Несемося. як Вікенд ставав на лижі в Голосієві

Покататися на лижах в Києві — звучить як ідеальний план на зимовий день. Але чи справді все так просто? Де кататися, що потрібно знати новачкам і чи готовий сервіс до відвідувачів — Вікенд перевірив Голосіївський лижний комплекс і розповідає про досвід катання без прикрас.

Для виїзду ми свідомо обрали будній день — кажуть, що людей тоді значно менше. Загалом це підтвердилося: черги були, але невеликі.

Як знайти комплекс

Лижний комплекс Golosiyv Ski Park знаходиться на території Голосіївського парку. Біля нього є зручний під’їзд автомобілем і парковка. А от громадським транспортом дістатися трохи складніше.

Коли під’їжджаєте до озера, одразу помітите вказівники «синя», «червона» гірки та каса. Але важливо не квапитися — сам комплекс розташований далі. Від озера потрібно пройти стежкою прямо й трохи вгору. Уже за кілька хвилин видно парковку, траси та головну будівлю комплексу.

Перші враження та прокат спорядження

Ми приїхали удвох. На касі нас зустріла не надто привітна працівниця — на будь-які питання вона реагувала холодно та невдоволено, це підпсувало перше враження. Але вид трас і передчуття катання швидко виправили ситуацію.

Повний комплект спорядження — лижi, палки, шоломи, куртки — разом зі скіпасами на акційні 13 підйомів обійшовся нам у 2900 грн.

Важливий нюанс: якщо плануєте займатися з інструктором, оформлення відбувається на другому поверсі. Туди можна піднятися зовнішніми сходами ліворуч від основної каси. Якщо катаєтесь самостійно, все можна взяти на першому поверсі.

Після оплати йдемо у білі двері праворуч від каси. Там допомагають підібрати спорядження. Попри невелику кількість людей, усередині метушня — не зовсім зрозуміло, де починається яка черга, а персонал майже нічого не пояснює. Саме приміщення виглядає не новим, але диванчиків вистачає для всіх. Як і комірок для одягу, які коштують 50 гривень.

Вихід на трасу

Вихід на гірки знаходиться просто навпроти будівлі — через турнікет за скіпасом. Одразу після входу починається зона для катання. Біля підніжжя гірки зазвичай тренуються новачки. Саме тут цього разу починала і я — допомагала людині ставати на лижі, щоправда й сама каталася лише двічі в житті. Перед спуском варто зробити розминку і трохи потренувати гальмування, піднявшись боком на невеликий схил.

Підйомник

Це не чотиримісні крісла, як у великих курортах, а бугельний підйомник: конструкція підштовхує під сідниці або впирається в поясницю залежно від зросту. Їхати потрібно уважно, трохи відхилятися назад. Якщо хтось падає, підйомник різко зупиняється — до цього варто бути готовим.

Зіскакувати з підйомника не дуже зручно. Я двічі зачепилася: один раз за куртку, інший — за ногу, через це мало не поїхала в ліс. Але з третьої спроби вже вдалося пристосуватися.

На верхній точці підйомника є розгалуження: якщо повернути ліворуч — потрапляєте на центральну трасу. Якщо їхати далі — починається значно крутіший схил для досвідчених лижників.

Центральна траса

Ми почали з центральної гірки. Вона виявилася складнішою, ніж очікувалося. Основна проблема — надто слизьке покриття. Поверх природної поверхні насипаний штучний сніг, який не дуже добре гальмує.

На трасі майже немає професіоналів. Більшість відвідувачів — новачки або люди з середнім рівнем, тому страху, що тебе зіб’ють на швидкості, майже немає. Лижники та сноубордисти катаються разом, багато хто тренується з інструкторами.

Перший спуск був максимально адреналіновий. Я розраховувала на минулорічний досвід, але через слизьку поверхню їхати виявилося значно складніше. Перші два спуски були більше про боротьбу з трасою, а приблизно з третього вже почала відчувати контроль.

Сам спуск триває 30-40 секунд, підйом — близько 1,5-2 хвилин. Наших 13 підйомів вистачило приблизно на дві години катання разом із близько пів години навчання.

На трасі є альтернативний об’їзд через ліс — із серпантином та більш слизьким покриттям. Там уже потрібен хороший контроль поворотів.

Що варто врахувати новачкам

Фізична підготовка

Катання на лижах виявилося набагато складнішим фізично, ніж здається. Найбільше навантаження відчувається під час підйому — ноги горять від напруги.

Одяг і телефон

При виборі шапки врахуйте, що треба на неї одягнути шолом. В ідеалі надягти балаклаву, ще й врятує обличчя від обвітрювання. Також беріть запасні рукавички — бо швидко намокають. Крім цього, бажано, не класти телефон і об’ємні речі в кишені — все відчувається під час катання, а при падінні ще й небезпечно.

Технічні поради

Перед повноцінним спуском варто потренувати гальмування на невеликому схилі. На підйомнику не можна обертатися або крутитися — легко втратити рівновагу. Часто на підйомник саджають по двоє. Людина з лівого боку виїжджає прямо на трасу, а з правого має швидко повернути наступною, бо поруч ліс. Тож новачкам зручніше ставати ліворуч або підніматися по одному, як робила я.

Тюбінг

Після лиж ми вирішили спробувати тюбінг. Щоб до нього дістатися, потрібно спуститися назад до перших вказівників біля озера, а далі повернути праворуч у бік лісу.

Сам тюбінг невеликий, схил не надто крутий. Це більше варіант для спокійного відпочинку або катання з дітьми. Ми спустилися один раз — цього вистачило, щоб отримати емоції та просто змінити активність після лиж. До речі, на території є кіоск з гарячими напоями.

А ще на території комплексу працює школа лижного спорту.