Як боротися зі смутком: місця Лесі Українки у Києві

Леся Українка любила Київ чи ненавиділа його через усі страждання, крізь які їй довелося тут пройти? Чого поетеса не могла вибачити Києву та чим він її підкорив? У день народження незламної Вікенд зібрав столичні адреси поетеси, а також кілька її київських порад проти смутку.

Леся Українка народилася на Волині у творчій родині, а її мама — письменниця Ольга Косач — відома під псевдонімом Олена Пчілка. Про дядю Лесі Михайла Драгоманова зараз би сказали, що він блогер та активіст. Насправді був відомим вченим, істориком та фольклористом та активно займався громадською роботою. Одним з його псевдонімів був Українець. Тож племінниця з особливої любові до Михайла обрала собі творче ім’я Українка.

Хоча справжнє ім’я письменниці — Лариса, в родині її ніжно звали Лесею, а на двох з братом Михайлом в них спільне смішне ім’я Мишелосіє. Довгий час мати ставила сина вище за доньку і навіть вважала, що Леся малорозвинена. Проте у чотири роки донька навчилася читати, через рік стала грати на роялі. До п’ятого класу займалася вдома із матір’ю та приватними вчителями.

Для п’ятирічної Лесі мати купила рояль. Мистецтвознавець Наталія Свириденко каже, що в Україні залишилося всього три роялі-раритети: рояль Терещенків у Національному музеї історії України, рояль Рубінштейна в Одеському будинку вчених та рояль Лесі Українки у Колодяжному.

Освіту Леся отримала пречудову: вона вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, знала латинь. Лесиній матері ми завдячуємо появою в українській мові слова «мистецтво». Сама Леся також займалася словотворенням: вона подарувала нам «промінь» замість старого «луча».

Відносини Лесі з Києвом були досить складними. Дівчині поставили страшний діагноз «туберкульоз кісток». Першу операцію зробили в університетській клініці на бульварі Шевченка, 17. Тоді Київ став для неї місцем вимушеного ув’язнення на час післяопераційного відновлення.

Коли стан Лесі стає кращим, змінюється і її ставлення до міста. Тепер вона цінить принади київського життя: походи у театри, на виставки, широкі можливості спілкування. Будинок №18 по вулиці Тарасівській залишається у листах та спогадах: «Шкода, що ти не приїдеш… до мене! Ми б разом послухали еолову арфу перед університетом… і я б знову подумала, що мені вісімнадцять літ, що ми живемо на Тарасівській, де у мене на столику проліски стоять, у хаті рожеве світло, а в серці провесна…».

Згодом Леся навчається протистояти поганим новинам від лікарів. І допомагає їй у цьому все місто. «Як прийдеться дуже погано, то… йди куди на Дніпро, на Байкові гори, куди хочеш, тільки на простір… Нема гіршого товариства для смутно настроєних людей, як чотири стіни, а в Києві нема ліпшого товариства, як Дніпро, сади, гори і гарні перспективи улиць», — пише вона сестрі.

Леся була однією з організаторок літературного гуртка молоді «Плеяда». Тут обговорювали розвиток української літератури, популяризували світову та прислухалися до майстрів старшого покоління — Старицького, Франка, Коцюбинського. Зазвичай плеядівці збиралися у на Рейтарській, 19 у Лисенків.

Серед творчої молоді Леся зустріла Климента Квітку. Юрист за фахом, він захоплювався фольклором та етнографією, збирав українські народні пісні. Пара обвінчалася у липні 1907 року у Вознесенській церкві на Деміївці. Ця церква і досі існує на Голосіївському проспекті, 54. Після вінчання молодята трамваєм повернулися додому — до своєї оселі на Ярославовім валу.

Але головна адреса Лесі у Києві — це будинок родини Косачів на Маріїнсько-Благовіщенській, 97 (нині Саксаганського). Зараз там знаходиться літературно-меморіальний музей поетеси. Там збережено старе фортепіано, годинник з «римським» циферблатом, численні книжки, Лесині картини.

Всі будинки, де жила поетеса у Києві, позначені меморіальними дошками. Її ім’я у місті носять бульвар, площа, театр та центральна публічна бібліотека. На площі Лесі Українки встановлено пам’ятник їй. Київ шанує Лесю за її талант та незламну силу. А неподалік «Золотих воріт» у 2015-му зʼявився мурал, присвячений письменниці.