Кіно, книжки та гарні фото. За чим приходити в головну бібліотеку країни

Уперше вирішили завітати в Бібліотеку Мудрого? Або були тут колись, але не знаєте, що змінилося? Вікенд склав цей гайд, щоб підказати, як тут все влаштовано й чим можна займатися в бібліотеці (підказка: не лише читати).

Що потрібно знати для початку

Щоб користуватися бібліотекою, потрібно оформити читацький квиток.

Книжки, пресу та документи тут не видають додому. Працювати з ними можна лише на місці, в облаштованих читальних залах.

У бібліотеці постійно проводяться різні заходи. Участь безплатна, необовʼязково бути користувачем бібліотеки, щоб відвідувати той чи інший захід.

Щоб більше дізнатися про те, як тут все влаштовано, можна прийти на екскурсію. Бажано завчасно домовитися про це телефоном або в соціальних мережах. Але дехто приходить без домовленості.

Це не просто Національна бібліотека, а ще й державне книгосховище.

Не забувайте про електронну бібліотеку! Кажуть, під час пандемії там була зареєстрована рекордна кількість переглядів. Якщо зазвичай сайт бібліотеки переглядали мільйон разів на рік, то тоді зібрали чотири мільйони.

Читати, знаходити потрібну інформацію, працювати за компʼютером

Заходимо та повертаємо праворуч, до стійки реєстрації. Абонемент на рік коштує 30 гривень. Заповнюємо картку, показуємо паспорт, оплачуємо й отримуємо читацький квиток. Переселенців, пенсіонерів, представників інших пільгових категорій попросять показати документи. Для них користування бібліотекою буде безплатним.

Якщо завітали в холодну пору року, то здаємо верхній одяг у гардероб поряд. Там же залишаємо великі наплічники та сумки. Якщо заходимо з власними книжками, треба показати їх охоронцю. Отримуємо прозорий пакет, кладемо свої речі та прямуємо всередину.

На першому поверсі розташований картковий каталог. Там знаходиться черговий бібліограф, вона допоможе з пошуками потрібної літератури, підкаже, з чого починати. Загалом у фонді бібліотеки понад пʼять мільйонів документів.

Якщо шафи та ящички чи зайве спілкування вас лякають, можете користуватися електронним каталогом. Знайдіть у ньому потрібну літературу і приходьте з готовим запитом. Пошук у каталозі налаштований за різними параметрами — за ключовими словами, тематичною рубрикою тощо.

Постійні читачі, кажуть бібліотекарі, обожнюють картковий каталог, для них працювати з ним — то певна насолода. Молодь обирає більш зручний та сучасний електронний варіант.

Підказка Вікенду: колись у бібліотеці було так багато народу, що читачам видавали не більше як пʼять книжок на руки, зараз таких обмежень немає.

Коли знайшли потрібну книгу в каталозі, заповнюємо на неї спеціальну картку. Вона називається «вимога на документ». З цією карткою підемо на другий поверх, до читальної зали.

Нам пощастило дорогою до читального залу зазирнути в приміщення, де колись була квартира першого бібліотекаря. Це й зараз найтепліша кімната в будівлі. З неї є окремий вихід в приміщення, де тоді зберігалися фонди.

Також у бібліотеки є надійно захований від сторонніх генеральний каталог — на той випадок, якщо щось трапиться з каталогом, доступним читачам.

Підіймаємося по неймовірно фотогенічних мармурових сходах, заглядаємося на скляну стелю та розкішні світильники. Робимо фото для соцмереж. На сходах є спеціальна ніша, призначена для бюста видатних діячів. Кажуть, колись тут стояв імператорський бюст, потім, здається, був бюст ленінський. Зараз там красується пальма. А хотілося б, щоб згодом там зʼявився бюст когось важливого та значущого для українців.

На другому поверсі ми знову зазираємо в недоступне для звичайних читачів приміщення. Бачимо спеціальний книжковий ліфт: у нього внизу вантажать книжки, закривають залізні дверцята, набирають спеціальний код і відправляють нагору.

Якщо вам потрібні не книжки, а щось з друкованих медіа, то тут є окрема кафедра видачі журналів та газет. Тут щомісяця отримують приблизно півтори тисячі газет та 300-500 журналів. Усе це українські видання.

Підказка Вікенду: в Україні діє так званий закон «про обов’язковий примірник». Згідно з ним видавці мають передавати примірники друкованої продукції в певні національні бібліотеки. На жаль, зараз не всі дотримуються цього закону. Інколи доводиться нагадувати їм про законодавчий обов’язок.

Колись для роботи з газетами та журналами в бібліотеці був відведений окремий зал — настільки популярною була періодика. Адже тільки в ній можна було знайти найсвіжіші дані. Зараз в цій залі ви знайдете словники, довідники та енциклопедії. А ще вона обладнана компʼютерами з доступом до інтернету. Користувачі приходять сюди почитати новини, пошукати роботу. Або й попрацювати, бо вдома не можуть зосередитися. Буває, знаходять тут компанію, співрозмовників. А якщо хтось геть розгубився, то бібліографи можуть допомогти, наприклад, резюме відправити.

В головній залі на полицях — купа журналів та літератури з різних галузей. Там знаходиться затишний куточок з тематичними виставками і зручними диванчиками. Схоже це і зараз найбільша читальна зала в Києві, вона вміщує 150-200 читачів. Площа — 400 квадратів, висота стелі — 10 метрів.

Підказка Вікенду: якщо зовсім не знаєте, з чого починати, а пошук по каталогах викликає відчай, одразу йдіть сюди й просіть допомоги у бібліотекара в цій залі.

