Що краще: все планувати заздалегідь чи бути спонтанним та діяти залежно від настрою? Які небезпеки ховаються у кожному з цих сценаріїв? Чому ми прокрастинуємо та запізнюємося і не завжди можемо керувати власним часом? Гештальт-терапевтка Ганна Крицька розповідає про складні стосунки з часом та що з цим можна зробити.
Чим є час для вас? 60 хвилин у годині, 24 години у добі, 365 діб у році? Чи помічали ви, що півтори години перегляду захопливого кінофільму пролітають миттєво, тоді як 15 хвилин очікування іспиту тягнуться вічність? Чи пам’ятаєте короткі, але доленосні розмови, і чи трапляється, що ви не в змозі пригадати зміст дводенного тренінгу чи п’ятирічної університетської програми?
Запозичене з англійської словосполучення «time management» означає керування часом. Час має властивість розтягуватися і збігати з шаленою швидкістю. Усе залежить від нашого сприйняття. Від того, чи цікаво нам те, чим ми наповнюємо час, тобто, від наших емоцій. Хоча загальноприйнятий годинниковий час це справді 60 хвилин на годину й 24 години на добу. Питання в тому, чим вони наповнені і яке значення це наповнення має саме для вас. Тобто відчуття часу — річ суб’єктивна. Отже, й керувати власним часом можна по-різному, в залежності від ваших потреб, бажань та життєвих завдань.
Що ви чуєте, коли людина говорить вам фразу: «Я не маю на це часу»? Що вона заклопотана? Вкрай зайнята? Усім потрібна? Дуже ефективна? Всюди бажана?
Можливо, вона хоче створити таке враження. Але я чую інше: «я не хочу це робити» або «я маю вагомі особисті причини цього не робити». Інакше кажучи, в системі моїх пріоритетів це завдання десь в кінці списку. Бо ми завжди знаходимо час на щось справді важливе для нас. За рахунок сну, обіду, відпустки, якщо потрібно. Чи не так?
Є люди, які люблять процес планування і пишуть списки. А є такі, що терпіти цього не можуть. Наприклад, Соломія завжди планує свій час. Зранку вона точно знає, чим буде наповнений її день аж до самого вечора. В неї розписано тиждень та місяць наперед, розплановано усі вечори, зустрічі з друзями, театри тощо. Відпустку вона планує за півроку, бо це ж квитки, готелі, домовленості з іншими людьми. Соля веде електронний календар. Вона налаштувала собі нагадування, й тепер сигнал про важливі події отримує за день, а про зустріч із друзями чи запис до косметолога — за дві години. Також Соля роздруковує календар на рік, де виділяє різним кольором канікули, прем’єри, лекції й вебінари, які планує відвідати, поїздки та важливі дати. Коли Соля розглядає цей різнокольоровий календар, вона по-різному відчуває виділені події. Одні не викликають жодного збудження, вона просто знає, що має їх зробити вчасно. Вчасно завершити проєкт для власного спокою — це її потреба, репутація та заробіток. Є в цьому календарі й бажання, тобто події, від яких аж дух перехоплює. Так, цього літа вона чекала омріяної подорожі до Риму. Соля не любить сюрпризи, тому вона дуже переймалася, коли довелося усе скасувати через карантин. Вона знає, що не усім планам судилося здійснитися. Та все ж більшість планів втілюється у життя, якщо ретельно все продумати. Таким чином вона побувала у Парижі, Берліні та Амстердамі у попередні роки. Таким чином вона наполегливо планує Рим наступного літа.
