Подорожі країною – це коли в навігаторі три можливих маршрути, а випадкова бабуся каже, що «через цвинтар коротше». Це коли на одному клаптику межують середньовіччя, радянщина й модерн. Це посеред тижня зустріти весілля на дві сотні людей. Вікенд склав гайд по обласних центрах України. Подорожуймо цікаво.
Черкаси (Черкаська область)
Місто, де Дніпро такий широкий, що дійсно здається, що то справжнє море, а свіже повітря, неосяжні простори й безмежні ліси наче намальовані. Місто заколисане Кременчуцьким водосховищем, закутане в парки, просочене присутністю Кобзаря. Черкаси — це середній брат у родині українських міст-обласних центрів: спокійний, не поспішає, уникає сварок, стоїть собі тихо й упевнено біля Дніпра та знає: все буде, треба лише трохи розсудливості й терпіння.
1286 (на території сучасної Мексики зароджується цивілізація ацтеків, Апеннінський півострів розділений між Священною Римською імперією, Папською областю, Неаполітанським королівством та деякими містами, що отримали статус республік, а англійський король Едуард I укладає мирну угоду з французьким королем Філіпом IV Красивим).
Кількість населення
270 тисяч (приблизно як 300 Ватиканів без жодного Папи).
Річка
Дніпро (третя річка Європи за площею водозбірного басейну, яка в районі Черкас настільки широка, що її іноді називають Черкаським морем).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Василь Симоненко (відомий поет-шістдесятник тривалий час працював у Черкасах, де тепер функціонує його музей);
Левко Симиренко (той самий вчений-помолог, який вивів популярний сорт яблук, названий ним на честь батька);
Іван Нечуй-Левицький (автор «Кайдашевої сім’ї» народився на Черкащині).
Що необхідно побачити:
черкаська «Батьківщина-Мати» на пагорбі Слави;
вулиця Хрещатик (з колишнім готелем «Слов’янський» та будинком Щербини, де нині розташований один з найкрасивіших палаців одружень);
Михайлівський собор (один із найбільших православних храмів в Україні);
музичний фонтан біля обласної держадміністрації.
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
найбільший в Україні буддійський храм «Білий Лотос»;
музей однієї книги — Кобзаря, де зібрано чимало цікавих та раритетних видань;
оранжерея «Ангкор-Ват» із тропічними рослинами;
обласний краєзнавчий музей.
Що їсти та пити:
борщ з копченими грушками;
гречані галушки;
січеники з м’яса або риби;
медівники.
Де фотографуватися:
парк «Сосновий бір» (великий, розкішний, там знайдуться місця на будь-який смак);
річковий вокзал з вайбом далеких подорожей;
бульвар Шевченка (доглянуті дерева, красиві лавочки, спокій та романтика);
садиба-музей «Райський куточок» (місце, де можна побачити традиційний побут українського села, старовинний посуд, меблі тощо — і пофотографуватися).
Що привезти в подарунок:
кошики (Черкаси — давній центр лозоплетіння);
соняшникову олію (Черкаська область — один із лідерів виробництва в цій галузі);
кілька пляшок черкаського пива;
уманські лимонади.
Найкращий час для відвідування
літо — Дніпро ласкавий і теплий, жнива багаті й золотаві, а в парку «Долина троянд» рясно квітнуть ці особливі красуні.
Цікавий факт про місто
Наприкінці 60-х років минулого століття Черкаси мали свою канатну дорогу довжиною 500 метрів — її використовували для транспортування бетону для будівництва мосту через Дніпро.
Загадка про місто
Існує напівлегенда — напівтеорія про те, що на випадок війни створили часткову копію Його, щоб у разі руйнування була можливість швидко замінити пошкоджені частини. Про що йдеться?
Відповідь
Під час будівництва мосту через дамбу виготовили копії металевих конструкцій, які можна було б встановити замість тих, що вийшли з ладу. Кажуть, що сьогодні вони повільно «вмирають» та іржавіють десь у Золотоноші.
