Скоїмо кулінарний злочин: перетворимо класичні японські роли на дещо швидке та просте. Зусиль небагато, вихід значущий, смак відмінний. За відносно невеликі гроші можна легко нагодувати чималу родину. Або компанію друзів.
Інгредієнти:
- 500 г рису для суші;
- 2 ст. л. рисового оцту;
- 2 ст. л. цукру;
- 1 ч. л. солі;
- 300-400 г слабосолоного лосося;
- 2 огірка;
- 200 г сиру «Філадельфія»;
- 3 листи норі;
- кунжут, васабі, соєвий соус, маринований імбир до смаку.
Спочатку — водна медитація. Можна й пропустити цей етап, але правильно зварений рис — фундамент майбутнього обіду. Крупу треба промити, поки вода не буде стікати прозорою. Японці називають цей процес «прати»: вони кладуть рис у велику каструлю, наливають воду і рухами, схожими на перетирання білизни об стінки тазика, полощуть, шліфують і всіляко катують.
Випрали? Залишайте на кілька годин у воді. Нехай звикнеться з думкою про майбутню долю.
Коли нарешті крупа дзвенить-рипить від чистоти та підготувалася, прийнявши двогодинну ванну, можна додавати воду для варки (рівень рідини — на 2 см вищий за рівень рису), ставити каструлю на плиту, доводити до кипіння, зменшувати вогонь до мінімуму. Варимо так 10 хвилин або до моменту, коли на поверхні рису з’являться пусті «кратери» (вода не повинна бути помітною). Вимикаємо вогонь. Залишаємо на 10 хвилин.
Змішуємо цукор, сіль, оцет з 50 мл гарячої води. Отриманим «соусом» рівномірно поливаємо рис, перемішуємо обережно і делікатно так, наче в каструлі ваші останні нервові клітини. Будете поводитися з ними брутально — замість клейкого рису отримаєте рисову розмазню. В принципі, смак сильно відрізнятися не буде, проте концепція вже не та.
Залишаємо рис до повного вистигання, але обов’язково під кришкою — інакше рисинки висохнуть, будуть жорсткими й неприємними на смак.
Далі — абсолютна творчість: вам треба зібрати торт, коржі для якого — зварений рис, а решта компонентів — крем та декор.
Я цього разу робила так: рис поділила навпіл, рибу (засолену в домашніх умовах) нарізала тонкими скибками, огірки очистила й за допомогою овочевого ножа перетворила на слайси.
Під рукою не було прямокутної форми потрібного розміру, а круглі суші-торт я не люблю готувати, бо потім не дуже зручно нарізати порційними шматочками. Тому я взяла якусь форму для запікання, а підручні матеріали (лоточки, інші тарілки, піали тощо) використала як обмежувачі.
Далі треба щось зробити, щоб забезпечити вільне вилучення торта з форми. Часто зустрічаю пораду змастити дно та стінки форми олією. Мені не подобаються сторонні присмаки там, де їх, на мій погляд, не повинно бути, тому вистилаю форму харчовою плівкою.
Шари в суші-торті складаються у зворотному порядку: спочатку верхній, наостанок той, що буде в основі. Отже, я красиво виклала рибу, рівним шаром утрамбувала половину рису, накрила листом норі, змастила сиром «Філадельфія», додала огірки, знову прикрила все норі, далі закінчила рисом та ще одним листом норі.
Зібраний торт можна ненадовго залишити в холодильнику — так його буде легше різати. Але можна й одразу переходити до етапу насолоди їжею.
Нарізаємо порційними шматочками, насолоджуємося з соєвим соусом, васабі, маринованим імбиром.
P. S. Записуйте основну й найбільшу таємницю приготування суші-торта: слабосолоний лосось можна замінити скумбрією або консервованим тунцем, і буде цілком тортово, апетитно й смачно. «Начинка» торта залежить винятково від ваших смаків і настроїв, можна взяти авокадо, манго, омлет, крабові палички, креветки тощо. Кількість шарів та їхня послідовність — на ваш розсуд.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Гастроінспекція Вікенду: готуємо трендові котлети в папері;
Леопардові млинці: як задовбатися красиво;
Засипати, змішати, запекти: рецепт яблучного пирога «3 склянки»;
