Зварити та запекти: рецепт трендового лимонного кексу

Соцмережі вперто підсовують рецепт лимонного кексу, де спочатку той лимон варять, а потім цілим подрібнюють та додають до тіста. Чинити постійний опір трендам — заняття ресурсовитратне, простіше піддатися й спробувати. Вікенд спробував. Звіт надаємо.

Інгредієнти:

1 лимон середнього розміру;
3 яйця;
150 г цукру;
60 мл рафінованої олії;
50 мл молока;
250 г борошна;
10 г розпушувача;
1/3 ч. л. солі;
ванілін до смаку;
2 ст. л. лимонного соку;
50 г цукрової пудри.

Як готувати

Лимон миємо, кладемо в невелику каструльку, доливаємо воду, доводимо до кипіння і проварюємо 7-10 хвилин на повільному вогні. Зливаємо воду, чекаємо, поки лимон вистигне.

Розрізаємо його на 4-8 частин, прибираємо кісточки, «дупки», товсті перетинки та можливі некрасивості, викладаємо в миску. Додаємо цукор, олію, ванілін, сіль, молоко та блендером перебиваємо масу до повної однорідності.

Розбиваємо яйця, ще раз включаємо блендер.

Окремо перемішуємо борошно з розпушувачем.

Всипаємо його в рідку масу, перемішуємо швидко методом складання.

Виливаємо тісто у форму, заздалегідь застелену папером для випікання або ретельно змащену вершковим маслом та присипану борошном. Лопаткою (ножем, ложкою) проводимо поздовжню лінію завглибшки в кілька см (вона закриється одразу, але свою роль зіграє) та ставимо форму в духовку.

Випікаємо 45-50 хвилин при температурі 170 градусів. Готовність перевіряємо зубочисткою, охолоджуємо.

Для глазурі змішуємо сік з пудрою (густину можете регулювати методом додавання пудри чи соку), одразу поливаємо кекс.

Кілька ремарок

Лимон краще брати з нетонкою шкіркою — так випічка буде структурнішою.

Зі вказаною кількістю цукру кекс виходить дууууже стримано солодким — я б сказала, з легким натяком на десертність. Якщо ви взагалі не любите солодкого, буде ідеально. Мені смакувало, коли зверху змащувала кекс варенням.

М’якуш вологий, але не маслянистий, як личить кексам — теж стриманий. Загалом, я б сказала, це випічка з абсолютно не кексовим характером.

Особливої «лимонності» у готовому виробі я не відчула. Кекс два дні не черствів (далі — не знаю, як повів би себе, бо вже не було за чим спостерігати), припускаю, що завдяки лимону в тісті.

Мені здавалося, в моїй вибагливій до смаколиків родині їсти цей пиріг ніхто не буде. Не знаю, чому, але кекс зник увесь. Мені смакувало до ранкової чашки кави — я мастила шматочок вершковим маслом та абрикосовим джемом, і було дуже непогано. Одна з доньок їла з домашньою ковбаскою — і ностальгічно казала, що смак їй нагадує Великдень з його пасками. Інші жували як є, але страждали, що глазурі малувато: була пропозиція розрізати кекс на коржі й перемастити їх глазур’ю як кремом.