Колись в українських замках жили князівські родини, а сьогодні розкіш переночувати в старовинних стінах доступна багатьом. Незвичний відпочинок, шанс почуватися лицарем або графинею, цікавий досвід, який варто пережити. Вікенд розповідає про замки, готові приймати нас на ночівлю.
Ідеальна локація для тих, хто прагне відчути дух Середньовіччя, але при цьому обійтися без антисанітарії — замок обладнаний всіма сучасними зручностями й взагалі доволі модерновий. Колись, у 17 столітті, тут була папірня, потім її перетворили на млин, якій з часом покинули. У 2007 році на нього звернула увагу Ольга Богомолець, за її ініціативи тут створили історико-культурний комплекс з музеєм домашньої ікони. На території комплексу працює готель, що входить до переліку 100 кращих готелів України. А папірню відновили — і туристи можуть побачити, як виготовляють папір за технологією XVI—XVII століть.

Сайт.
365 днів, 52 тижні, 12 місяців. Або 365 вікон, 52 кімнат, 12 входів — і це не математичні загадки, це довершений палац, збудований наприкінці 19 століття як мисливська резиденція графів Шерборнів. Сьогодні там розташований санаторій «Карпати» — не зовсім готель, але цілком придатний для комфортної ночівлі простір. Отже, якщо раптом ви схочете побачити й відчути, куди втікали графи, коли на душі було важко або просто хотілося сховатися від натовпу, відправляйтеся в Мукачівський район Закарпатської області — саме тут розташована пам’ятка архітектури національного значення, про яку йдеться.

Сайт.
Палац у Качанівці — це як запрошення в минуле з усією його пишністю, насиченим культурним життям, зустрічами з цікавими особистостями. Садибу звели у 1770-х роках для графа Рум’янцева-Задунайського, який планував не лише мисливські розваги, але й вечірки з митцями та іншими гостями. Змінювалися власники садиби, але не змінювалася головна ідея: це був простір, сповнений неймовірними відвідувачами, цікавими розмовами, книгами, музикою, творчістю. Сьогодні інтер’єри палацу та парк навколо зберігають ті настрої — креативні, прогресивні, новаторські. Качанівка була культурним осередком, де збиралися письменники, художники, музики, інтелігенція, й зараз намагається зберігати реноме.

Сайт.
Місце з неймовірно цікавою історією. Колись ці землі — містечко Миньківці та прилеглі села — отримав у володіння польський поміщик Ігнатій Сцибор-Марховський. Наприкінці 18 століття він зробив власний вибір й оголосив землі незалежними від Росії та Польщі, скасував кріпацтво — на кілька десятиліть раніше, ніж у сусідній імперії, відкрив друкарню. Збудував чотири резиденції, а на руїнах старого замку звів палац. Тріумфальна арка на вході, розкішний дендропарк, гроти, скульптури, колони, власна бібліотека, колекція старовинних монет, портретна галерея — це було прекрасне місце. Втім, подальша історія палацу сповнена руйнувань, перебудов й змін власників. У радянські часи тут працювала школа, знаходилися складські приміщення. Сьогодні палац перебуває у приватній власності й працює як готель.
Номери перебудовані та декоровані у середньовічному стилі. Загалом це не про «зупинитися на ночівлю в комфортному номері», а про можливість отримати крутий досвід і торкнутися до справжньої історії.

Сайт.
Локація не старовинна — замок новий, збудований у 2003 році у стилі австро-угорської архітектури 15-16 сторіч, але це замок, тому плануйте цікавий відпочинок. Колорит середньовічних інтер’єрів органічно поєднаний з сучасними рішеннями, тому перебування у готелі буде комфортним й незвичайним. Кажуть, що з 1705 до 1720 року в цих краях й справді існував замок із такою назвою, побудований Юрієм-Францем Кульчицьким — тим самим, який врятував Відень від турецької облоги й отримав за це 300 мішків кави. Та про це цікавіше розпитати на місці.

Не зовсім замок і взагалі не палац, але все ж хочеться включити цю локацію в добірку. У листопаді 1848 року внаслідок хвилі революцій і збройних повстань австрійська влада вирішила зміцнити свої позиції в Лембергу й наказала побудувати споруди для розміщення артилерії та військових запасів. Так з’явилася цитадель. Після років використання за прямим призначенням, функціонування як в’язниці, казарми, оборонного форпосту, заводу, гаражів і смітника цитадель передали у приватну власність. Згодом там відкрили розкішний готель і ресторан з особливою гастрономічною концепцією.

Сайт.
Палацом по черзі володіли кілька відомих родин, поки у 19 столітті він не згорів. Те, що залишилося після пожежі, купив поміщик Чесновський, перебудував, відреставрував та відремонтував. Та це не забезпечило стабільності — власника після участі у повстанні репресували, а будівлю продали з аукціону. Палац став належати графу Олександру Вороніну, який заповів відкрити там навчальний заклад. Зараз на території неоготичного палацу розміщується Кременецький лісотехнічний коледж.

Сайт.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: З Києва на вихідні: 10 крутих місць для перезавантаження та відпочинку;
Затоплені, поштові та археологічні: 9 сіл на Київщині, які варто відвідати;
Селфі зі страусами або сон під вуликами: 10 екоферм неподалік від Києва;
До бабусі чи до Кайдашів? Етнохати та садиби для перезавантаження;