Подорожі країною – це коли в навігаторі три можливих маршрути, а випадкова бабуся каже, що «через цвинтар коротше». Це коли на одному клаптику межують середньовіччя, радянщина й модерн. Це посеред тижня зустріти весілля на дві сотні людей. Вікенд склав гайд по обласних центрах України. Подорожуймо цікаво.
Вінниця (Вінницька область)
Вінниця – це коли хочеться в охайну, чисту, Європу, але грошей поки вистачає на подорож у сусідню область. Ну, і не зволікайте – купляйте квиток і вирушайте в дорогу: тут фонтани танцюють краще за людей, а білки настільки вільно почуваються в зеленій зоні міста, що, здається, скоро претендуватимуть на офіційну прописку.
1363 рік (рік битви на Синіх Водах, перемога в якій поклала початок звільненню Русі від сплати данини Татарській Орді).
Кількість населення
понад 350 тисяч (це приблизно як п’ять «Олімпійських» стадіонів наповнити).
Річка
Південний Буг (найбільша річка, що тече виключно територією України).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Микола Пирогов (вчений, хірург), Михайло Коцюбинський (письменник), Іван Богун (козацький полководець).
Що необхідно побачити:
фонтан Roshen (об’єктивно – найтехнічніший фонтан Східної Європи);
cадиба Пирогова (включно з його саркофагом);
водонапірна вежа (варто піднятися на вершину заради панорами міста);
міські мури (з певною долею фантазії можна шукати схожість з Хогвартсом);
ставка Гітлера (унікальна пам’ятка, там загадково, моторошно і навіть трохи містично).
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
планетарій (тут завжди ясне зоряне небо, навіть якщо на вулиці злива);
вінницькі трамваї (ті самі легендарні, подарунок Швейцарії);
антикафе Cherdak (коворкінг, де завжди тепло й затишно, можна працювати, грати в настолки, пити каву);
ТРЦ Sky Park (терапія шопінгом врятувала не одну тисячу туристів).
Що їсти та пити:
борщ з вишнями (щоправда, цю страву можна зустріти й в деяких інших регіонах України, втім вінничани вважають його «своїм»);
картопля по-уланівські (Уланів село у Вінницькій області, де навіть існує музей винахідниці рецепта, Глафіри Дорош, яка у 1947 році випадково, щоб не викидати продукти, що залишилися від приготування інших страв, вигадала метод приготування картоплі, який й назвали – по-уланівські);
вінницька годзя (дуже густий суп зі свинячих ребер, картоплі, квашених огірків, капусти, моркви, квасолі – і все це багатство запікається шарами кілька годин).
Де фотографуватися:
звісно, локація номер один – вечірні фонтани, що танцюють (не сфотографувався – вважай, не був у Вінниці);
фото біля Мурів (вікове каміння та вайб старого міста – обов’язковий пункт фотозвіту);
спеціальна фотозона перед водонапірною вежею;
навесні – алея сакур на вулиці Василя Порика;
на фоні інсталяції I LOVE VINNYTSIA навпроти головного входу до Центрального міського парку.
Що привезти в подарунок:
мармелад з фірмового магазину «Солодка мрія» від Вінницького заводу фруктових концентратів;
барська кераміка (народний промисел, включений до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Вінниччини);
значки, піни та інший мерч з музею-кафе «Пан Заваркін та син».
Найкращий час для відвідування
травень-жовтень, коли працюють світломузичні фонтани (взимку фонтани не працюють).
Цікавий факт про місто
з 2 лютого по 6 березня 1919 року Вінниця була столицею УНР.
Загадка про місто
В якому опитуванні «Рейтингу» Вінниця чотири рази посідала перше місце?
Відповідь
«Найкомфортніше місто для життя в Україні»
Луцьк (Волинська область)
Це особливе місто. Воно – наче тихий мовчазний приятель, що зазвичай, коли збирається велика компанія, сидить в кутку, скромно й уважно слухає розмови інших. Потім ви раптово дізнаєтесь, що він був не останньою людиною у гвардії князя Любарта, пише шалено геніальні вірші, колекціонує старовинні листівки. В Луцьку кожний другий будинок – з цікавою історією, кожна вулиця – з ароматом кави, кожний район – з неповторним флером, в якому історія переплітається з сучасністю.
1085 рік (у Венеції освятили собор Святого Марка).
Кількість населення
понад 200 000, але всі всіх знають.
Річка
Стир (в давні часи була жвавою артерією для перевезення різноманітних товарів, в тому числі солі, у 1990 роках судноплавство нею повністю закрили).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Любарт (той, що литовський князь, будівельник, спонсор головного замку міста), Ігор Стравінський (народився у Чернігівській губернії, співав у Києві, жив у Швейцарії, але Волинь називав «райським куточком для творчості» і часто приїжджав), Оксана Забужко (народилася у Луцьку, провела там дитячі роки).
Що необхідно побачити:
замок Любарта (середньовічний вайб, башти, переходи, привиди й все таке інше);
старе місто (вузенькі вулички, крива бруківка, круті підйоми та спуски, багато квітів і взагалі мімімі повне);
будинок з химерами, він же будинок Голованя (ага, власний сучасний артхаус, про який модно сперечатися);
костьол Петра і Павла (без екскурсії моторошними підземеллями – не залік!).
