Крок уперед. Як у Києві готували балет Баланчина

Який важливий крок досі не зробив український балет? І як він робить його зараз? У Національній опері представили балет «Варіації Доніцетті». Вікенд зібрав основні факти та записав цитати творців.

Що варто знати про постановку

Балет одноактний, йде в комплекті з кількома іншими. Є крихітна надія подивитись без тривог і перечікувань. Але якщо таке трапиться, то в головному театрі є комфортний гардероб, він же виконує функцію укриття.

Це не класичний, а неокласичний балет, що важливо для нашої публіки. Далі пояснимо чому.

Музика — танцювальна з опери «Дон Себастьян» Гаетано Доніцетті.

Автор балету — Джордж Баланчин, і це перша сертифікована постановка його хореографії для наших артистів. Грузин Баланчивадзе народився в Російській імперії, там же танцював, а після революції втік за кордон. В Америці він заснував власну школу.

В основі методу Баланчина лежить думка, що в балеті неважливий сюжет, головні музика і рух. Він відмовлявся від декорацій, пишних костюмів, робив головними інструментами тіла танцівників.

Балетмейстер-постановник — Олесій Ратманський. Ратманський — цікава особистість. Провів дитинство в Києві, навчався танцю в Москві. Працював в нашому оперному, керував трупою російського Большого театру. Нарешті став громадянином США та хореографом Американського театру балету.

Від початку вторгнення Олексій Ратманський робить багато проєктів на підтримку України:

— Якщо Україна не переможе, це буде крах ідеї демократії та справедливості. Для мене ця підтримка про мій кровний зв’язок, ми з дружиною з Києва. Тут наші рідні, друзі. У цьому театрі ми почали шлях як танцюристи. Як хореограф я теж починав тут.

Бажаю, щоб український балет вижив й був рівним зі світовими балетними трупами. Така можливість є, бо Україна завжди народжувала великих танцівників. Років 20 років тому українські танцівники були найкращими в світі.

Ратманський пояснює, чому нова постановка є такою важливою для нашого балету.

— На стилі Баланчина базується сучасний класичний балет. Прикро, що українські артисти не мали цього досвіду, не танцювали хореографію Баланчина. Цей крок треба зробити. Без Баланчина в репертуарі неможливо рухатися вперед. Це крок, якого український балет не зробив донині. Тепер робить, і одного Доніцетті недостатньо.

У трупи було тільки три тижні на цю роботу. Постановник каже: артисти зробили величезний прогрес.

Чому обрали саме цей балет? Деякі балети Баланчина поставлені на музику російських композиторів, їх, звісно, не розглядали. А ще трупа зараз не така велика, як раніше. Вибір був обмежений цими факторами.

У чому ж суть методу? Баланчин взяв стиль балету XIX століття і зробив його сучасним: відкинув старі сюжети, пантоміму, костюми, декорації. Залишив чистий танець.

У «Варіаціях Доніцетті» костюми є, а декорацій немає.

Балет Баланчина маскується під XIX століття, але має сучасні техніку, механіку та презентацію. Це чистий танець, музика, яка оживає, пояснює Ратманський.

Це є викликом для наших артистів це виклик, вони не так зв’язані з музикою, коли танцюють. У них інша школа.

Микита Сухоруков, прем’єр трупи, відвертий: часу на підготовку було мало, а робота складна:

— Я вчився 10 років працювати так, а зараз за три тижні маю навчитись робити зовсім по-іншому. Це як я писав все життя правою рукою, а тепер треба писати лівою, ще й арабські тексти.

Це зовсім інша техніка, не схожа на ту, до якої ми звикли. Щоб танцювати так, треба з дитинства займатись по системі, яку розробив Баланчин. Там багато особливостей по позиціям корпусу, підготовці до стрибків, кількості стрибків, навіть відчуттям себе у просторі.

Не можна сказати, що за три тижні ми зрозуміли Баланчина. Але я думав, наче випробував себе, а тепер відчувалось, що м’язів значно більше, ніж я звик. І вони чомусь болять. Сподіваємось, що глядач не вважатиме, що змарнував час.