Коли бібліотека відкрилася, в цій залі були такі спеціальні балкончики, на яких знаходилися бібліотекари, що виконували функції камери спостереження. Вони зупиняли крадіїв, вандалів, які виривали сторінки з книжок. Після того, як німці спалили будівлю у Другу світову війну, балкончики вже не відновлювали. Добре, що зараз читач може відсканувати потрібні сторінки, зробити ксерокопію.

Відвідувати цікаві заходи

Колись в цій же залі проводили міські бали. Скажімо, запрошували курсантів військових училищ і студенток медичних. Чимало романтичних історій тут почалося, чимало пар склалося.

Зараз у цій залі часто проходять лекції, концерти, презентації, літературні читання. Цього тижня буде концерт на честь Всеукраїнського дня бібліотек. Як дізнаватися про ці події? Дивитися анонси на сайті бібліотеки або підписатися на її сторінки в соцмережах.

Підказка Вікенду: приміщення на вулиці Грушевського — це ще не вся бібліотека Мудрого. Існує друга її частина, не менше цікава, але сучасніша — на Подолі, в приміщенні колишнього елеватора Бродського.

Після ремонту приміщення відповідає всім сучасним вимогам до таких закладів, воно інклюзивне, ним зручно користуватися і людям з порушенням зору, і людям на візочках. Там багато іноземної літератури, рідкісних і цінних видань, є зал, де люди старшого віку вивчають іноземні мови, вдосконалюють цифрову освіту. Там проводяться конференції та зберігаються стародруки. Найстаріша книга — це Острозька біблія 1581 року.

Між двома приміщеннями бібліотеки існує постійний рух книг. Бібліотечний автомобіль курсує містом. А буває, що й самі бібліотекари кладуть по кілька книжок в сумку та йдуть з одної будівлі в іншу.

Заходи плануються таким чином, аби відвідувачі мали змогу долучитися до всіх подій і на Подолі, і на Грушевського. Відвідувачі обожнюють кіномистецьку вітальню. Зазвичай кінопокази проводяться в залі на Набережно-Хрещатицькій, яка має необхідне обладнання та 80 місць. Буває, на покази приходять актори, режисери, продюсери.

Тут часто проводить концерти філармонія. Проводилися знамениті музичні вечори, на яких поет і видавець Іван Малкович читає вірші, а капела Лятошинського виконує хорові композиції.

Дізнаватися цікаві історичні факти

Це була перша публічна бібліотека Києва, доступна для всіх містян. Будівлі цієї ще не було, тож бібліотека шість разів змінювала адресу, побігала всім Хрещатиком. Навіть у напівпідвальному приміщенні Київської міської думи попрацювала.

Першим бібліотекарем був Олександр Кротков — колишній імперський полковник, який дуже погано виконував свої нові обовʼязки. Він пиячив, нечасто зʼявлявся на роботі, користувався своїм положенням і роздарював книжки друзям.

Справжнім першим бібліотекарем став його помічник Степан Ярославський, який пропрацював у бібліотеці 45 років. Робота була важка, наплив читачів — великий, а читацьких карток тоді ще не вели. Усе записували вручну в зошити.

Тільки в 90-х роках 19 століття провели конкурс, на який поступило 37 проєктів з різних міст. Один був з Петербурга. А виграв архітектор з Хмельниччини Збігнев Кляве, бо його проєкт був найдешевшим для реалізації.

Узимку 1911 року, коли будівлю вже звели, але книги ще не перевезли, тут організували кілька цікавих заходів. Наприклад, аеробал і виставку повітроплавання, де були представлені аеростати, зокрема, біплан, сконструйований Ігорем Сікорським. Навесні бібліотека почала працювати на повну.

Одночасно з відкриттям будівлі відкривали й памʼятник російському імператору Олександру II. На відкриття до нього поклали дорогі срібні вінки. А після церемонії ті вінки передали бібліотеці. Вони висіли в головній залі на другому поверсі. У 1917 році мінялася влада, в Києві був розгул злочинності. Якось ввечері в бібліотеку проникли злочинці, щоб викрасти ці дорогі вінки. Подейкують, на той момент вони коштували 17 тисяч рублів. Злочинці запхали вінки у мішки, але на виході їх затримала міліція. Проте вінки були вже переламані й перетворилися на брухт, більшу частину здали в ломбард.

У радянські часи сюди звозили марксистську літературу та повне зібрання творів Леніна, проводили лекції по комуністичній пропаганді.

Цікаво, що в певні часи більшовики вилучали з бібліотеки непотрібну або застарілу літературу. У переліку були не лише наші Лесь Курбас та Микола Хвильовий, а й Лев Толстой, Іван Бунін, Жуль Верн, Артур Конан Дойл. Вважалося, що ці твори ідеологічно застаріли, радянській людині непотрібні.

Під час Другої світової німці вивезли звідси багато цінного. Найбільше їх цікавили германістика й мапи. А коли відступали, спалили бібліотеку. Триста тисяч документів, безліч книжок — все загинуло. Фасад будівлі, на щастя, вцілів, але було потрібне повне відновлення.

Воно почалося аж в 1949 році. А поки бібліотека працювала в непристосованому напівпідвалі на Володимирській, Союз архітекторів і Київметробуд намагалися отримати цю будівлю для себе. Але у 50-х роках бібліотека запрацювала знову.

У роки радянської влади вона мала назву на честь комуністичної партії. Після розвалу Союзу з 1992 року була Державною та парламентською, а в грудні 2016 отримала імʼя Ярослава Мудрого. Це дуже символічно, адже першою бібліотекою Київської Русі була саме бібліотека Ярослава Мудрого, яка, за літописними свідченнями, розташовувалася на території Софійського собору в Києві.

Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого

Вул. Михайла Грушевського, 1

Вул. Набережно-Хрещатицька, 1

Сайт