Телебачення Діда Панаса: казки, жарти та матюки в ефірі

На казках Діда Панаса, які він щотижня читав із телевізора, виросло декілька поколінь українців. Його знають як веселуна, щирого патріота, а ще творця одного з найперших українських мемів. До дня народження українського казкаря Вікенд розбирався, що в історіях про Діда Панаса правда, а що вигадка.

Справжнє ім’я діда Панаса — Петро Вескляров. Хоча це прізвище він отримав під час Другої світової війни — змінив справжнє Векслер, щоб приховати від фашистів єврейське походження. Народився 9 червня 1911 року в місті Тальне на Черкащині. Петро захоплювався театром з юних років і відвідував місцевий драматичний гурток. Коли Весклярову був 21 рік, в Тальне приїхали артисти із Черкаського робітничо-селянського театру, вони помітили талановитого хлопця і запросили грати в їхній трупі. Так Петро переїхав до Черкас, де працював у театрі до 1940 року.

В 1941 році Петра мобілізували та відправили до військового похідного театру Південно-Західного фронту. Трупа потрапила в німецьке оточення, і актор опинився у фільтраційному таборі. Йому вдалося втекти, змінити прізвище та дістатися окупованого нацистами Києва. Тут він працював на залізниці, навіть організував театральний гурток. Під час війни загинули батьки та брат Петра.

Після визволення Києва актора відправляють до Луцька грати у Волинському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Там він познайомився та одружився з секретаркою театру Галиною, у них народився син Богдан.

В 1950-х роках Петра почали запрошувати зніматися у фільмах і навіть запропонували переїхати до Києва. В цей час актор розлучається з дружиною, повертається до столиці, працює на кіностудії імені Олександра Довженка. Зазвичай грав другорядні ролі — діда Петрія в фільмі «Олекса Довбуш», дядька Лева в «Лісовій пісні» та пана ректора у «Вії». Петро був талановитим актором, проте так і не став відомим за межами України, адже зовсім не знав російської мови. Він розмовляв лише українською, і в фільмах його переозвучували на російську інші актори.

Вескляров був не першим Дідом Панасом. В 1950-х роках на українському радіо з’явилась програма «Вечірня казка», і в ній Дідом Панасом був інший актор. Згодом йому стали шукати заміну, адже чоловік збирався на пенсію. Вескляров спочатку підміняв ведучого, а з 1962 року зайняв його місце і став новим Дідом Панасом.

Через декілька років «Вечірню казку» вирішили перенести на телебачення. На роль Діда Панаса пробувалось близько 200 акторів, проте робота дісталась Весклярову. Телепрограма «На добраніч, діти» з’явилась в 1964 році, Петро був її ведучим 24 роки.

Декорації «На добраніч, діти» нагадували сільську хату, а Дід Панас, неодмінно одягнений у вишиванку, починав телепрограму фразою «Добрий вечір вам, малята, любі хлопчики й дівчата». Далі ведучий читав казку, інколи його голос звучав за кадром, а на екранах показували ляльковий мультик, який ілюстрував розповідь Діда Панаса. Також в ефірі Петро читав листи, які юні глядачі надсилали йому на адресу телестудії: Хрещатик, 26.

Вишиванка не була елементом сценічного образу, Вескляров завжди приходив в ній на роботу і відмовлявся вдягати на зйомки щось інше. За вишиванку та українську мову його нерідко звинувачували у націоналізмі та декілька разів намагалися звільнити. Та коли замість Діда Панаса на екранах з’являвся інший ведучий, на студію надходили листи та дзвінки від глядачів з проханням повернути Діда, адже діти до нього звикли.

Петро працював без суфлерів, нерідко сам писав сценарій, вигадував казки та імпровізував. Наприклад, в одному випуску біля Діда Панаса заради експерименту посадили іграшкового пса. Під час ефіру Петро достав свою хустинку і витер собаці носа — це не було заплановано в сценарії, але знімальній групі дуже сподобалось.

Робота телеведучого не приносила йому великого заробітку — за одну зняту програму він отримував 20 рублів. Жив у тісній однокімнатній квартирці на Шулявці і лише в 1988 році отримав більш просторе житло на вулиці Саксаганського, 24/27, де з ним по сусідству мешкали кінорежисери Тимофій Левчук та Володимир Браун, письменник Улас Самчук.

Після того як Вескляров став ведучим «На добраніч, діти», його все рідше запрошували зніматися у кіно. Справа не тільки у російській мові, а й у тому, що глядачі не могли сприймати його в інших образах. Яку б роль актор не грав, люди говорили, що це Дід Панас.

Існує відомий міф про те, ніби актор матюкнувся у прямому ефірі. Фраза «Отака хуйня, малята» стала одним з найперших українських мемів. Вона потрапила до «Великого словника матюків» Олексія Плуцера-Сарна, а письменники Ірена Карпа та Юрій Покальчук використовували її у своїх творах. Проте нема жодного підтвердження, що Петро дійсно матюкнувся, колеги Весклярова заперечують цю історію. Можливо, плітку розпустили навмисно, щоб мати привід звільнити діда-націоналіста, проте чимало українців розповідають, що бачили по телевізору випуск, в якому матюкнувся Дід Панас. У той час прямі ефіри рідко записували, тому лише один випуск програми «На добраніч, діти» потрапив на плівку, і в ньому Дід Панас не матюкається.

Під час зйомок з Вескляровим іноді траплялись курйозні ситуації — одного разу в прямому ефірі він впав зі стільця, а ще кілька разів забував слова казки. Та через такі кумедні випадки глядачам Дід Панас подобався ще більше. В 1973 році Вескляров отримав звання заслуженого артиста УРСР.

В 1988-му у віці 77 років Вескляров вийшов на пенсію, але деякий час ще їздив на зустрічі з глядачами. Помер Петро 5 січня 1994 році, прах актора знаходиться у колумбарії на Байковому кладовищі. В рідному місті Тальне на місці, де стояв будинок Весклярова, встановлена меморіальна дошка, присвячена актору, єдина в країні. Проте українці, які виросли на телепередачі «На добраніч, діти», досі пам’ятають Діда Панаса та його казки.