Ці п’ять історій ідеально підходять для того, аби зимовий вечір наповнився тріскотінням каміна та настроєм лютневої віхоли. Камерні детективи у замкнених просторах, у готелях, відрізаних від світу завірюхою чи лавиною, розслідування довжиною в життя, загадкова історія зникнення австралійських школярок. Письменниця Ольга Карі розповідає про книги, що додадуть переживань і справжньої зимової атмосфери лютневим читанням.
«Одне за одним»
Рут Веа
Ви лишень погляньте на це розкішне оформлення книги. Вона зимова від корінця до кольорового зрізу — зимовіше годі вигадати! Основа історії — класика камерного готельного детективу. Гості збираються на крутезний корпоратив у шале, маючи намір розкішно відпочити, розкішно порозважатися, наминати смакоту й заливатися дорогим алкоголем, час від часу вигулькуючи на схилах. Але сходить лавина, відрізає людей від світу, зв’язку та вигід цивілізації, і з пожильцями гірського готелю починають відбуватися моторошні й прикрі події. Стається убивство, і навіть не одне. Як на мене, це одна з найкращих і найатмосферніших книжок авторки, книга тримає в напрузі до останньої сторінки, і вже на цих найостанніших сторінках історія робить крутий розворот і залишає читача поміркувати над тим, хто був справжньою потворою — жорстокий вбивця чи його жертви.
«Гвинтові сходи»
Етель Ліна Вайт
Це книга перших заморозків, холодних передзимових ночей і непроглядної темряви. Атмосфера самотнього віддаленого замку посеред полів і ярів з опалим листям і чорним гіллям. Щоправда, на вулиці із героями ми проведемо зовсім небагато часу, а події розгортатимуться в замку, в його затишних кухонних закапелках, на моторошних гвинтових сходах, у кімнатах, огорнутих сутінками. Це книга «одного вечора» — не лише тому, що її можна «проковтнути за вечір», а тому що події розгортаються стрімко від пообіддя до наступного ранку. За подіями читач стежить очима служниці на ім’я Гелен, яка споглядає сімейну драму зрад, непорозуміння і відвертого жаху, аж поки в одну мить розуміє — вона більше не сторонній глядач, а найімовірніше — наступна жертва!
«Небажаний гість»
Шарі Лапена
Не скажу, що ця книга — інтелектуальний детектив найвищого ґатунку, але вона ідеальна для того, щоб трохи відволіктися від довколишнього. З перших сторінок читач занурюється в атмосферу гірського готелю, що його крижана буря відрізала на кілька днів від світу. Цього виявилося достатньо, щоб рятувальники та поліція, діставшись нарешті моторошного дому на горі, замість гостей знайшли кілька трупів і купу підозрюваних. І хоча в цій історії мені особисто бракувало бекграунду багатьох персонажів (а відтак і мотив виглядає притягнутим за вуха), а вбивцю легко впізнати, якщо знайомий з канонами створення детективів (для цього не треба бути письменником, достатньо час від часу почитувати такі детективні книжки), ця історія точно розважить на лютневий вечір чи навіть два. Що тут скажеш, обожнюю атмосферу зимового готелю, занесеного снігом і мороком, що дають убивці можливість звести давні рахунки з кимось із гостей.
«Тринадцята казка»
Діана Сеттерфілд
Дебютна книжка авторки, яка вже встигнула стати класикою. Хоч це й не зовсім детектив, але це дуже заплутана та дуже давня родинна історія відомої письменниці, і зафіксувати її на папері береться молода біографка. Але разом із бажанням дізнатися правду вона привезла у старовинний маєток власних привидів минулого. Багатошарова розповідь, помножена на очевидне захоплення авторки книги творчістю сестер Бронте (тут дуже багато алюзій і натяків на персонажів із «Джен Ейр»). Такий собі сучасний вайб dark academy — замки, привиди (уявні й справжні), відлюдькуваті персонажі, життя яких губиться в тінях минулих злочинів та гріхів. Поки що єдина книга авторки, яку сміливо можу рекомендувати до прочитання.
«Пікнік біля Навислої скелі»
Джоан Ліндсі
Не дивуйтесь побачити цю книгу в переліку улюблених зимових детективів. Звісно, описи спеки й задухи на шкільному пікніку це аж ніяк не про канонічну зимову атмосферу. Утім, технічно події відбуваються в лютому, в Австралії, де лютнева спека — то не оксюморон, а реальність. Книга, написана у 1967 році, пережила не одне перевидання та витримала випробування часом, ставши культовою і такою, що досі викликає бурхливі дискусії: що ж направду сталося під час шкільного пікніка біля Навислої скелі? Це було убивство невинних школярок? Це було викрадення та брутальне насильство? Чи все ж таки справа в привидах та паранормальній активності? Що сталося із вихованками елітної школи, які після пікнікової смакоти вирішили трошки прогулятися місцевістю й більше не повернулися до школи? Хто причетний, хто мав мотиви та можливості? Повірте, ця книга варта часу й уваги, особливо, з огляду на те, що за життя письменниця так і не зізналась (навіть режисерові-упертюху, який знімав фільм на основі її історії та весь час напосідався на авторку), чи мала вона місце в реальному житті, чи була лише плодом письменницької уяви? Хай там як, але це історія про привиди минулого життя, які мають достатньо сили, щоб дотягтися життя сьогоднішнього й навіть зруйнувати його.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Український букток: романтики чи душніли?
Книжковий снобізм: чим погані кольорові зрізи;
Зустріч із другом. Які книжки перечитують українці;
Як організувати книжки вдома: три бібліотеки киян-книголюбів;
