Подорожі країною – це коли в навігаторі три можливих маршрути, а випадкова бабуся каже, що «через цвинтар коротше». Це коли на одному клаптику межують середньовіччя, радянщина й модерн. Це посеред тижня зустріти весілля на дві сотні людей. Вікенд склав гайд по обласних центрах України. Подорожуймо цікаво.
Запоріжжя (Запорізька область)
Атмосферне місто з широкою набережною, зеленою Хортицею й абсолютно індустріальним настроєм. Заводи щоденно запалюють труби димом, а люди квапляться на роботу, бо звикли до високої швидкості життя й намагаються встигнути все. Це місто мостів, гребель і великої води, і той, хто встиг відчути його настрій, не проміняє його на інше.
фото Сергій Лавров
Рік заснування
1770 рік, Джеймс Кук у цей час відкриває східне узбережжя Австралії та наносить на мапу численні острови поруч.
Кількість населення
приблизно 758 тисяч (це як сотня шкіл по 7-8 тисяч учнів — уявляєте, які черги на перерві в їдальню?)
Річка
Дніпро (через яку в стародавні часи пролягав відомий шлях «Із варяг у греки», завдяки чому на дні досі можна знайти безліч цікавих артефактів: коштовності, посуд, прикраси тощо).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Леонід Жаботинський (той самий, що утримував титул найсильнішої людини планети 11 років), Олександр Гусаков (хірург-отоларинголог зі світовим ім’ям, чиї методики лікування використовуються по всьому світові), Юлія Ратнер (модель, яка в 17 років стала обличчям Valentino).
Що необхідно побачити:
острів Хортиця з її археологічними ділянками, козацькими темами й прогулянковими маршрутами (без цієї локації галочку навпроти факту відвідування Запоріжжя ставити не можна);
мости Преображенського (пам’ятаєте історію, де інженер вкоротив собі віку через те, що його не нагородили сталінською премією? Йдеться саме про Бориса Преображенського. Щоправда, помер він через інфаркт, який міг бути пов’язаним з тим, що талановитого, але безпартійного спеціаліста, попри колосальну роботу над мостами на острів Хортиця, не включили до переліку осіб, що заслуговують на нагороду);
запорізький дитячий ботанічний сад (одного слова «дитячий» вже досить, щоб пробудити цікавість, еге ж?)
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
музей ретро-техніки «Фаетон» — найбільший в Україні приватний музей (прекрасне місце для поціновувачів старовини та історії — тут зібрана унікальна колекція техніки кінця 1920-х-1970-х років);
краєзнавчий музей (лише біля колекції пивних пляшок можна зависнути на годину);
сідайте на тролейбус, що перетинає греблю Дніпровської ГЕС — це унікальний маршрут, досвід перетинання греблі міським громадським транспортом можна отримати лише у Запоріжжі (сподобається — можна кататися туди-сюди хоч пів дня).
Що їсти та пити:
запорізький капусняк (страва запорізьких козаків — наваристий суп із квашеною капустою та пшоном);
куліш (каша з пшоном та капустою);
ет аяклак (пиріжок з м’ясом, що став популярним в регіоні завдяки караїмській громаді).
Де фотографуватися:
парк Вознесенівський з альтанкою закоханих (місце прекрасне, навіть якщо у вас немає пари);
фонтан «Життя» на одній з центральних площ міста (це дуже, дуже символічна локація);
біля культових запорізьких муралів («Тато з донькою», «Слон як метелик», «Водоспад», Янголи» тощо);
годинник закоханих на бульварі Шевченка;
закинутий дитячо-оздоровчий центр «Чайка» (грецькі колони, розруха та мальовнича занедбаність — локація неординарна з точки зору фотографування).
Що привезти в подарунок:
козацька булава (трохи кітч, але можна знайти якісний і крутий не кітчевий варіант);
кераміка ручної роботи (чашки та посуд цікаві та їх легко впізнати за стилістикою);
дерев’яні вироби з Хортиці (у фігурки козаків неможливо не закохатися).
Найкращий час для відвідування
на початку літа — в сезон мелітопольських черешень.
Цікавий факт про місто
Один із мостів Преображенського використаний у комп’ютерній грі «STALKER: Поклик Прип’яті».
Загадка про місто
Коли будували цей об’єкт, один із його конструкторів назвав його «монументом, збудованим не на честь когось, а всупереч усьому». За кілька років ця людина й сама стала жертвою того, що «всупереч» — і не дожила до завершення будівництва. Про який об’єкт йдеться?
Відповідь
ДніпроГЕС — головний інженер Іван Александров помер унаслідок репресій ще до завершення будівельних робіт.
Івано-Франківськ (Івано-Франківська область)
Місто кави, гірського повітря й церков. Тут до простих радощів ставляться серйозно — і вміють насолоджуються тістечком так, наче це найважливіша задача на день. Тут всі дороги ведуть на «стометрівку» — головну пішохідну вулицю міста, де пульсує життя, зустрічаються випадкові та близькі люди, ведуться важливі розмови та відбуваються легкі смолтоки. Тут знають, що прогулянка центром схожа на подорож морськими просторами, бо кав’ярень у місті безліч — просто море.
