Найкращі друзі чи підступні вороги: 15 фактів про тополі Києва

Бульвар Шевченка

Чим насправді шкідливий тополиний пух і чому місту не слід відмовлятися від тополь? Які райони є рекордсменами за кількістю цих дерев та де ростуть найстаріші тополі міста? За що кияни раз за разом обирали тополі для озеленення? Вікенд зібрав цікаві факти та київські легенди.

Корисні тополі

Тополя — дуже корисне для мегаполісів дерево. По-перше, вона економить міську площу, бо росте не вшир, а вгору. По-друге, має величезну крону та очищує повітря на всій своїй висоті. Одне доросле дерево виділяє стільки ж кисню, скільки 10 беріз або 7 смерек разом.

У тополі клейкі листочки, які збирають сажу та бруд з повітря. За рік тополя може зібрати 53 кіло такого бруду, а улюблені киянами каштани — лише 16 кіло.

Тополі дуже швидко ростуть. При забрудненнях і природних катаклізмах дерево може 3-5 разів за літо скинути листя та відростити нове. Ніякі інші дерева у таких умовах не виживуть.

Дратівливий пух

Тополя — дводомна рослина, є дерева чоловічої та жіночої статі. У них ростуть різні квітки, а пух дають тільки жіночі дерева, на чоловічих пуху не буває. Квітнуть тополі зазвичай у березні, а пух є не квітами, а насінням жіночих дерев тополі. Воно утворюється після того, як сережки жіночого дерева запилюються пилком.

Одне дерево за літо дає приблизно 10 мішків пуху.

Цей пух не є сильним алергеном, як багато хто вважає. Проте як ідеальний адсорбент збирає і переносить на собі пилок інших квітучих рослин.

Але від пуху страждають всі кияни, не тільки алергіки, бо він забивається в очі, носи та дратує слизові оболонки.

Комунальники потроху замінюють по місту тополі жіночої статі на інші — чорні тополі «Італіка» чоловічої статі. Проте чоловічі дерева не настільки стійкі, як жіночі.

Тополева історія міста

25% всіх дерев столиці — це тополі.

Райони-рекордсмени за кількістю тополь — Солом’янський та Святошинський.

У 30-40-х роках XIX століття містяни були просто захоплені пірамідальними тополями, бо дерева за силуетом нагадували кипариси, які зображували на іконах.

Друга хвиля популярності прийшлася на 1950-60-ті роки. Тоді кияни висадили втричі більше дерев, ніж вимагали міські нормативи, а Київ отримав визначення «місто-сад». Тополі обрали тому, що вони швидко ростуть та дуже стійкі до природних змін та міських умов.

У 1960-70 роках у Києві висаджували тополі канадські та тополі Болле. Непримхливі до поливу, вони швидко росли і добре прижилися в столиці.

Деякі вулиці та бульвари міста від самої появи були призначені під засаджування тополями. Наприклад, бульвари Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Лепсе та Володимира Вернадського.

Існує міська легенда про тополі на Бульварній вулиці (нинішній бульвар Шевченка). Начебто спочатку там висадили каштани, але столичний губернатор Бібіков очікував приїзду до Києва російського імператора, а тому подобалися тополі. Тож за одну ніч на вулиці викопали каштани та висадили тополі. Алея тополь на бульварі Шевченка досі є однією з найдовших в Європі.

Як мінімум 20 тополиних дерев у Києві старші 100 років. Чорний тополь у Гідропарку біля каплиці вважається одним з найбільших у місті. Рекордсменами за висотою та віком є також п’ять білих тополь на території Головного військового клінічного госпіталю.