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
Окольний замок (новий туристичний об’єкт, де можна загубитися на кілька днів, бо там дуже цікаво);
музей сучасного мистецтва Корсаків (три поверхи естетичної насолоди, інтерактивного простору, цікавих івентів. А якщо з погодою не пощастить у середу, ще й зекономите на вхідному квитку);
кафе «Легенда» — затишно, тепло, сирники за старовинним рецептом, загалом смачно як у дитинстві (рекомендацію місцеві відривають від серця – бо там і так ніде голку просунути, ще туристів на голову не вистачало, тож поводьтеся чемно).
Що їсти та пити:
торт «Жіночі примхи» (всім без виключення – примхливим й ні, жінкам і не зовсім);
волинські копчені або запечені вугри (страва колись подавалася як королівська, а зараз волинський спеціалітет);
мачанка (символ місцевої кухні – страва з м’яса, картоплі та грибної підливи).
Де фотографуватися:
біля дитячої залізниці є чарівна скульптура слоника (майже візитівка міста);
пам’ятник свині (встановлений у 2008 році до фестивалю сала), – одна з найбільш фотографованих локацій міста;
осінь, коли міський парк перетворюється на філіал Едема в золоту пору року, та безперечно зима. Рідке місто залишається привабливим в період сірості та сирості, а Луцьк з його кавою та вуличною музикою – так!
Цікавий факт про місто
в Луцьку знаходиться найдовша в Європі житлова багатоповерхівка – будинок-вулик зі складною навігацією та нумерацією (кажуть, немісцеві часом викликають таксі, щоб машина довезла їх до потрібного під’їзду, бо самі знайти не можуть).
Загадка про місто
У розгалуженій системі підземель замку Любарта та костелу Петра і Павла є безліч кімнат – крипта, катівня, келії, винні льохи. Гіди не радять спускатися туди без супроводу – моторошно й можна заблукати. А ще там колись зберігався пристрій, який «міг викликати голос Бога». Що то був за пристрій?
Відповідь
Орган крипти Петропавлівського костьолу. Його звук «спускався» крізь підлогу до підземелля, трансформувався та викликав страх та сироти по шкірі
Дніпро (Дніпропетровська область)
Дніпро – це, звісно, старший брат у спортивному костюмі: він надійний, серйозний, зайнятий, йому не до жартів. Коли раптом є вільна хвилинка, то перетворюється на справжню душку. Вдень це заводський гігант, вночі – сучасний атмосферний лофт, де в кожному куточку органічно поєднуються бетон, метал, амбіції та капучино.
1776 рік (рік проголошення Декларації незалежності США).
Кількість населення
близько 1 млн (але точно порахувати неможливо, бо половина постійно в дорозі між правим і лівим берегом).
Річка
Дніпро ж (якого історик Геродот називав Борисфен (в перекладі «той, що тече з півночі»), а скіфи – Данапр).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Олександр Поль (підприємець та меценат, якого називають відкривачем Кривбасу), Павло Загребельний (натхненно писав про Роксолану та Богдана Хмельницького), Валер’ян Підмогильний (письменник, перекладач, представник «Розстріляного відродження»).
Що необхідно побачити:
Монастирський острів з місточками, водоспадом, приголомшливими видами та нескінченною красою (по суті, серце міста);
палац Потьомкіна (перша кам’яна будівля Дніпра, між іншим!);
найдовшу набережну Європи (23 км церков, храмів, фонтанів та ресторанів).
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
центр «Менора» (щось середнє між музейним комплексом, виставковим залом, центром єврейської культури, оглядовим майданчиком та коворкінгом – обережно, серед семи башт легко заблукати);
технічний музей «Машини часу» (кафе, магазин, виставки, інсталяції, квести та кінопокази – тут є чим зайнятися);
Аерокосмічний музей (центр розвитку космічної індустрії України – там не просто цікаво, там дууууууже цікаво).
Що їсти та пити:
форшмак (місцеві абсолютно серйозно вважають страву локальним делікатесом);
рибна юшка по-дніпровськи (короп, томати, селера, морква, петрушка й багатий присмак волі та свободи);
голубці з картоплею (про це не розкажеш, треба куштувати).
Де фотографуватися:
Куля бажань на набережній (кожен справжній турист має фоточку з нею);
нічне місто та Кельнський бульвар (це особлива атмосфера, її не порівняти ні з чим);
дизайнерські листівки від студентів Придніпровської Академії будівництва та архітектури, які щорічно створюють скетчі Дніпра у різноманітних техніках та формах;
місто в деяких районах прикрашене стритартом, відомим як «дніпровські жаби». Ці графіті художниця Єлізавета Зайченко створила, щоб подарувати усмішку та дати мотивацію. Тепер впізнаваний стритарт є на картинах, обкладинках блокнотів та на одязі.
Найкращий час для відвідування
як не дивно, зима – саме взимку індустріальний характер міста читається найкраще.
Цікавий факт про місто
у міському історичному музеї зберігається найбільша в Україні колекція кам’яних баб – людиноподібних скульптур-ідолів, створених давніми кочовиками заради добробуту та захисту від злих сил.
Загадка про місто
На проспекті Героїв, 12, у 1974 році у стилі «брежнєвського мінімалізму» збудована дев’ятиповерхівка, яку в народі прозвали «Китайською стіною». Чому?
Відповідь
Будинок довжиною 800 м має 36 під’їздів, понад 1200 квартир. Масштаби будівлі, «горизонтального хмарочосу», вражають – саме тому й народилася асоціація з «Китайською стіною».
