Труси, театри та тривоги. Як змінився київський етикет

Фото: Depositphotos.

Подруги, які давно виїхали за кордон, приїжджають у Київ і ставлять безліч запитань: про транспорт, тривоги, театри та магазини. Тому я склала цю невеличку пам’ятку про те, як змінилися міські правила.

Не питати про транспорт

Під час тривог працює електричка, але не працює наземна частина метро. Маршрутки їдуть, громадський транспорт — ні. Ми в курсі, що в інших містах інакше. Не треба питати, чому в Києві так, у нас немає цьому пояснень. Просто прийміть цей факт.

Дякувати службам

У першу чергу дякувати військовим за службу. Але також ми дякуємо енергетикам і залізничникам за те, що щодня ризикують своїм життям, щоб робити комфортнішим наше. Не забуваймо дякувати.

Уточнення: на початку повномасштабного вторгнення було гарним тоном дякувати бізнесам, які продовжують працювати та платити податки, не закрилися. Зараз стало нормою те, що великі та малі бізнеси частину свого прибутку передають на ЗСУ.

Оновити смолтоки

Пам’ятаєте ті невеличкі розмови біля ятки з овочами? Нове правило гарного тону — побажати їм всім повиздихати. Хто такі «вони», пояснювати не треба. Це краще фрази про погоду й одразу налаштовує на спільну хвилю.

Під час тривоги кияни ввічливо й стримано цікавляться: «Не знаєте, що там злетіло?». Людина питає не тому, що не має телеграму чи родинного чатика (там вже повідомили). Це нове правило ввічливості.

Вимкнення електрики — вогонь-тема для розмов.

Вивчати перейменування

Звикаємо до нових назв. Ввічливо, але твердо виправляємо співрозмовників, коли ті використовують і захищають старі назви вулиць, станцій і площ. Згадуємо, що ще в 1993 році Київ мав станції «Ленінська», «Дзержинська», «Піонерська» та інші. Аргументовано пояснюємо, чому не можна залишити, як було.

Вивчаємо нові імена в топонімах. Якось бігла своїм масивом і побачила на перейменованій вулиці Бажова стенд з поясненням нової назви. Вулицю названо на честь журналіста Сергія Набоки. Шануймо своїх.

Ночувати в метро

Коли росіяни особливо лютують, щось тривожне дзвенить у повітрі. Тоді ввечері люди спускаються в метро з дітьми, тваринами, ковдрами й термосами. Не треба питати, чому вони це роблять. Приєднуйтеся або ні.

Донатити

Найважливіше правило — донатити. Хтось робить це щоранку, хтось під час кожної тривоги. Важливе роз’яснення до цього правила: маленьких донатів не буває.

Гарну традицію ще на початку повномасштабного започаткувала засновниця «Дикого театру» Ярослава Кравченко. У проєкті «Всі по 10» щоранку розміщується один перевірений збір. Учасники закидають по десятці. Наприкінці місяця разом бачимо список військових підрозділів, яким допомогли за цей час та перелік придбаного. І це щоразу вражає.

Внести робочі зміни

У діловій переписці звична фраза на початку — «сподіваюся, ви в безпеці». Поїздки з правого берега на лівий і навпаки вимагають ретельного планування. Завжди є ризик застрягнути, бо метро й громадський транспорт в тривогу не ходитимуть. Таксі поставить кінський цінник, а до електрички не всі зможуть дістатися.

Не шукати логіку

Пролунала тривога, а ви збиралися купити нові труси в торговому центрі біля метро? Нема приводів панікувати, Київ вас без трусів не залишить! ТРЦ дійсно закритий, а маленькі магазинчики біля метро працюють. Там є не лише труси, а ще купа всього необхідного. Не шукайте логіку, шукайте труси. А якщо без жартів, то шукайте укриття.

Розраховуватися по-новому

Розраховуємося в кафе, як пролунає тривога. Спочатку ми теж трохи цьому дивувалися, але тепер звикли. Ніхто не примушує кинути лате й сирники, щоб бігти в укриття, але в багатьох закладах персонал просить розплатитися. І ми ставимося до цього з розумінням.

Полювати за квитками

Нові київські реалії — що квитки в театри тепер в дефіциті. Так, на «Конотопську відьму» режисера Івана Уривського неможливо купити квиток в театр Франка. Тому деякі столичні мешканці роблять хід конем: наприклад купують квитки на гастрольний показ у Житомирі. Кажуть, це реальніше, ніж чекати можливості потрапити на виставу в столиці.

Театральна оглядачка Вікенду та вся редакція нагадують: не Уривським єдиним! Аншлаги чи як зараз кажуть солдаути є в багатьох театрах на багатьох виставах. Це одночасно і дратує, і тішить. А головне — вчить планувати сезон дуже заздалегідь. Стало нормою купувати квитки на місяць, два наперед.

І приємний бонус: все ще можна ввечері забігти в театральну касу й купити квиточок «на зараз». Так, навіть у театр Франка.

Пам’ятати про гардероб

У багатьох театрах тепер не здаємо верхній одяг в гардероб. Це не через кризу і відсутність грошей на зарплати гардеробницям. Просто у випадку тривоги зможемо швидко покинути залу й перейти в укриття.

Уточнення: є театри, які просять покинути будівлю і повідомляють, де найближче укриття. Наприклад, київська оперета. Нацопера пропонує на цей час спуститися в гардероб, який є укриттям. А деякі театри-сміливці продовжують виставу й під час тривоги.

Буває, тривоги й обстріли змінюють сюжети: якось Мімі в «Богемі» залишилася живою, і глядачів оперного повністю влаштував такий фінал.

Відмовитися від букетів

Акторка Ада Роговцева активно опікується військом. Вона регулярно звертається до глядачів і шанувальників із проханням не приносити їй квітів, а замість цього донатити на ЗСУ.

Флірт

Заграємо не звичним «приходь, кіно подивимося, чаю поп’ємо». Набагато спокусливіші «у мене газова плита, теплі батареї та два розкішних повербанки».

Дещо в місті має залишатися незмінним, правда ж? Так воно і є. Ви можете, як і раніше, клясти мера, нахабних забудовників, рагульних водіїв і сміятися з дивних композицій зеленбуду.