Птах під пахвами. Як киянка створює незвичні сумки

Якщо ви хоч раз бачили їх, то розбачити вже не зможете. Тетяна Зозуленко створює сумки у вигляді птахів. І не лише їх. Майстриня розповіла Вікенду, як прийшла до своєї справи, хто купує її вироби та яку сумку носить сама.

Як усе починалось

Тетяна закінчила художню школу, а згодом — архітектурний факультет КНУБА за спеціальністю «Образотворче мистецтво». Завжди була творчою людиною та пробувала себе в різних напрямках, здебільшого в живописі. Згодом до рук потрапила вовна.

— Я зваляла своїх перших синичок. Вони вийшли такими милими, що просто зігрівали душу — і мені, і всім, хто брав їх у руки. До речі, гріли й у прямому сенсі: я вигадала нову функцію — носити їх узимку в кишенях.

Натискайте на фото для збільшення

Після маленьких синичок Тетяна захотіла збільшити пташок. Так вона зробила перші дві сумки — сойку та курочку. Згадує, що прагнула максимальної реалістичності й хотіла досягти ефекту «сумка, але жива».

— Ця курочка вийшла така неідеальна, що мені не хотілося б її показувати, але бережу її як свідчення того, як зростаю в майстерності.

— Птахи — це моя улюблена тема ще з часів живопису. Я живу поруч з Голосіївським лісом і птахи — мої найближчі сусіди. Працюю у теплу пору року на балконі, часом то сойка пролетить, то припутень сяде поруч на гілку, вже не кажу про синичок, які просто зграями наді мною кружляють. А ще сусідські кури кудахчуть, півень кричить.

Як створюється сумка

В інтернеті Тетяна підшукує референси, потім близько тижня працює над виробом. Найцікавіше — добирати кольори й відповідну вовну. Цей етап майстриня називає «живописом вовною». Найскладніше — технічні деталі: вшити підкладку, блискавку та встановити фурнітуру.

— Особливість роботи з вовною полягає у її непередбачуваності. Це не так як із живописом, де я бачу, що роблю, одразу. Вовна — такий живий матеріал, що передбачити на 100 відсотків точний результат в роботі з нею неможливо. Тому навіть однакові курочки виходять різними: формою, вигином, формою голівки, поставою, я це контролювати не можу. Через то іноді дивуюсь, чому обрала вовну, адже в живописі можна почуватися впевненіше.

Найскладнішим для Тетяни був пацюк, якого вона не раз переробляла. Вдома у Тетяни живе справжній домашній пацюк, тож вона постійно звіряла роботу з натурою.

— Я весь час порівнювала форму й бачила будь-які невідповідності. Намагалася досягти абсолютної схожості, і зупинилася тільки тоді, коли він нарешті вдався.

Хто купує сумки

Покупці дуже різні, але їх об’єднує одне: вони не бояться бути яскравими.

— Людина з таким аксесуаром однозначно виділяється і привертає до себе увагу. Тож хто не готовий до цього — не замовляє. А от хто не боїться неабиякої уваги — мої клієнти. Я дуже люблю реакцію дітей, тому що вони її покажуть дуже яскраво, в той час коли дорослі можуть приховувати реакції на сумки.

Доводилося стикатися і з хейтом. Тетяна згадує випадок, коли робила сумки з черепами рогатих тварин.

— Мені писали, що я знущаюсь над тваринами. Хоч насправді жодна тварина в процесі виготовлення сумки не постраждала. Можна сказати, це один з найекологічніших виробів. Бо я використовую стрижену вовну овечки.

Яку сумку носить сама майстриня

— Маю кілька своїх виробів, але вони не такі, які я хотіла б на собі презентувати. Коли роблю щось особливо вдале, завжди думаю, що залишила б це собі. Але часу на власні потреби зазвичай бракує. Найчастіше ходжу з сірим київським голубом.

Як доглядати за сумкою з вовни

— Вона має непоганий водовідштовхувальний ефект, тобто не намокне наскрізь ні під дощем, ні в мокрому бруді. Звісно, якщо потрапити з нею під тропічну зливу, то й така вовна намокне. Якщо забрудниться, можна почистити щіткою та мокрою ганчіркою. Висушити ззовні. Час від часу можна зчісувати ворсинки, які розпушуються в процесі носіння, спеціальним гребінцем, який я кладу в сумку при відправці клієнтам, або прибирати звичайною безпечною бритвою.

Сторінка в інстаграмі.