7 травня 1662 року місто Станіслав було засновано Магдебурзьким правом. Утім, поселення Княгиня і Заболоття існували на цій території набагато раніше (Людовик XIV тоді у віці 4 років став королем Франції).
Кількість населення
приблизно 230 тисяч (вистачить, щоб заселити Монако шість разів, і ще трохи залишиться на помідори).
Річка
в Івано-Франківську з’єднуються річки Бистриця-Надвірнянська та Бистриця-Солотвинська й утворюють Бистрицю (місцева легенда розповідає, що колись давно в Карпатських горах жили дві сестри — Надія та Соломія, вони закохалися в одного хлопця й посварилися. Хлопець не міг визначитися, яка з дівчат йому більше до серця, і пішов на війну, де його вбив ворог. Сестри у відчаї помирилися і, обійнявшись, гірко плакали. Їхні сльози лилися потоками води по гірських схилах, змішувалися з дощем і снігами, а коли духи Карпат побачили те горе, вони перетворили дівчат на дві річки, які злилися і більше ніколи не сварилися й не розлучалися).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Юрій та Софія Андрухович (батько та донька, відомі письменники, перекладачі), Василь Вірастюк (найсильніша людина України), Ірма Вітовська (талановита акторка театру і кіно).
Що необхідно побачити:
«стометрівка» (вулиця Незалежності, де немає машин, натомість є безліч людей, ароматна кава, букіністичні магазини, смачні тістечка, красиві бутики й гарні локації для естетичного задоволення);
міська ратуша (унікальна споруда, побудована в стилі функціоналізму — єдина в Україні ратуша такого типу, всередині — краєзнавчий музей);
міське озеро (душа Івано-Франківська — тут проводять час місцеві жителі, і саме тут можна відчути справжній настрій міста);
палац Потоцьких — загадкова частина історії міста, яку варто побачити (комплекс реставрується, однак частину приміщень можна роздивитися).
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
в «Бастіоні», який будувався як військова фортифікаційна споруда, в якій сьогодні працюють художня галерея, сувенірні магазинчики й ресторани;
в аквапарку (може, й не дуже культурна розвага, але точно вбереже від поганої погоди);
перебіжками від одного крутого собору до іншого, від однієї церкви до іншої (Івано-Франківськ багатий на цікаві об’єкти подібного плану — Вірменський собор, кафедральний собор Воскресіння, колегіальний костел Діви Марії (за сумісництвом художній музей, до речі), Єзуїтський костел та безліч інших);
на колишньому заводі «Промприлад» (колишній промисловий об’єкт вдало перетворили на популярне місце зустрічі, коворкінг, майстерні, бар, галереї, і тут цікаво провести час, навіть якщо не дуже й хочеться працювати);
в найбільшому в Україні анатомічному музеї.
Що їсти та пити:
юшка з лісових грибів (традиційний карпатський суп — трохи стрьомно, але нереально смачно);
банош (кукурудзяна крупа, шкварки й ті самі гриби — це разом варте того, щоб скуштувати);
гомбовці (щось типу лінивих вареників, але з начинкою — без солодкого не йти!).
Де фотографуватися:
з відновленими дверима, які в рамках проєкту «Франківськ, який треба берегти», реставрували місцеві небайдужі майстри (повірте, вони створені спеціально для того, щоб з ними фотографуватися);
на вузенькій Тринітарській вулиці — найстарішій вулиці Івано-Франківська, де кожний камінчик може розповісти свою неймовірну історію;
з численними кованими фігурами, які щорічно на День міста дарують Івано-Франківську українські майстри (скульптури розкидані по місту, тож доведеться погуляти).
Що привезти в подарунок:
карпатські чаї (зможете догодити всім — бо є заспокійливі, для травлення, схуднення, поліпшення сну, укріплення імунітету й купа інших варіантів);
каву з франківських палярень — закладів, де зерна обсмажуються;
овечу бринзу (немає кращого міста, де можна купити цю розкіш);
гуцульські вишиванки реклами не потребують.
Найкращий час для відвідування
Івано-Франківськ — одне з найкращих місць в Україні, де можна комфортно пережити спекотне літо: тут зелено, свіжо, приємно та прохолодно.
Цікавий факт про місто
за легендами, під Івано-Франківськом колись проходив таємний підземний хід, який з’єднував палац власників міста Потоцьких із костелом Найсвятішої Діви Марії. Деякі історики стверджують, що підземелля під ратушею, які можуть оглянути туристи, — це і є частина того ходу. За цю теорію говорять й сучасні знахідки залишків підземних тунелів, які час від часу знаходять в ході дорожніх або будівельних робіт.
Загадка про місто
Що спільного між Тарасом Шевченком й «Гобітом» Дж. Р. Р. Толкіна?
Відповідь
Місцеві іноді призначають одне одному зустріч «біля гобіту» — пам’ятника Тарасу Шевченку, який чи то завдяки пропорціям тіла, чи в цілому образу подорожнього має схожі риси з Більбо Беггінзом.
