Подорожі країною – це коли в навігаторі три можливих маршрути, а випадкова бабуся каже, що «через цвинтар коротше». Це коли на одному клаптику межують середньовіччя, радянщина й модерн. Це посеред тижня зустріти весілля на дві сотні людей. Вікенд склав гайд по обласних центрах України. Подорожуймо цікаво.
Чернівці (Чернівецька область)
Тихе й затишне місто з неповторним характером аристократа-бунтівника. Тут можна вийти в магазин за хлібом, а опинитися у кав’ярні, де пахне віденською кавою та свіжими булочками, насиченими буднями та цікавими пригодами. Зруйновані татарами та відроджені під час «австрійського періоду», Чернівці захоплюють, вражають та надихають. В родині українських обласних центрів це — той самий дядько-інтелігент, що носить капелюхи, розмовляє кількома мовами та в будь-який момент може вступити у дискусію на тему актуалізації творів Тараса Шевченка у сьогоденні.
1408 рік (Францією править Карл Божевільний, Апеннінський півострів розділений на міста-республіки, Папську область та Священну Римську імперію, Галичина у складі Польщі, а Волинь належить Великому князівству Литовському).
Кількість населення
260 тисяч (помножити на 8 — і буде майже Париж, яким іноді, додаючи прикметник «маленький», називають Чернівці).
Річка
Прут (кажуть, колись дівчина на ім’я Говерла закохалася у хлопця на ім’я Прут, але батьки заборонили їм бути разом, тому дівчина наплакала на цілу ріку, а потім стрибнула у прірву та перетворилася на гору).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Ольга Кобилянська (видатна письменниця-модерністка тривалий час жила й працювала у Чернівцях);
Володимир Івасюк (автор тієї самої «Червоної рути»);
Юрій Федькович (письменник, чиє ім’я носить Чернівецький національний університет).
Левко Симиренко (той самий вчений-помолог, який вивів популярний сорт яблук, названий ним на честь батька);
Іван Нечуй-Левицький (автор «Кайдашевої сім’ї» народився на Черкащині).
Що необхідно побачити:
пішохідна вулиця Ольги Кобилянської — з усіма її крамничками, ресторанами, кав’ярнями;
Свято-Миколаївська церква з її незвичними, ні на що не схожими «п’яними» вежами;
Турецька площа та найдавніша на Буковині криниця;
алея зірок, де зібрані імена тих, хто створював місто та впливав на його історію.
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
Кав’ярня-музей на вулиці Кобилянської, 30 (смачна кава, цікавезні картини про історію міста, старовинні інтер’єри, колекція гасових ламп, патефон та робочий касовий апарат часів наших пращурів; тут можна провести не одну приємну годину);
Чернівецький національний університет (обов’язково з екскурсією всередині, з усіма незрівнянними архітектурними рішеннями та інтер’єрами, і там можна загубитися на пів дня);
художній музей;
музично-драматичний театр.
Локальні страви:
гефільте фіш — фарширований короп;
піца по-буковинськи (італійські традиції з начинкою по-українськи — так, щоб було багато-багато);
мамалига з безліччю варіативних доданків.
Де фотографуватися:
дендрологічний парк (та особливо його арки з троянд);
Чернівецький скансен (музей просто неба — 9 гектарів автентичних локацій та етнофотозон);
старі колоритні дворики (атмосферні, особливі, історичні).
Що привезти в подарунок:
коробочку тістечок «Буковинський горіх»;
гуцульський шербет і місцевий трояндовий чай;
сувеніри з зображенням чорної овечки (за однією з легенд, назва міста походить саме від цього словосполучення) або знаменитого сурмача, який щодня вітає перехожих з Ратуші піснею «Марічка».
Найкращий час для відвідування
зимові свята — традиційний час для Маланка-фесту, який щорічно проводиться в Чернівцях. Яскраві костюми, народні традиції, цікаві люди, конкурси, співи, ігри та інші розваги — це варте того, щоб запланувати подорож саме на дати фестивалю.
Цікавий факт про місто
У німецькому місті Фюрт є брат-близнюк будівлі чернівецького драмтеатру. Обидва театри побудовані за проєктом архітекторів Фельнер та Гельмер.
Загадка про місто
Оригінальний твір супрематизму, написаний українським художником на полотні 79,5 см на 79,5 см, і зберігається в Третьяковській галереї. А пам’ятник-інсталяція, присвячена оригіналу, створеному сто років тому, встановлена на площі Філармонії у Чернівцях. Про що йдеться?
