Виростити лавандове поле, завести страусів чи відкрити шинок з особливими стравами? Олександр Вітолін певен: селяни можуть заробити на киянах. І необов’язково продажем картоплі у дворах.
У суворі 90-ті, коли планова економіка пішла у небуття й люди тільки почали звикати до ринкової, був популярний анекдот про бандюків і кролів.
На дорозі одна машина підрізала другу, з неї вискочили бандюки й почали вимагати тисячу доларів за трощу. Водій другої машини спокійно витягнув гроші, віддав бандюкам і поїхав. Тоді бандюки доганяють його, зупиняють і питають:
— Мужик, а звідки в тебе такі гроші?
— Кролів розводжу, — відповідає мужик.
Один з бандюків повертається до іншого й каже:
— Вася, я тобі казав, кролів треба розводити, а ти лохів, лохів!
Звичайно, анекдот, як йому і належить, перебільшує, але все-таки передає заздрість містян до села, яке для них символізувало кабанчика, молоко, фрукти, овочі й безлімітні запаси картоплі. Та варто було грошам повернутись у місто — і містяни знову скептично поглядають на село. Тому варто нагадати про вдалі бізнес-проєкти, які працюють на селі без продажу картоплі з гучномовцем у дворі та здачі в оренду паїв агрохолдингам.
Страусина ферма
Страусина ферма запрацювала у 2001 році на Київщині в Ясногородці. До речі, страуси були з Бельгії, а не Австралії. Екзотичні птахи стали чудовою приманкою для туристів. Але крім розваг для відвідувачів, ферма залишалася фермою, тож отримувала страусині м’ясо, яйця, жир, шкіру, пір’я. Бізнес-ідея виявилась настільки вдалою, що страусині ферми з’явились в інших областях України. Ясногородська ферма постачала іншим страусів та надавала консультації щодо розведення. Ферма в Ясногородці сильно постраждала на початку повномасштабного вторгнення у 2022-му, але попри великі втрати поголів’я, не припинила працювати.
Лавандове поле
У селі Порадівка на Київщині висадили перші саджанці лаванди у 2015 році. За два роки засаджена ділянка перетворилась на чудову релакс-фотозону. Після цього висадили нове лавандове поле. Лаванда цвіте один місяць, тож час милування обмежений. Але лавандова олія використовується в парфумерії та медицині, тож її практична користь не менша за емоційну втіху відвідувачів парку. Сьогодні на Київщині вже десяток лавандових полів, а всього по Україні близько пів сотні.
Рибне місце
Довгий час приватні рибні господарства викликали роздратування через обмеження доступу до озер і ставків. Це був конфлікт господаря, який інвестував гроші у зарибнення водойми, і «простих українців», які звикли ловити рибу без піклувань про відновлення популяції. Поступово конфлікти згасли, а рибні господарства стали використовувати рекреаційний потенціал місцевості. Тепер на приватних ставках до рибалки пропонуються сауна, більярд, шашлик, караоке, бар, інші розваги. За риболовлю треба заплатити, а виловити дозволяють 2-2,5 кілограми. Зате рибалки зможуть сфотографуватись з трофеями. Але можна шукати й «дикі» місця.
Українська народна кухня
Ресторани української народної кухні не завжди мали попит. Тільки відносно нещодавно українці почали звертати увагу на традиційні страви свого народу. Особливо коли їжу готують в автентичній печі, подають у керамічному посуді на рушниках. Тепер українська народна кухня — це наша гордість. Нею можна поласувати і в центрі Києва, але в кожному селі є свій колорит, особливі місцеві страви та спеціалітети. А кмітливі господарі вміють принадити ними туристів.
Спочатку були Бортничі
Українці люблять мед і з давніх часів тримали пасіки та борти. Бортництво навіть відбилося в українській топографії. Зміна клімату, монокультурність, яка витісняє медоносні рослини, зловживання фермерами хімікатами несуть загрозу бджільництву. Тож тепер пасічникам доводиться шукати додаткові ресурси для збереження пасік. На допомогу «прийшли» туристи. Пасічники вигадує способи звернути увагу на свою пасіку. Одні лікують бджолами, другі пропонують спати на вуликах, треті читають науково-популярні лекції. І можливо, пасіки не такі видовищні як страуси і коропи, але треба визнати, що ми всі залежимо від бджіл.
Як бачимо сучасний бізнес на землі — це не продаж картоплі по дворах з викрикуванням по гучномовцю. Але щоб отримати прибуток від землі, треба не лише важко працювати, а й свою нішу шукати, здобутки просувати й бути привітним до туристів.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: З коханням і азартним другом. Традиції весняного Києва;
Селфі зі страусами або сон під вуликами: 10 екоферм неподалік від Києва;
Мода для городу. 25 гастротрендів на ваших грядках;
Фіолетова естетика: як виростити лаванду;
