до всього живого, жива думка, мудрість батьківська.
Сподобалася стаття? Подякуй редакції!
Читайте також: Вино, капуста, каркаде: природні барвники для великодніх крашанок;
Смачно і просто: 3 перевірених рецепти великодніх пасок;
Великодні традиції, скарби та їжа. Виставка Дерево Життя;
Правильне вмивання та церкви у вікнах: великодні традиції старого Києва;