Відповідь
Оригінал «Чорного квадрату» Казимира Малевича знаходиться в російській галереї. У 2015 році в Чернівцях відкрили інсталяцію, присвячену картині.
Хмельницький (Хмельницька область)
Місто, де спочатку кажеш «я проїздом», а потім раптово усвідомлюєш, що вже зайшов на каву, забіг на базар і залишився на пару днів погуляти. Історія тут де-не-де тихо підморгує зі старих будівель, натякає на щось цікавеньке в назвах вулиць, обіцяє круті легенди, сховані в паркових доріжках. Хмельницький — це мікс імперського минулого, радянського конструктивізму і сучасних рішень, завдяки яким росте комфортне затишне місто. Це той родич, який нещодавно був скромним студентом, а тепер має у власності торговельний центр і детальний план розвитку на п’ять років. Втім, він завжди купує пиріжки на ринку в однієї й тієї ж тітоньки.
1431 (у Франції спалили Жанну д’Арк, а в Румунії народився національний герой, «син дракона», Влад ІІІ Дракула).
Кількість населення
260 000 (влітку в Антарктиді проживає приблизно 4000 людей — то ж у Хмельницькому поміститься десь 65 Антарктид).
Річка
Південний Буг (який колись мав назву «Бог», що означало «той, що тече по родючій землі»; наразі активно обговорюється питання про повернення річці старослов’янської назви).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Владислав Заремба (піаніст і композитор, автор численних творів на слова Тараса Шевченка);
Галина Ткачук (дитяча письменниця, редакторка);
Олександр Пономарьов (ага, той самий, який про «мою зіроньку небесную» співає).
Що необхідно побачити:
пам’ятник Богдану Хмельницькому (перевірте, як там його кінь — чи доглянутий, чи блищить. Цим питанням зазвичай опікуються курсанти місцевого військового навчального закладу);
майдан Незалежності та пам’ятник «Вірі, Надії, Любові»;
дендропарк «Поділля» (дорогою туди можна заскочити ще й подивитися на єдиний збережений у місті скіфський курган);
«стометровка» (пішохідна вулиця з купою кафешок, магазинчиків і красивих фотолокацій).
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
музей Проскурівського підпілля (невеликий, але змістовний і дуже цікавий);
«Туча» (найвідоміший в Україні речовий ринок, частина «точок» просто неба, але переважна більшість розташована під дахом, навіть якщо вам не потрібен одяг, ця локація — легенда, з якою варто познайомитися);
обласна філармонія та її симфонічні концерти (незабутні спогади);
синагога (з постійною фотовиставкою про релігійний побут євреїв).
Локальні страви:
Зіньківська чорна ковбаса;
лежні (пиріжки з гречаного борошна, всередині сир з картоплею);
крученики з чорносливом (тоненькі шматочки свинини, закручені в трубочки, всередині яких ароматна копчена слива з волоськими горіхами).
Де фотографуватися:
парк Чекмана (просто тому, що там нереально зелено, яскраво й красиво, є чудові дерев’яні скульптури, річка, лебеді та безліч затишних доріжок);
біля пам’ятника барону Мюнхгаузену (подейкують, монумент цьому персонажу вперше зведений саме в цьому місті);
театр ляльок (будинок Хаїми Маранца — доволі атмосферне місце з упізнаваною архітектурою та особливим вайбом).
Що привезти в подарунок:
відому картату сумку з «Тучі», в яку поміститься пів Китаю;
щось з асортименту місцевої кондитерської фабрики;
копчений чорнослив з продуктового ринку.
Найкращий час для відвідування
весна в Хмельницькому напрочуд приємна: свіжа, зелена, з ароматом свіжих полуниць і картоплі з кропом.
Цікавий факт про місто
«родзинка» міста — унікальні металеві скульптури Миколи Мазура (повірте, нічого подібного ви не бачили). Видатний скульптор створив свої роботи з металобрухту після того, як отримав замовлення від Хмельницького обласного управління внутрішніх справ на створення дитячого майданчика.
Загадка про місто
в місті зведено п’ять пам’ятників людині, яка тут ніколи не бувала. Про кого йдеться?
Відповідь
Попри назву міста, гетьман Богдан Хмельницький ніколи не відвідував Плоскирів (давня назва Хмельницького).