А це Олеся, вона не любить планувати. Коли її запитують, що вона робитиме ввечері, влітку чи наступного року, вона каже, що ще не вирішила. Ставити собі нагадування в календарі смартфону здається їй обмеженням власної свободи та всесвіту. Леся спонтанна, любить стан натхнення. Так, зранку напередодні Різдва вона може вирішити, що хоче ввечері поїхати в Альпи чи Карпати кататися на лижах. І щиро засмутиться через те, що квитків у продажу не виявиться. Але здебільшого їй щастить і вона знаходить інші виходи: бере автівку напрокат або падає на хвіст друзям, в яких якраз є одне вільне місце в салоні. Леся може домовитись із подругою про зустріч за обідом. Але якщо зранку того дня вона не в гуморі чи її запрошує хтось важливіший чи цікавіший, Леся з легкістю дає подрузі відбій. І якщо її подруга схожа на Солю, то вона стерпить порушення планів кілька разів, а потім дружба може опинитися під загрозою. Бо для Солі важливий розпланований час, а для Лесі — те, чим він наповнений.
Сказати, що Соля має рацію, а на Лесю повісити ярлик безвідповідальності було б вкрай упереджено. Тому що і Соліне, й Лесине ставлення до часу має право на існування. В кожної своя біографія. Можливо, Соля відрізняється високим рівнем тривожності. Тоді планування для неї — справді вихід, бо це заспокоює й дає відчуття контролю над часом і над своїм життям. Леся чутлива до себе й своїх бажань, і періоди байдикування можуть змінюватися в неї яскравими сплесками енергії, коли вона здатна надихати інших людей. Є професії, пов’язані з чітким графіком, алгоритмами, розрахунками, в яких ефективною буде Соля. А є творчі та інтуїтивні професії, де Лесина гнучкість принесе їй успіх. І всюди є винятки. Є письменники й художники, які планують свій робочий день й дуже плідно працюють. Так, наприклад, Іван Франко за 60 років життя залишив по собі 100 томів творів написаних шістьома мовами. І я згадую аудитора, котрий ділову розмову починав так, ніби мав ціле життя про запас: «А за вікном сьогодні сніг… щось я потерпаю від прокрастинації…».
Прокрастинація — це відкладання на потім початок чи завершення якоїсь справи. Іноді, але не завжди, це «потім» наближається до «ніколи». Як для художника з оповідання «Останній лист» О.Генрі, який дожив до старості, увесь час відкладаючи створення свого шедевру на потім. Втім, зрештою, свій шедевр він створив, щоправда, у зовсім іншому вигляді, ніж очікував.
Ви впевнені в тому, що прокрастинація — то не про вас? Тоді пропоную простий тест. Прочитайте ці твердження та чесно порахуйте, які — про вас:
.png)
Під час роботи чи навчання я часто відволікаюся на Фейсбук, Інстаграм тощо.
Зазвичай я приступаю до виконання завдання за день до дедлайну.
Я часто кажу: «зроблю це завтра».
Коли мені потрібно зробити щось складне, я чекаю відповідного настрою.
Я можу довго не відповідати на телефонні дзвінки чи е-мейли.
Зазвичай я ловлю себе на тому, що виконую завдання, які мав/мала виконати вчора чи кілька днів тому.
Я часто прошу перенести термін виконання завдання.
Мені неодноразово траплялося запізнюватися на зустріч, поїзд чи літак.
Якщо ви дали ствердну відповідь принаймні на половину пунктів, прокрастинація вам відома не лише в теорії. Причин для неї багато. Від адреналінової залежності, коли постійно виконуєш усе в останній момент, до страху здатися некомпетентним, якщо попросиш більше інформації чи ресурсу. Прокрастинація часто супроводжує перфекціоністів та людей із залежними тенденціями. Перші потребують впевненості, що забезпечать найвищу якість, а другі — відтермінування реченця, особливих умов, одним словом, уваги, що часто криється за проханням «увійти в її ситуацію». Адже прокрастинатор, як правило, відзначається винахідливістю у пошуку різноманітних виправдань.