Чернігів (Чернігівська область)
Давнє-давнє місто з нереальною кількістю храмів і кав’ярень. Годинами можна гуляти старими вуличками, насолоджуватися особливою атмосферою, відчувати багатовікову історію, відпочивати від шалених темпів інших обласних центрів України. А ще можна уявляти себе чернігівським князем, фантазувати, ніби потрапив у цікавий серіал, чи просто дихати повітрям, наповненим безліччю історій. Чернігів схожий на мудрого сивого дідуся, який пам’ятає всіх-всіх у вашій сім’ї, може впевнено перерахувати родичів до п’ятого коліна та знає, як підтримувати в родині спокій та злагоду.
907 рік (князь Олег пішов на Візантію та змусив її підписати з Київською Руссю торгову угоду, в Китаї закінчилося правління династії Тан та розпочався безлад, відомий в історії як «Період п’яти династій», а в Європі мадяри розбили баварців у битві під Прессбургом, чим спровокували нову розстановку політичних сил).
Кількість населення
280 тисяч (як 8 князівств Сан-Марино, тільки зі старовинними соборами та церквами).
Річка
Десна (назва якої зі старослов’янської перекладається як «правий», саме цим словом до початку ХХ століття називали праву руку).
Відомі постаті, чиї імена тісно пов’язані з містом
Григорій Верьовка (той самий відомий диригент, який працював з хоровою піснею);
Михайло Коцюбинський (у Чернігові він не лише жив та писав, а був головою «Просвіти»; до речі, похований він теж тут, на Болдиній горі);
Марія Заньковецька (акторка, театральна діячка та просто легендарна постать в історії українського театру).
Що необхідно побачити:
Дитинець з чавунними гарматами (візитівка міста);
унікальна П’ятницьку церкву;
один з найстаріших збережених в Україні храмів — Спасо-Преображенський собор;
Катерининська церква (видно ще на під’їзді до міста);
світломузичний фонтан.
Де тусити, якщо погода не для прогулянок:
в Антонієвих печерах погода однаково приємна 365 днів на рік (не забудьте відшукати привида, який там живе);
Чернігівський обласний історичний музей (можна не лише сховатися від дощу, а й прокачати свої знання про життя князів Київської Русі);
Чернігівський пивзавод (на екскурсію запрошують охочих віком від 9 років).
Локальні страви:
березинські балабони (кульки з крохмального тіста, які заправляють обсмаженою цибулею та шкварками. Між іншим, рецепт страви визнаний нематеріальною культурною спадщиною Чернігівщини);
шпачки (смажені мініпиріжки з картопляною начинкою, які теж є нематеріальною культурною спадщиною);
гартаначка (пшоняна каша з картоплею, рецепт якої — здогадайтеся! — внесений до переліку об’єктів нематеріальної спадщини Чернігівщини);
гурки (тушковане-томлене м’ясо з квашеними огірками).
Де фотографуватися:
Болдіна гора (тут і історичне тло, і природа, і архітектура — локації на будь-який смак);
садиба Григорія Глібова (схожа на лицарський замок);
пішохідний міст через Десну (крута локація для індустріальної зйомки з шаленим міксом гарних природних краєвидів);
рояль-клумба біля музичної школи та клумба з тюбиком фарб біля міської школи мистецтв.
Що привезти в подарунок:
баночку ніжинських огірків;
мед та продукти місцевих бджолярів;
трав’яні чаї.
Найкращий час для відвідування
квітень-вересень — місто вдягнене в зелень, і це окремий вид естетичної насолоди.
Цікавий факт про місто
У Чернігові є площа, якій місцеві дали цілих три назви, і всі три легко ідентифікуються всіма мешканцями. Йдеться про Червону площу (назва пішла від кольору бруківки, якою локацію застелили у 1935 році), Театральну (вона розташована поряд з Чернігівським обласним драмтеатром) або Базарну (бо колись тут був великий ринок, куди з’їжджалися люди з селищ, розташованих поблизу).
Загадка про місто
Вали — традиційне місце зустрічі місцевих. Зазвичай домовляються перетнутися біля однієї з гармат. Чому проблематично зустрічатися біля 13-ї?
Відповідь
На Дитинці стоять 12 знаменитих чавунних гармат. Призначення зустрічі біля 13-ї зазвичай означає, що людина просто не хоче бачитися з тим, з ким домовляється.