Окрема тема — запізнення. Так, це може бути прокрастинацією в тому сенсі, що ви встаєте о шостій ранку, перевіряєте соцмережі до восьмої, а тоді намагаєтесь умістити усі ранкові ритуали у ті півгодини до виходу, в які вони просто не можуть уміститися. І та впертість, з якою деякі люди щодня виконують цей трюк, свідчить про якусь вторинну вигоду, яку вони отримують від цих перегонів. Але часто запізнення є частиною складніших процесів, таких як:
ви не любите свою роботу й пасивно агресуєте таким чином;
ви звикли звертати на себе увагу, коли заходите на лекцію через 10 хвилин після її початку;
ви інтроверт і уникаєте преконтакту, що приносить задоволення усім цим екстравертам, здатним приходити за півгодини до початку, щоб невимушено поспілкуватися чи завести контакти;
ви звикли запізнюватися у дитинстві й зберігаєте вірність тому способу винитися чи сварити себе, який дає вам енергію у вигляді чарівного пенделя, таку необхідну для дії.
Трапляється, що й генії тайм-менеджменту запізнюються чи відкладають початок завдання. Якщо ви завжди все робите на випередження, й раптом прокрастинуєте ось вже кілька днів чи років, запитайте себе, чи справді ви маєте потребу робити те, що, вочевидь, робити не бажаєте? Раптом це можна делегувати комусь із членів сім’ї чи підлеглим? А, можливо, то взагалі не ваша потреба. Так, один мій знайомий багато років відкладав вивчення англійської мови. Поки не зрозумів, що то була мрія його матері. Кожен окремий випадок потребує індивідуального розгляду.
І Соля, і Леся винайшли свої способи творчого пристосування до взаємин із часом. Скоріше за все, Соля не любить запізнюватися, цінує час, як свій, так й іншої людини, ретельно планує, але нервується, коли щось йде не за планом. Вона може сприймати скасування зустрічі як неповагу до себе, а може пробувати керувати не лише своїм часом, а й іншими людьми, маніпулюючи їхнім почуттям провини через запізнення. Леся гнучкіша, легко дозволяє собі запізнення та скасування зустрічей навіть за 5 хвилин до початку, ставить своє натхнення вище за домовленості. Але, скоріш за все, дає й іншим більше свободи у стосунках із собою. Хоча Солю вона може доводити до сказу. Соля цінує годинниковий час. Леся більше керується своїм суб’єктивним відчуттям часу.
Якби Соля завітала на прийом до психолога, їй можна було б порадити почати потроху відпускати контроль та привнести трохи спонтанності в її життя. А для зниження фрустрації планувати запасний аеродром на випадок, якщо хтось запізниться чи не з’явиться на зустріч.
Якби Леся прийшла на прийом зі скаргою на те, що їй бракує концентрації чи серйозних ділових партнерів, їй можна було б порадити звернути увагу на планування. Адже планувати можна й сам процес планування, й 10 хвилин на вранішню каву, й годину на соцмережі, й півгодини на затори. Можна планувати час, на який тебе відволічуть від виконання завдання. Для цього потрібно просто чесно роздивитися, куди витрачається час протягом дня. Можливо, взяти за звичку записувати, скільки часу пішло на думки, спілкування та дії. Адже, по суті, це те, чому ми й присвячуємо час і, зрештою, життя.
Отже, керувати часом можна по-різному. Головне розуміти, яку потребу ви наразі задовольняєте. Час, як і гроші, це ресурс. Однакову астрономічну добу люди використовують по-різному. І щоб зробити висновок, наскільки ефективно ви керуєтесь своїм часом, пропоную чесно роздивитися, наскільки ефективно ви задовольняєте свої потреби й бажання, наскільки наповненим є ваше життя і наскільки ви ним задоволені.
Читайте також: Як врятувати перфекціоніста: між Монатіком, Гоголем та Барброю Стрейзанд;
Как победить осеннюю хандру: 6 советов от доктора;
Рецепти затишної осені: 5 розваг та глінтвейнів;
Як бігати з дитиною у візочку: досвід киянки;
Історії з потягу: правила, прикмети та бажання провідників Укрзалізниці.
Давай дружити в 
, найкрутіші фотки лови в 
, все найважливіше та найцікавіше в 
, коротко і у справі в 
.
